І. О. Луценко 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Світич, 2013. 208 с.: іл. (Б-чка журн. "Дошк виховання"). Бібліогр.: с. 205-206



Сторінка32/173
Дата конвертації09.01.2020
Розмір6,25 Mb.
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   173

Розділ 1. Наукові основи особистісно орієнтованого спілкування вихователя з дітьми

Стратегія побудови особистісно орієнтованого спілкування




1.3. Стратегія побудови особистісно орієнтованого спілкування

Особистісно орієнтоване спілкування як спільна основа вихо­вання і навчання є головним чинником упровадження нової моделі дошкільної освіти. Якщо стратегією спілкування вважати такий про­цес його побудови, який забезпечує реалізацію поставленої мети, то необхідно намагатися досягти відповідності всіх його складників (виховної позиції, типу взаємодії, стилю, форми, засобів) особис-тісно орієнтованій метігармонійному та різнобічному розвитко­ві особистості дошкільника. Розглянемо показники, які кваліфікують спілкування як особистісне:



  • взаємодія партнерів «на рівних» (рівність сутнісних позицій учасників спілкування, або суб’єкт-суб’єктні відносини), коли враховується своєрідність співрозмовника і не принижується його гідність;

  • довірлива взаємна відкритість обох сторін;

  • відсутність оцінювального, «вимірювального» ставлення до будь-яких виявів індивідуальності кожного;

  • взаємне прийняття одне одного як неповторних і цінних осо­бистостей (І. Д. Бех).

Формальними характеристиками особистісного спілкування є:

  • загальна кількість висловлювань (за час соціальної взаємодії);

  • кількість позитивних висловлювань;

  • кількість запитань;

  • тривалість мовлення вихованця (за час соціальної взаємодії);

  • тривалість контакту очей;

  • кількість кивків головою;

  • приязний вираз обличчя;

  • кількість словесних згод;

  • позитивний зміст висловлювань;

  • кількість жестів рук;

  • позитивне забарвлення голосу;

  • гучність і швидкість мовлення.

38

Наведені параметри характеризують будь-яке людське спілку­вання як міжособистісне. Особистісно орієнтоване спілкування, яке здійснює педагог, має специфічну мету — досягти особистісно розвивального ефекту в процесі мовленнєвого спілкування з дитиною. Це означає, що кожний акт спілкування має підпорядко­вуватися певній близькій або віддаленій меті розвитку вихованця. Отже, мовленнєвий вплив, який здійснює вихователь, має бути результативним і успішним. А це залежить від правильного цілепо-кладання, прогнозування наслідків впливу і добору індивідуалізова­них засобів для реалізації індивідуальних цілей стосовно кожної дитини. Сам факт спілкування педагога з дошкільником, без ураху­вання розвивальних можливостей, різних його форм і видів, психо­логічних механізмів їхнього функціонування не дасть бажаних змін. Особистісно орієнтоване спілкування, в якому особистісні характе­ристики дитини не тільки враховуються, а й відбувається їхнє ціле­спрямоване формування, можна кваліфікувати як особистісно розвивальне спілкування. Наявність особистісно розвивальної мети, умови, потрібні для її досягнення, визначають сутнісні харак­теристики стратегії.

Стратегія побудови особистісно орієнтованого спілкування зале­жить від того, яка роль у ньому відводиться педагогові. Визначальною при цьому є орієнтація сучасної педагогіки на особистість дитини — дитиноцентризм, — утвердження її як найвищої цінності й відпо­відне ставлення дорослого до неї. Досягнення особистісно розвивальної мети неможливе без гуманізму, педагогічного оптимізму та відповідної виховної позиції педагога. Особистісно розвивальний напрям спілкування забезпечується завдяки таким основним виховним позиціям вихователя стосовно дитини, як розу­міння, визнання, прийняття (І. Д. Бех).

Позиція розуміння дитини є домінантною. Глибоке розуміння малюків ґрунтується на здатності сприймати й адекватно інтерпре­тувати їх поведінку безпосередньо в кожний момент спілкування, фіксувати зміни в почуттях і вчинках. Це емпатійне розуміння та готовність прийняти вихованця повністю — з притаманними йому вадами. Складовою розуміння є правильна оцінка емоційних станів і почуттів, які дитина переживає в поточний момент, і пізнання її гли­бинного «Я» — потреб і мотивів, які вона намагається задовольнити. Наслідком розуміння є з’ясування потреб та індивідуальних особли­востей вихованців, налагодження стосунків, надання позитивної

39

1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   173


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка