Іі. Шляхи і методи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці



Скачати 88,98 Kb.
Дата конвертації19.04.2019
Розмір88,98 Kb.
План.

І.Вступ.


ІІ. Шляхи і методи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці.

1. Розвиток пізнавального інтересу учнів.

2. Прийоми активізації уваги учнів.

3. Використання аналітико-синтетичного методу.

4. Роль проведення короткочасних повідомлень, підготовлених учнями.

5. Творчі завдання - засіб активізації пізнавальної актиності учнів.

6. Шляхи розвитку інтуїції школярів.

7. Дослідницький метод.

8. Проблемний метод.

9. Шляхи формування творчої самостійності учнів.

10. Шляхи вирівнювання знань і вмінь учнів із слабкою підготовкою.

ІІІ. Позакласна робота як засіб активізації пізнавальної діяльності

учнів.

ІV. Висновки


Доведено, що одним з пріоритетних напрямів інформатизації освіти, є використання можливостей нових інформаційних технологій для реалізації ідей розвиваючого навчання, активізації пізнавальної діяльності учнів, підвищення її ефективності й якості. Підтверджено, що формування особистості, її якісні зміни проходять в діяльності. Виявлено, що це така їхня діяльність, в основі якої є співробітництво учнів у головному для них виді діяльності — навчанні, яка спрямована на досягнення загальної для них мети, важливої для кожного учасника діяльності.

Доведено, що феноменом творчої навчально-пізнавальної діяльності в конкретній галузі педагогічного знання, тобто теорії навчання, є закономірності розвитку особистості вже в процесі навчання.

Педагогічні основи творчої науково-пізнавальної діяльності учнів вивчалися з позицій діяльного підходу до вивчення проблеми розвитку особистості в процесі навчання, що дозволено досліджувати творчу навчально-пізнавальну діяльність через аналіз властивих пізнанню суб'єкт-об'єктивних і суб'єкт-суб'єктивних зв'язків, опосередковане відношення творчої пізнавальної діяльності до "світу особистості", її життєдіяльності в цілому.

Розвитку пізнавальної діяльності може сприяти використання структури навчального матеріалу і спеціально організована взаємодія видів пізнавальної діяльності з опорою на узагальнені наочні орієнтири, визначені педагогічні умови і розроблені адекватні організаційні форми, методи, прийоми навчання. Діяльність — це активна дія самого учня, спрямована на засвоєння ним системи знань, навичок і умінь, а також зміни, що відбуваються в учневі, психічному розвитку, в характеристиках його особистості. Основними напрямами формування продуктивних процесів вважають дії тих, кого навчають, з опорою на систему узагальнених орієнтирів самостійного пошуку і конструювання учнями алгоритмічних і квазимоноритмічних процедур, спеціальне навчання евристикам різного рівня абстракції й узагальнення.

Пізнавальна діяльність сприяє формуванню світоглядних знань підлітків, яка є найбільш складною синтетичною формою духовного освоєння діяльності. Новизна в поглядах на проблему активізації пізнавальної діяльності учнів визначається соціальними змінами, що відбуваються в державі, які загострюють потребу суспільства в активній особистості. Формування особистості, її якісні зміни проходять в діяльності, зокрема в пізнавальній, в основі якої є співробітництво учнів в головному для них виді діяльності — навчанні. У процесі колективної навчально-пізнавальної діяльності можна формувати такі риси особистості, як пізнавальна самостійність і активність, колективізм, відповідальність, а також можливість взаємозв'язаного формування творчого і відповідального становлення до навчання.

Засоби і прийоми активізації пізнавальної діяльності підлітків допомагають виробленню у них прийомів навчальної праці, сприяють розумовому розвитку, ефективному використанню часу, підвищенню якості знань. Поняття "прийом", "вид пізнавальної діяльності", "пізнавальне вміння (дія)" вважаються синонімами. Ці терміни характеризують уміння, що входять у такі групи: початкові логічні прийоми мислення та специфічні прийоми пізнавальної діяльності. Серйозний недолік сучасної освіти полягає не у виробленні програм видів пізнавальної діяльності (умінь) з кожного предмета, хоч деякі кроки в цьому напрямі зроблено. Це означає, що, по суті, не розв'язано питання про критерії знань, бо знання функціонують, реалізуються не тоді, коли відтворюються поняття та визначення, а в діях із цими знаннями.

Виділення змісту кожного виду (прийому) пізнавальної активності — особливе завдання, нерідко дослідницьке. Це стосується насамперед тих специфічних прийомів пізнавальної діяльності, оволодіння якими веде до освоєння понять, що є базовими для тієї чи іншої навчальної дисципліни.

Деякі науковці вважають, що в практиці навчання, раціональні прийоми (їх логіко-психологічний зміст) не вирізняються і не фіксуються, не стають предметом спеціальної уваги вчителя й учнів, а це спричиняє неефективні витрати часу на виправлення теоретичних і практичних помилок учнів, низьку якість знань.

Існує думка, що формуванню пізнавальної діяльності сприяють дидактичні ситуації. Ефективність використання дидактичних ситуацій залежить від якості проекту, підготовленості вчителів і учнів до його впровадження у навчальний процес. На початковому етапі, необхідно проводити роботу з підготовки учнів до спільної продуктивної діяльності в умовах дидактичних ситуацій, фронтальних та індивідуальних бесід з метою формування основ конструктивної діяльності, ознайомлення учнів з сутністю логіко-розумових операцій, прийомами раціональної роботи з навчальним матеріалом тощо.

Розробленню засобів активізації пізнавальної діяльності підлітків приділяється належна увага. Зокрема, активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, сприяє застосування такого засобу, як опорні конспекти.

В основі великих блоків опорних конспектів (далі ОК) лежить опорний сигнал (асоційований символ), що "замінює певне смислове значення, здатний відновити в пам'яті відому раніше і зрозумілу інформацію". Під ОК розуміється система опорних сигналів, які мають структурний зв'язок і є наочною конструкцією, що виражає систему значень, понять, ідей як взаємозв'язаних елементів.

Не останнє місце займає вивчення способів і прийомі для створення пізнавальної перспективи. На практиці для створення пізнавальної перспективи в навчанні використовуються такі способи і засоби:

•  попереднє повідомлення учням про мету, план, терміни виконання майбутньої пізнавальної діяльності; про те, що вони вивчатимуть і в які терміни, де зможуть застосувати одержані знання; що вони повинні знати для успішного вивчення теми, що з необхідних знань та умінь уже сформовано і що необхідно сформувати;

•  попереднє повідомлення учням на початку вивчення теми або курсу про елементарні знання і вміння, які будуть згодом розширені, сформовані, удосконалені;

•  створення проблемної ситуації, постановка проблемних задач та питань;

•  впровадження в навчальний процес завдань випереджаючого характеру та здійснення випереджаючого навчання;

•  введення навчальної інформації великими блоками;

•  організація навчально-пізнавальної діяльності на прогностичних засадах.

На сьогодні в психологічній і педагогічній літературі немає єдиного визначення поняття „задача”. Найчастіше ним позначають інтелектуальні завдання, що містять запитання або мету дії, умови виконання цієї дії. При цьому запитання фіксує шукане, тобто те, чого треба досягти.

Інтерес у навчанні є своєрідним епіцентром активізації навчання, розвитку пізнавальної активності школярів, формування у них позитивного ставлення до процесу й результатів своєї праці.

Уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозуміти, що, чому і як відбувається, знайти в собі сили, щоб відшукати відповіді на ці запитання, не відступити перед труднощами, а, діставши відповідь, знову прагнути вперед, у незвідане, - все це, разом узяте, і є інтерес. Інтерес емоційний, він дарує радість творчості, радість пізнання, він міцно пов’язаний з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам’яттю, мисленням і волею.

Формування пізнавального інтересу є і результатом, і необхідною умовою навчання. Невипадково інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, з ферментом, що дає змогу учням асимілювати основи наук.

Дослідження у галузі педагогіки показали, що важливими умовами виховання інтересу є:

- розуміння дитиною змісту і значення матеріалу, що вивчається;

- наявність нового як у змісті матеріалу, що вивчається, так і в самому підході до його розгляду;

- емоційна привабливість навчання;

- наявність оптимальної системи пізнавальних завдань до відповідної «порції» програмового матеріалу;

- творче використання якісної додаткової інформації;

- самостійність у пізнавальній діяльності;

- оцінка успіхів учнів учителем тощо.

Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках і в позакласних заходах доцільно будувати у такій послідовності: цікаво знаю

вмію.


Треба прагнути зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. „Важких наук немає. Є тільки важкий викладач... Завдання педагогіки – зробити науку настільки зрозумілою, щоб її можна було засвоїти, тобто примусити її говорити простою звичайною мовою” (Герцен О. І. Минуле і думи).

Нині пріоритети надаються розвивальній функції навчання, культу самостійності і нестандартності думки, який забезпечує здоровий інтелектуальний клімат класу.

Оволодіти навчальним предметом – означає навчитися розв’язувати не лише передбачені державним освітнім стандартом задачі («стандартні завдання»), а й такі, що потребують певної незалежності мислення, творчих пошуків, оригінальності, винахідливості («нестандартні завдання»).

Задачний підхід в активізації навчання вважається одним із найбільш ефективних і перспективних. Суть задачного підходу до діяльності полягає в цілісності формування уявлень про навколишній світ як про «світ задач», а про людську діяльність – як про сукупність процесів розв’язування нестандартних ситуацій, передусім мисленнєвих. Результативність використання нестандартних завдань значно підвищується за умов їх організації в певну систему. Поняття «система завдань» охоплює таку їх сукупність, яка об’єднана загальною дидактичною метою, наскрізною змістовою лінією предмета, побудована з урахуванням вікових особливостей учнів.

Для розвитку пізнавального інтересу школярів у процесі навчання застосовуються різні типи нестандартних завдань: складання і розв’язування задач на матеріалі довкілля та народних знань; розгляд вправ на розвиток уміння висловлювати здогад, припущення, доводити справедливість певних тверджень; збагачення навчального матеріалу завданнями комбінаторного типу та задачами з логічним навантаженням; виконання інтегрованих завдань-комплексів; використання цікавинок на уроках.

Головним напрямком у викладанні математики – є виклавдання математики як засобу мислення учнів. Методика викладання випливає з того, що є метою навчання, спирається на вікові особливості учнів та на розуміння причин, що гальмують сприйняття відповідного матеріалу.

Своє завдання, як вчителя я розумію насамперед у вихованні учня як активно мислячої особистості, що зможе творчо підійти до матеріалу, який вивчається. Тому в цьому навчальному році я працюю над над проблемним питанням “шляхи і методи активізації пізнавальної діяльності учнів при вивченні математики”. З даного питання маю певні надбання, якими поділюся на сторінках цієї доповіді. Однак чимало є ще не розв’язаних проблем. Тому я продовжую працювати над цим питанням.

Дане питання достатньо розроблене у багатьох працях з дидактики, психології та педагогіки. Деякі з тих, що я опрацював, перечислені у списку використаної літератури.

Загальний смисл вимоги активної навчально-пізнавальної діяльності учнів полягає в тому, що ця вимога має два аспекти: внутрішній ( психолого-педагогічний) і зовнішній (організаційний).

Внутрішній аспект активної навчальної діяльності школярів полягає в тому, що вона визначається такими компонентами, як інтерес до навчання, ініціативність у навчальній роботі, пізнавальна самостійність, напруження фізичних і розумових сил для розв’язання поставленої пізнавальної задачі. Розвиток цих компонентів і складає необхідну умову організації активної навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Зовнішній аспект активної навчальної діяльності школярів полягає в тому, що до цієї діяльності необхідно залучити всіх учнів даного класу і кожного з них.

Ця вимога може бути здійснена тільки з допомогою умілого поєднання фронтальної, групової, індивідуальної роботи учнів, а також за допомогою сучасних засобів індивідуального навчання. Такими засобами є дидактичні матеріали з друкованою основою, карточки-інструкції, карточки-зразки, засоби програмованого контролю і т.д.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб поряд з вивченням понятійного апарату даної теорії постійно демонструвались прийоми і способи пізнавальної діяльності.

За своєю формою прийоми і способи діяльності описуються:

а) алгоритмічними приписами, алгоритмічними схемами, блок-схемами;

б) правилами і законами логіки.

В процесі своєї діяльності учень користується готовими алгоритмічними приписами, правилами і законами або самостійно їх складає. У першому випадку ним здійснюється репродуктивна, а у другому - продуктивна діяльність.

Для активізації навчальної діяльності учнів при розв’язуванні задач корисний також розгляд кількох задач з недостатніми даними або переозначених.

Перш, ніж реалізувати набуті знання через призму власної творчості, вивчаю передовий педагогічний досвід з цього питання.

Наприклад, цінним в активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці є досвід вчительки СШ №15 м. Нікополя Г.Д. Зубарєвої. Головне в її роботі - уміння виховати у школярів правильне відношення до навчальної праці, до процесу власного пізнання при вивченні математики. Не звинуватити учня в незнанні, а допомогти йому оволодіти знаннями - така позиція вчительки. Кожен учень має право на довільну гіпотезу, навіть якщо вона пізніше виявиться помилковою. Для неї, як і для учнів, важливий пошук, що в кінцевому рахунку позитивно впливає на рівень і якість математичної підготовки їх вихованців. Галина Дмитрівна розвиває їх творче мислення, дуже важливо не тільки для успішного оволодіння шкільним курсом математики, але і для повсякденного життя.

Активізація пізнавальної діяльності учнів при вивченні теми “Квадратні рівняння” - досвід В.Г. Коваленка, заслуженого вчителя школи УРСР, Світловодської СШ Кіровоградської обл. У досвіді описується система підготовчих уроків до вивчення нового матеріалу з теми “Квадратні рівняння”.

Ще один досвід описаний Т.С. Яценко як результат експерименту, що проводився викладачами Черкаського педагогічного інституту у 5-х класах шкіл №92 і №129 міста Києва з питання “Активізація розумової діяльності учнів п’ятого класу при розв’язуванні георметричних задач”.

А.М. Капіносова, кандидата педагогічних наук, учителя-методиста Запорізької СШ Апостолівського р-ну Дніпропетровської обл. з питання “Різнорівневе навчання учнів математики” та Ольги Чашечникової з питання “Використання системи підказок з метою розвитку математичних здібностей учнів”.

Провідні ідеї мого творчого підходу до праці такі: зацікавлення учнів навчальним матеріалом і процесом оволодіння ним та раціоналізація навчальної діяльності учнів. Реалізую ці ідеї методами: словесним, наочним, практичним, проблемним, дослідницьким.

Насамперед звертаю увагу на розвиток пізнавального інтересу учнів. Ця особиста риса школяра проявляється у вигляді допитливості, активності, цілеспрямованості.

Для правильної організації роботи по формуванню в учнів пізнавального інтересу за допомогою прогностичних методів виявляю “за” і “проти”, які впливають на цей процес. Маючи такі дані, будую свою роботу так, щоб знімаючи негативні фактори, цілеспрямовано формувати у школярів пізнавальний інтерес. При цьому намагаюся оптимально поєднувати методи як суб’єктивного характеру, так і об’єктивного. Суб’єктивний шлях організації навчальної діяльності - це методи переконання, пояснення, інформування. Об’єктивний - створення умов, у яких в учня виникли б мотиви до навчальної діяльності, щоб він почав діяти. І тоді, якщо сама ця діяльність викличе в нього інтерес, задоволення, радість, азарт, то можна сподіватися, що в дитини поступово виникне потреба в такій діяльності, а , значить формується стійкий пізнавальний інтерес до неї.

Наприклад, щоб викликати в учнів інтерес до вивчення формул скороченого множення та до їх застосування, організовую змагання “Учитель-клас” на обчислення значень числових виразів виду 199*201, 252+2*25*5+52, (17+3)(172-17*3+32). Я виконую обчислення швидко і усно, діти - довго і письмово. Їх зацікавлює ця різниця. У них виникає бажання і самим навчитися так обчилювати, як я.

Активізацію пізнавальної діяльності учнів не уявляю без активізації їх уваги. Недостатня увага заважає учням приймати повноцінну участь у колективній роботі на уроці, приводить до нерозуміння навчального матеріалу, поганого запам’ятовування, помилок при виконанні завдань.

Колективну та індивідуальну увагу учнів активізую такими прийомами, як метод евристичної бесіди, різного роду дидактичної опори (наочно-образні, або логічні схеми, плани-конспекти, тощо), самостійні завдання, які передбачають активізацію уваги учнів (наприклад, самостійно закінчити деяке тотожне перетворення, розв’язати рівняння, відтворити тільки що викладене доведення математичного твердження (або його фрагмент), виконати завдання, аналогічне розглянутому вчителем, тощо), порівняння результату своїх дій із зразком (контроль), прийом самоконтролю на різних ентапах уроку з використанням відкидних дощок або виконання окремими учнями роботи на плівці з наступним проектуванням на екран, “захист робіт” (шляху виконання, доведення чи розв’язування), рецензування робіт чи відповідей учнями чи вчителем, самоперевірка та взаємоперевірка.

Сюди ж відноситься і використання дидактичних матеріалів у вигляді карток, на яких містяться індивідуальні завдання для учнів. Дидактична мета цих завдань може бути різна, проте вони завжди є засобом активізації уваги. Для учнів з недостатньо сформованим умінням керувати увагою (ця риса характерна для тих, хто має незадовільну математичну підготовку) готую картки, до яких додається картка-підказка. Це - план виконання або зразок розв’язання аналогічного завдання, або алгоритм розв’язування такого виду завдань. Може бути також поєднання алгоритму із зразком. наприклад, алгоритм і зразок розв’язання деякого рівняння, виконання певної дії над десятковими чи звичайними дробами тощо.

Періодично проводжу математичні диктанти. Вони привчають дітей уважно стежити за мовою вчителя, відразу включатися у виконання завдання, сприяють виробленню певного ритму роботи. Математичні диктанти можуть застосовуватися у всіх класах для різних дидактичних цілей, проте є завжди засобом активізації уваги учнів.

Ще один прийом активізації уваги учнів. Під час розв’язування задачі нового виду, особливо з геометрії, часто після аналізу її умови та усного розбору пред’являю заготовлений на зворотньому боці дошки запис умови задачі та розв’язування з пропусками. Завдання учням - заповнити пропуски. В цей час я маю можливість перевірити, як учні підготовлені до сприйняття нового матеріалу, на якому етапі в них, виникають затруднення. Такий прийом активізує навчальну діяльність усіх учнів, формує навички самоконтролю, а також сприяє розвитку алгоритмічного мислення.

Інколи проблему активізації уваги розв’язую за допомогою використання на різних етапах уроку з різною дидактичною метою зошитів з друкованою основою, а також усних вправ. З цією ж метою можна використовувати діапозитиви.

Завжди пам’ятаю, що важливою умовою активізації та підтримування довільної уваги є забезпечення мотиваційної сторони навчальної діяльності, вироблення позитивного ставлення до того, що пізнається, і до самого процесу пізнання.

Дотримання цієї умови сприяє міцності навичок, що формуються.

З метою активізації уваги часто створюю проблемні та ігрові ситуації тощо.

Знаю, що з метою виховання довільної уваги доцільно застосовувати проекційну апаратуру, яка дає змогу розвантажити вчителя на уроці від другорядних дій, раціональніше спрямувати його зусилля на керування навчальною діяльністю учня, зробити процес сприймання ним, а отже, і засвоєння навчального матеріалу більш ефективним.

Постійно застосовую аналітико-синтетичний метод - як під час пошуку розв’язку задачі, так і під час виведення правила чи доведення теореми, а також в якості організаційної форми застосовую колективну пояснювальну бесіду, охоплюючи при цьому якнайбільшу частину учнів класу.

Наприклад, у 5 класі, приступаючи до розв’язування задачі “Робітник обробляє 48 деталей за 3 год, а учень цю ж роботу може виконати за 6 робочих годин. За скільки годин цю роботу виконають робітник і його учень, працюючи разом?”, учні встановлюють, що тут мова іде про кількість виконуваної роботи і про час її виконання робітником і учнем зокрема. Після цього виясняють, що в задачі потрібно знайти час виконання всього завдання при їх одночасній роботі. Далі діти усвідомлюють, що відповісти на питання задачі можна тільки в тому випадку, якщо крім кількості виконуваної роботи відома і їх спільна продуктивність праці, тобто число оброблюваних ними деталей за годину при одночасній роботі. Отже, при розв’язанні даної задачі розглядаються три величини: кількість виконуваної роботи, час її виконання і продуктивність праці.

В таких випадках завжди застосовую табличну схему запису умови задачі, яка є доцільною, бо систематизує дані задачі, активізує думку учня, допомагає йому намітити план розв’язку задачі.






Кількість роботи

( в деталях)



Час

(у годину)



Продуктивність праці

Робітник

48

3

?

Учень

48

6

?

Обидва разом

48

?

(запитання задачі)



?

В даній задачі послідовно знаходяться: продуктивність робітника (16 деталей за годину), учня (8 деталей за годину), при сумісній роботі (24 деталі за годину), і, накінець, відповідь на питання задачі - час виконання роботи 48:24=2(год.). після розв’язання задачі орбов’язково підводимо підсумок її розв’язання і нагадуємо, які величини розглядались при розв’язанні і яка залежність між їх числовими значеннями.

Як один з прийомів активізації самостійної діяльності учнів практикую проведення підготовлених окремими учнями п’яти-семи- хвилинних повідомлень з питань, які безпосередньо відносяться до програмового матеріалу. Сюди ж відносяться і більш складні задачі. До цього намагаюся залучати якнайбільше різних учнів класу; матеріал для їх виступу підбираю з урахуванням їх підготовки з математики, розвитку мови і т.д.

Наприклад, у 5 класі повідомлення були з таких питань:

1. Натуральні числа.

2. Нумерація.

3. Цікаві раціональні способи обчислень.

4. Цікаві задачі.

5. Цікве з історії десяткових дробів.

Самостійне здобування учнями нових знань - творчий процес. Підбираю для учнів творчі завдання, які є засобом активізації їх пізнавальної діяльності.

Наприклад, у 8 класі, коли учні ще не знають теореми про корінь з добутку, пропоную їм знайти точне значення виразу Ö2*Ö8. І знаходяться такі, що розв’язують ці завдання оригінально: спочатку знаходять квадрат цього виразу (Ö2*Ö8)2=2*8=16, а потім і значення цього виразу - Ö2*Ö8= Ö16=4, оскількиÖ2* Ö8ñ0.

Або практичне завдання: як, маючи лише мотузку, перевірити, чи має шматочок дощечки прямокутну форму?

Одним із видів творчих завдань є завдання по складанню задач. Такі завдання можуть бути запропоновані як на етапі вивчення нового матеріалу, так і на етапі його закріплення. Такі завдання даю і в класі, і додому.

Істинне розуміння предмета, яке дозволяє ефективно застосовувати набуті знання, неможливе без розвитку інтуіції, яка сприяє правильному орієнтуванню в поняттях, фактах, методах. Без розвитку інтуіції знання виявляються формальними, носять інформативно-довідковий характер, а не “внутрішніми”, властивими свідомості учня. Сюди належать інтуіція, що передує знанням, інтуіція після знань, оцінка ситуацій, навички користуватися прикидками, робити аналіз задачі, аналіз відповіді, геометрична інтуіція в курсі алгебри і початків аналізу. Особливо сприяють розвитку інтуіції завдання на побудову простих прикладів чисел, рівнянь, функцій тощо, що мають наперед задані властивості. Постійно вимагаю від учнів наведення таких прикладів - це в певній мірі творчий акт, який вимагає активної роботи мислення, уява, фантазії. Намагаюся систематично на кожному уроці відводити хоч невеликий час для “неалгоритмічних” задач, що будять уяву, фантазію, розвивають мислення, інтуіцію, а не просто формують рутинні уміння і навички.

Вважаю, що в епоху змагання людини з ЕОМ особливо необхідно розвивати ті якості мислення, які ставлять людину вище від машини, а інтуіція, творча уява, фантазії належать до їх числа.

Як учитель, що займається навчаючою, виховуючою і розвиваючою діяльністю, диригує активною навчальною роботою школярів, намагаюся завжди, коли це можливо, будувати навчально-пізнавальну діяльність учнів за структурою дослідницького методу, починаючи від усвідомлення пізнавальної проблеми і закінчуючи пошуком практичних застосувань одержаних нових знань. Пізнавальні труднощі долаються за допомогою колективного обговорення в класі, спрямованого питаннями, завданнями, коментарями вчителя.

На уроках, де є можливість застосувати мій улюблений дослідницький метод, учні в своїй пізнавальній діяльності проходять такі етапи:

1) практична дослідницька робота і висновки про її результати;

2) формування наукового припущення (гіпотези);

3) доведення гіпотези;

4) формування доведеного факту;

5) застосування набутих знань у стандартних умовах;

6) застосування набутих знань у нестандартних умовах.

У здійсненні етапів 1) і 5) приймає участь кожен учень зокрема, а етапи 2), 3), 4) і 6) здійснюються за ініціативою сильніших, кмітливіших учнів.

Дослідницьким методом, наприклад, учні знайомились з означенням тригонометричних функцій гострого кута та з теоремою Піфагора (8 клас), з числом p (5 клас). Корисним тут є і те, що учні, які на кілька хвилин стають дослідниками, мають можливість відчути ту міру людської праці, що була затрачена для добування певних знань. Такі здобуті знання є для них особливо цінними. Наведу до цього такий приклад: перш, ніж учити дітей користуватись будь-якою з “Чотиризначних математичних таблиць” В.М.Брадіса, учні практично знаходять 4-5 значень, що є в цій таблиці. Трудомісткість цієї роботи викликає в них повагу до цього посібника.

Як особливо ефективній активізації пізнавальної діяльності учнів, я дуже часто застосовую проблемний підхід до навчання, який сприяє інтелектуальному розвитку учнів і водночас формує їх світогляд, моральні, емоційні та інші риси особистості.

Результати психологічних досліджень свідчать, що продуктивне мислення невіддільне від розв’язання тієї чи іншої проблеми. Воно не тільки починається з проблеми чи запитання, здивування чи нерозуміння, із суперечності, а й далі відбувається в процесі виникнення та розв’язування ряду послідовних пізнавальних завдань, проблеми в цілому.

Проблема - це завжди знання про незнання, тобто усвідомлення недостатності знань для задоволення недостатності знань для задоволенння певної пізнавальної проблеми.

Усвідомлення проблеми відбувається в проблемній ситуації і залежить від рівня знань, спрямованості пізнавальних інтересів учня.

Те, що є проблемним для одного, може не бути проблемним для іншого. Кожна людина бачить тим більше нерозв’язаних проблем, чим ширше коло її знань. Уміння побачити проблему - функція знання.

Для того, щоб на уроках математики ефективно активізувати розумову діяльність учнів за допомогою проблемних ситуацій, з’ясовую особливості проблемного підходу до навчання математики, проаналізувати основні типи проблемних ситуацій та способи їх створення.

Часто сильніші учні знаходять розв’язання навчальної проблеми, але обхідним, менш раціональним шляхом. Тоді я вважаю своїм завданням допомогти їм вийти на прямий шлях. Такі ситуації виникали, наприклад, при вивченні тем: ”Квадратний корінь з добутку і дробу”, “Розв’язання квадратних рівнянь”, “додавання і віднімання десяткових дробів” тощо.

Я завжди вважав і вважаю, що в діяльності учнів важливішим є не результат, до якого вони приходять, а ті шляхи, способи мислення, за допомогою яких вони одержують цей результат. Вчу дітей, як мислити, щоб прийти до цього результату. вважаю, це найголовнішим, бо саме воно розвиває дитину.

Творча самостійність учнів можлива тоді, коли вони володіють способами і прийомами розв’язування певних задач, або загальними способами підходу до розв’язання буд-яких проблем.

Під час викладу матеріалу, доведення тверджень, розв’язування задач завжди користуються певними способами і прийомами діяльності. У сучасних навчальних посібниках вони виділяються недостатньо, тому корисно, вивчаючи понятійний апарат певної теорії, постійно демонструвати способи і прийоми пізнавальної діяльності.

Для вирівнювання знань і вмінь учнів із слабкою підготовкою застосовую принцип підвищення рівня творчої самостійності учнів. Він полягає в тому, що під час вивчення теми учні використовують одні й ті самі завдання (або аналогічні) для формування понять і способів дій. У процесі їх виконання залежно від рівня підготовки й індивідуальних особливостей учні дістають потрібні підказки (вказівки, навідні питання), певну інформацію, малюнки, тощо.

Вказівки можна давати усно, на картках, за допомогою екранних засобів, індивідуальні або для окремих груп учнів. Добре підготовленому учневі такі вказівки майже не потрібні, середньому - варто подати тільки загальну ідею або нагадати загальний підхід до виконання даного завдання, а слабко підготовленим поряд із загальними вказівками потрібні й додаткові (нагадати окремі положення, факти, способи діяльності, тощо). Тоді учні з недостатньою підготовкою поступово оволодіватимуть необхідними способами пізнавальної діяльності, потрібними вміннями і навичками. Система вказівок і настанов дає змогу виявити рівень знань і вмінь учнів, оцінити їхню роботу.

До позакласної роботи як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів я підхожу диференційовано, враховуючи рівень математичного розвитку, вікові та психологічні особливості учнів. Наприклад, у цьому навчальному році з восьмикласниками з добрим рівнем підготовки за їх бажанням проводжу факультативні заняття “Вправи з модулем”. Вправи підбираю паралельно з програмовим матеріалом, що вивчається на уроках. Діти з задоволенням і захопленням сприймають нові, складніші способи мислення і прийоми практичних дій.

А у п’ятикласників слабкий рівень підготовки. Тому як спосіб активізації їх пізнавальної діяльності я вибрав розгадування математичних казок-загадок. Спочатку такі казки я складав сам, а потім до цього приєдналися діти. В результаті набір складених казок ми оформили як виставку відкритого лялькового театру математичної казки - загадки і кілька разів виступали перед іншими класами. Таким способом збагачувались знаннями самі і розвивали пізнавальну активність глядачів.

Усні та письмові відповіді учнів, їх підхід до розв’язання різних завдань показують, що описана робота дає певні позитивні наслідки. Діти в міру своїх здібностей освоюють способи мислительної діяльності.

Накінець зауважу, що все сказане більше відноситься до стандартного мислення, способів і прийомів діяльності. Нестандартне розвивати значно важче.

Виховання стійкого інтересу — процес тривалий і складний. Тут потрібна система ретельно продума­них заходів і прийомів, за яких використовувати­муться всі можливості навчально-виховного процесу. Не слід нехтувати закономірностями розвитку дітей на тій підставі, що та чи інша нова система навчан­ня дає оптимістичні прогнози. Навчити можна всьо­го за будь-якої системи, та головне — якими засоба­ми досягається успіх і як він відбивається на розумовому й фізичному розвитку учнів.

І те нове, що відкривають дитині у школі, — це не «доважок», а кардинальна перебудова її досвіду, в результаті якої й з'являється новий, розумний погляд на світ.



Розв'язування нестандартних завдань, організова­них у певну систему, має бути нормою педагогічної практики, бо цей вид навчальної праці найкраще розвиває розумові можливості школярів, їхні пізна­вальні інтереси.





Каталог: Files -> downloads
downloads -> Спадщина Василя Олександровича Сухомлинського – невичерпне джерело світла, енергії і любові
downloads -> Впровадження педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського щодо гармонійного розвитку особистості учня, формування його життєвої компетентності у н/в процесі на основі формули "Три люблю"
downloads -> Таран Ірина Миколаївна, вчитель англійської мови, вихователь нвк «Кіровоградський колегіум»
downloads -> Автобіографічний елемент у ліричній драмі І. Я. Франка «Зів'яле листя»
downloads -> Мозгова людмила Анатоліївна
downloads -> Малієнко ю. Б., Сєрова г. В. Вчимося досліджувати (Досліджуємо історію України) Посібник курсу за вибором для профільних класів суспільно-гуманітарного напряму навчання
downloads -> Главное управление образования Луганской областной государственной администрации
downloads -> Тема: Азбука дорожнього руху
downloads -> Методичні рекомендації щодо підготовки матеріалів з питань формування навичок здорового способу життя І. Вступ Суспільству сьогодні особливо потрібні сильні, здорові особистості, які чітко розрізняють поняття добра і зла, любові і ненависті
downloads -> На м’якій постелі спати – у здоров’ї програвати


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка