І. О. Луценко 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Світич, 2013. 208 с.: іл. (Б-чка журн. "Дошк виховання"). Бібліогр.: с. 205-206



Сторінка41/173
Дата конвертації09.01.2020
Розмір6,25 Mb.
1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   ...   173
Цільовий підтекст поглиблює і розвиває спілкування. Наприклад, звертання до дитини «Петрику, допоможи мені прибрати в кімнаті» може бути спонуканням до дії в конкретній ситуації й одночасно — виховним впливом.

Зворотний зв’язок як компонент мовленнєвої комунікації вияв­ляється у вербальній і невербальній реакції слухача на висловлю­вання. Реакція слухача може бути спонтанною чи обдуманою. Висловлюючи ставлення до того, про що йдеться, учасники мовлен­нєвої комунікації здійснюють зворотний зв’язок оцінного плану. Оцінка може бути позитивною («Як гарно у тебе виходить») і нега­тивною («Це невдала спроба»). Пом’якшують негативну оцінку такі звороти, як «Мені здається», «Я гадаю». Використовують і безоцін-ний зворотний зв’язок. Він не виявляє ставлення мовця до питання, що обговорюється. Його мета — підтримати співрозмовника, не втручаючись в його дії безпосередньо.

Учасники комунікації використовують різні способи обміну пові­домленнями, їх сприймання, передачі. Цей процес можна зобрази­ти у вигляді схеми або моделі. Лінійна модель зображує комунікацію як процес, під час якого адресант (відправник) створює і передає повідомлення його адресату, використовуючи для цього усне чи писемне мовлення. Якщо повідомлення дійшло до отримувача, комунікація вважається успішною (рис. 3 а).

49

1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   ...   173


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка