І. О. Луценко 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Світич, 2013. 208 с.: іл. (Б-чка журн. "Дошк виховання"). Бібліогр.: с. 205-206



Сторінка69/173
Дата конвертації09.01.2020
Розмір6,25 Mb.
1   ...   65   66   67   68   69   70   71   72   ...   173

Розділ 2. Мовленнєве спілкування вихователя

Функції та форми мовленнєвих висловлювань вихователя. Якості педагогічного мовлення


Обміняйтесь враженнями. Зробіть висновки щодо вибору форми висловлювання.

Тренінг «Педагогічна оцінка»

Оцінка діяльності дитини теж може бути зроблена у різній формі: сухій, офіційній, яка констатує результат, і емоційній, товариській. Порівняйте: «Ти добре запам’ятала вірш, сідай» і «Оксанко, ти сьо­годні виразно і самостійно прочитала вірш. Молодець, розумниця! Вдома прочитай його батькам». Щоб пересвідчитись, який вплив має кожна форма оцінки, виконайте таку вправу. Зосередьтесь на навчально-професійних успіхах свого партнера. Дайте один одному три позитивні оцінки спочатку першого типу, потім — другого.

Порівняйте вплив оцінки кожного типу.



Методичні джерела

Гансен Кірстен А., Кауфман Роксен К., Сейфер Стефан. Освіта та культура демократії: програма для дітей та їхніх сімей — К.: Міжнародний центр розвитку дитини, 1998. — С. 74–75.

Дії вихователя мають відповідати його словам. Діяти і говорити краще одночасно, уникаючи тривалих лекцій чи дискусій. Наприклад, якщо дитина розкидає кубики, ефективним буде допомогти їй щось побудувати з них, підкреслюючи: «З кубиків ти можеш щось побудува­ти». Це ілюструє інший аспект вдалого спілкування з дитиною, який називають позитивними ствердженнями. Скажіть малюкові, що він може робити, замість того, чого робити не повинен. Не наказуйте дитині не бігати по кімнаті, а ввічливо попросіть її ходити тихенько і поясніть, чому це краще.

Мова рухів вихователя, його тон є важливішими, ніж слова, які він використовує. Коли ви розмовляєте з дитиною, потрібно, щоб ваші очі були на рівні її очей, при цьому дивіться їй прямо в очі. Необхідно роз­мовляти з дитиною, як з дорослою людиною, уникаючи занадто солод­кого тону. Варто також уникати критичних, роздратованих, гнівливих нот у голосі, а застосовувати теплі, лагідні вирази для того, щоб побу­дувати довірливі взаємини з вихованцем. Щоб привернути дитячу

увагу і порозумітися з малюком, використовуйте різноманітну інтона­цію: краще несподівано сказати щось тихіше, ніж говорити те саме, але голосно.

Вихователь має спонукати дітей до діалогу. Не потрібно перетво­рювати спілкування на моралізаторство, на монолог педагога про те, що можна і чого не можна робити малюкові. Дорослі часто ставлять дитині такі запитання, які не потребують розмірковування, відповіді на які вже відомі. Розвиток мови та емоційне здоров’я дітей краще забез­печуються через дискусію і діалог. Вихователь розповідає про себе — про своє дитинство, родину, про життя поза дитячим садком для того, щоб, запитуючи дошкільників про них самих, дати їм змогу використа­ти ці запитання у контексті зворотного спілкування. Коли педагог про щось запитує вихованця, то орієнтується на «відкриту» відповідь. Запитання повинні спонукати дітей до пошуку відповіді, передбачати кілька можливих варіантів відповідей (правильних чи неправильних). Ці запитання звичайно починають із таких фраз: «Розкажи мені, що…?», «Чому ти так думаєш?». У групах, де вихователь ставить біль­ше «відкритих», ніж «закритих» запитань, веде діалог із дітьми, малята досягають вищого рівня розвитку мовлення та критичного мислення.

Вихователь забезпечує специфічний зворотний зв’язок, не хва­лить, не критикує, він намагається оцінити міркування дитини, не коментуючи їх. Це створює затишний емоційний клімат у дитячому колективі. Так, якщо малюк довго і старанно працює, намагаючись зібрати кубики і скласти їх на полицю, достатньо буде сказати: «Спасибі, що ти так старанно працюєш для того, щоб наша кімната була охай­ною. Потім буде набагато легше знайти кубики і погратися ними».

Дорослий використовує такі слова, які переконують, що кімната належить усім дітям, що вони всі володіють нею та створюють лад спільно. Якщо педагог скаже: «Будь-ласка, збери цей папір для мене», дошкільник може зробити для себе висновок, що кімната належить вихователю. Фраза «Ну-бо, зберімо цей папір разом» дає зрозуміти, що простір спільний і належить усім присутнім.

Одне з найважливіших завдань вихователя — полегшити комуніка­цію між дітьми. Для цього іноді потрібно просто повторити те, що одна дитина сказала іншій, щоб слова були зрозумілі (особливо, коли у групі є малюки з поганою артикуляцією та вимовою).

Буває, що доводиться бути посередником у конфлікті між дітьми. Це може бути запобігання бійці, обговорення конфліктної ситуації, допомога в пошуку кращих слів для самовиявлення, навчання малят навичок переговорів, як можна порозумітися без образ тощо. Можна запропонувати дітям багато різних тем, щоб поговорити одне з одним



74

75

1   ...   65   66   67   68   69   70   71   72   ...   173


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка