І. О. Луценко 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Світич, 2013. 208 с.: іл. (Б-чка журн. "Дошк виховання"). Бібліогр.: с. 205-206


Кінесика вивчає спілкування, аналізуючи рухи тіла. Одиницями аналізу є «кіни». Міміка



Сторінка73/173
Дата конвертації09.01.2020
Розмір6,25 Mb.
1   ...   69   70   71   72   73   74   75   76   ...   173
Кінесика вивчає спілкування, аналізуючи рухи тіла. Одиницями аналізу є «кіни». Міміка, або вираз обличчя, передає різноманітні емо­ційні стани людини та їхні відтінки: гнів, страх, подив, радість, страждання, презирство. Вияви емоцій відображаються у спонтан­них і довільних мімічних рухах: положеннях рота, куточків губ, виразі очей, положеннях брів, їхніх кінчиків, зморшках на лобі; рухливості обличчя і його частин. Рухаючи м’язами обличчя, людина утворює велику кількість мімічних знаків (округлені очі — страх, підняті брови — подив), які підтверджують або заперечують сказане. Серед мімічних знаків найцінніший — усмішка: «Подивіться, майже все в людини призначене для самої себе: очі — дивитись, ноги — ходити, рот — їсти; все потрібно самій собі, крім усмішки… Усмішка призначена для інших людей, щоб їм було добре, радісно і легко» (В. О. Солоухін).

Неможливість бачити обличчя співрозмовника, наприклад у пози­ції «спина до спини», негативно впливає на перебіг і наслідки спілку­вання, оскільки партнери в такій ситуації позбавлені невербального зворотного зв’язку. За допомогою виразу обличчя передається

78

55 % змісту повідомлення. Контроль виразу свого обличчя дає педа­гогові можливість підсилювати, стримувати, нейтралізувати, при­ховувати власні емоції. За допомогою міміки вихователь зображає педагогічно доцільні почуття, скажімо, своє розчарування поведін­кою дитини чи навпаки — емоційну підтримку дій малюка.



Контактують очима здебільшого перед початком розмови (три­валість погляду не більше як 10 с) або після перших кількох слів, коли мають намір завершити розмову чи передати слово співроз­мовникові. Погляд є засобом привернення уваги, регуляції процесу спілкування, знаком пошанування до співрозмовника, зацікавлення розмовою. Виявлено зв’язок погляду з психологічною структурою мовлення: на перших етапах спілкування, коли потрібно зосереди­тися, мовець відводить очі, а на етапі резюмування дивиться на співрозмовника. Візуальне спілкування притаманне дітям. З’ясо­вано, що малюки фіксують увагу передусім на людському обличчі.

Діти охочіше дивляться на тих, ким захоплюються або з ким перебувають у близьких стосунках. Малюкові конче потрібно від­чувати прийняття та любов у погляді батьків і вихователя.



Найдоцільніша під час педагогічної взаємодії позиція — «обличчям до обличчя», оскільки здійснюється контакт «очі в очі», що сприяє встановленню і розгортанню мовленнєвого контакту. Завдяки тако­му розташуванню мовців розширюється вживання слів, пов’яза них із предметом розмови; учасники діалогу частіше звертаються один до одного на ім’я, послуговуються спонукальними виразами; вини­кає зворотний зв’язок у вигляді перефразувань, повторювання слів співрозмовника; зростає кількість висловлювань, що означають згоду; збільшується загальна кількість реплік; особові займенники «я» і «ми» стають вагомішими, хоча використання займенників зменшується.

Поза — це певне положення тіла. Як форма невербальної пове­дінки, поза інформує про емоційний стан людини, стосунки між учасниками розмови. Поза може свідчити про готовність до спілку­вання, відкритість, або, навпаки, внутрішню замкненість (схрещені руки, зчеплені пальці, нога покладена на ногу); прагнення до домі­нування (нависання над партнером) або залежність (погляд знизу, тимчасова сутулість); протистояння (стиснуті кулаки, виставлене вперед плече) або гармонію (синхронізація поз, їхня відкритість). Контролюючи свої пози, аналізуючи пози вихованців, педагог ство­рює і коригує сприятливу атмосферу спілкування. Так, зручний,

79

1   ...   69   70   71   72   73   74   75   76   ...   173


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка