І. О. Луценко 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Світич, 2013. 208 с.: іл. (Б-чка журн. "Дошк виховання"). Бібліогр.: с. 205-206



Сторінка7/173
Дата конвертації09.01.2020
Розмір6,25 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   173
Рис. 1. Структура акту спілкування

Спілкування передбачає суб’єкт-суб’єктну взаємодію. Комуні­кація як його складова може допускати функціональну нерівність сторін, суб’єкт-об’єктну взаємодію її учасників. Різні цілі комунікації потребують різних способів її здійснення.

Кількісна характеристика міжособистісного спілкування визнача­ється поняттям коло спілкування, яке охоплює кількість людей,що спілкуються на тому чи іншому рівні. Для більшості природно добре знати і розуміти двох-трьох людей, більш або менш успішно орієнту­ватися в поведінці десятьох, стосовно до решти задіюються еталони і стереотипи. Я. Л. Коломенський залежно від ступеня психологічної близькості й значущості виділяє два кола бажаного спілкування: перше охоплює від однієї до чотирьох осіб, друге — від п’яти до вось­ми. О. М. Леонтьєв відносив вихователя до «малого інтимного кола» спілкування дитини дошкільного віку. У дорослих коло людей, які їм симпатичні, на 40 % збігається з колом тих, із ким доводиться спілку­ватися більше часу; у дітей ця частка становить лише 19–24 %.

Спілкування як діяльність мотивується специфічною, притаман­ною лише людині, потребою у спілкуванні і ґрунтується на прагненні людей до спільності та співробітництва.

9

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   173


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка