І. О. Луценко 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Світич, 2013. 208 с.: іл. (Б-чка журн. "Дошк виховання"). Бібліогр.: с. 205-206



Сторінка87/173
Дата конвертації09.01.2020
Розмір6,25 Mb.
1   ...   83   84   85   86   87   88   89   90   ...   173
Основний. Відбувається динамічна зміна ролей, комунікативних позицій вихователя і дитини у спілкуванні, завдяки підтримці її ініці­ативи, за спрямування розмови у потрібне річище, з використанням прийомів емоційного впливу та за діалогізації мовлення.

Заключний. Підсумовують обговорювану тему розмови, закрі­плюють налагоджені емоційний і мовленнєвий контакти. Робиться логічний наголос на позитивних наслідках діалогу: «Добре, що ти розповів мені про те, що тебе турбує. Тепер я зможу допомогти тобі», і пропонується наступне спілкування — «Ми і надалі говорити­мемо про те, що тебе турбує. Гаразд?».

Залежно від використаних прийомів, розмова вихователя з дити­ною може мати різні форми. Суто вербальної форми розмова набуває, коли висловлені малюком думки, почуття, дорослий пере­казує дослівно або передає своїми словами.

У спілкуванні педагогможе використати комплекс прийомів: повторити сказане дитиною, враховуючи свої спостереження за її емоційним станом, розуміючи внутрішні причини вербальної та невербальної поведінки малюка; використати таку модель діа­логу, в якій передбачають подальший розвиток думок дитини з метою, щоб вони стали їй зрозуміліші (ага-ефект). Обов’язковим елементом прогнозувальної розмови є стимуляція до зворотного зв’язку: коли дошкільник доповнює, уточнює, виправляє те, що ска­зав вихователь.

Прийоми особистісної індивідуалізації, завдяки яким врахову­ються життєвий досвід дітей, їхні інтереси, нахили, потреби, бажан­ня та почуття, надають спілкуванню особистісного спрямування. Використання зазначених прийомів створює комунікативну мотива­цію говоріння, за якої дошкільник охоче входить у мовленнєвий кон-92

такт. Бажаючи виявити себе якнайкраще, малюк намагається висловити власні думки і почуття, розповідає вихователю про свої проблеми, відповідає на його запитання, сам ставить їх дорослому й одноліткам, свідомо прагне говорити краще.

Із мовчунами треба розмовляти частіше за будь-якої зручної нагоди: якщо дитина грається — поговорити про іграшку, якщо малює — розглянути її малюнок, читає — розпитати про книжку. Вихователь має діяти тактовно, приєднуватися, а не настирно втру­чатися у діяльність малюка, щоб не порушити його гру або інше заняття. Педагог обирає тему розмови, з огляду на інтереси дитини, її захоплення, вікові та індивідуальні особливості. Спираючись на ситуативну потребу дошкільника спілкуватися, і задо­вольняючи її під час розмови (цікавиться у дитини враженнями, успі­хами, заохочує до розповіді про речі, зроблені її руками: малюнок, аплікацію, виріб із глини, паперу, конструкцію з будівельного матері­алу тощо), вихователь сприяє розвиткові загальної комунікативної потреби потреби у мовленнєвому спілкуванні з дорослими і одно­літками. Невимушена і вільна розмова з вихователем позитивно впливає на налагодження стосунків дитини з ровесниками.

Щоб залучити мовчазних дітей до колективної розмови, вихова­тель створює спеціальні умови: застосовує м’які інтонації, заохочу­вальний вираз обличчя, усмішку, комунікативні жести і слова, які сприяють входженню дитини у розмову, налаштовують ровесників на сприйняття її повідомлення. Наприклад: «А я знаю, хто може вам допомогти. Мишко знає як можна …» або «Діти, Наталочка розказала мені таку цікаву історію… Але краще вона розповість її вам сама».

Спочатку участь мовчазної дитини у колективному спілкуванні може бути монологічного плану, оскільки така форма потребує мен­шої мовленнєвої взаємодії. З набуттям мовленнєвого досвіду дитина зможе бути більш активною у розмові, обмінюватися з ровесниками спонтанними, непідготовленими висловлюваннями: запитаннями, повідомленнями, міркуваннями, поясненнями.

Вихователь під час колективних діалогів організовує спілкування між дітьми, вчить їх вислуховувати одне одного, не говорити одно­часно, у разі потреби м’яко, але вимогливо виправляє говірких малю­ків, нагадуючи: «Спочатку послухай товариша, а потім скажеш сам».

Важливо, щоб дорослий демонстрував своє особисте ставлення до предмета розмови. Скажімо так: «Мені буде цікаво дізнатися про …», «Я здивувався, коли …», «Мені сподобалось, що …», «Я зрадів, бо …».

93

1   ...   83   84   85   86   87   88   89   90   ...   173


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка