І. О. Луценко 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Світич, 2013. 208 с.: іл. (Б-чка журн. "Дошк виховання"). Бібліогр.: с. 205-206



Сторінка162/173
Дата конвертації09.01.2020
Розмір6,25 Mb.
1   ...   158   159   160   161   162   163   164   165   ...   173
І. Структура процесу спілкування.

1) Мета спілкування:

а) близька, безпосередньо висловлена мовцем;

б) тривала, яка створює цільовий підтекст висловлювання.
Зауважимо: мовленнєве спілкування дітей спрямоване на досягнення
близької мети.

2) Характеристики процесу говоріння:

а) кількість включень у розмову;

б) загальна тривалість участі співбесідників у розмові.

3) Зворотна реакція або зворотний зв’язок, який може збігатися
з результатом спілкування.

Т. Ушакова виокремлює:



а) близьку реакцію;

б) відстрочену зворотну реакцію.

Цю типологію зворотного зв’язку можна доповнити розрізненням:



в) оцінного зворотного зв’язку;

г) безоцінного зворотного зв’язку.

4) Ставлення мовця до зворотної реакції:

а) на інтелектуальному рівні;

б) на емоційному рівні.

5) Використання мовцем суджень і пропозицій партнерів.

II. Характер стосунків партнерів у спілкуванні:

а) вираження статусно-ситуативної ролі мовця;

б) особистісне проникнення в партнера;

в) готовність допустити в себе;

г) комунікативна стратегія і тактика;

д) емоційно-оцінне реагування учасників спілкування на мовця.

III. Узагальнена характеристика мовленнєвого спілкування:

а) загальна атмосфера спілкування, тон комунікації окремих учас­
ників;


б) співвідношення інтелектуальних, емоційних, комунікативних та
прагматичних елементів спільної розмови в окремих учасників;


в) особливі прикмети учасників спілкування;

г) використаний репертуар мовленнєвих ролей.

2. Простежте за діалогічною взаємодією дошкільнят молодшого, середнього та старшого віку. Заповніть табл. 17 і на її основі про­аналізуйте особливості діалогічного мовлення дітей.



Таблиця 17

Діалогічне спілкування дітей дошкільного віку

п/п

Ім’я та вік дітей

Ситуація, в якій

відбувалась

взаємодія

Мотиви,

задачі

спілкування

Мовленнєвий текст (характе­ристика)

Невер-бальні засоби



















3. Порівняйте чинні програми виховання дошкільників щодо змісту навчання, програмових завдань специфіки діалогічного спілку­вання. Заповніть табл. 18.

Таблиця 18

Розвиток діалогічного спілкування: потенціал навчальних програм

Назва програми

Назва розділу

Оволодіння навичками діалогічного спілкування

Молодша група

Середня група

Старша група

Висновок


























190

191


Розділ 6. Розвиток мовленнєвого спілкування у дітей

Навчання дітей діалогічного спілкування


6.3. Навчання дітей діалогічного спілкування

Оволодіння культурою спілкування, культурою діалогу свідчить про становлення дитини як мовленнєвої особистості, яка адек­ватно, вільно й творчо застосовує мовлення в різних ситуаціях із метою реалізації власних мовленнєвих завдань. Застосування комунікативної компетентності у конкретній ситуації спілкування здійснюється залежно від мовленнєвої здібності. Мовленнєва зді­бністьсукупність розвинутих у процесі мовленнєвого спілкуван­ня мовленнєвих умінь та навичок, які формуються на основі вроджених психофізіологічних особливостей людини і дають змогу розуміти й будувати нові висловлювання відповідно до ситуації спіл­кування та дотриманням мовних правил. М. Вашуленко визначає такі рівні мовленнєвої здібності: рівень правильностідотримання мовних норм, нормативність мовлення; рівень швидкостіобґрун­тований розподіл мовленнєвої дії в часі; рівень насиченостібагатство словника і граматичних форм, виражальних мовних засобів, потрібних для досягнення звичайного рівня; рівень адек­ватного виборувибір мовних форм на основі адекватності висловлювання програмі, задуму, ситуації спілкування, зорієнто-ваності на слухача, його можливості сприйняття інформації.



Те що діалог належить до контексту спілкування, зумовлює потребу цілісного підходу до його формування і охоплює такі напрями роботи:

  • розвиток комунікативних потреб, мотивів, відповідних до віку дитини, форм спілкування з дорослими та однолітками;

  • розвиток міжособистісних взаємин, ініціативної й діалогічно активної відповідної позиції;

  • опанування лексичних, граматичних, фонетичних засобів рід­ної мови;

  • навчання будувати висловлювання, адекватні ситуації спілку­вання з урахуванням власних комунікативних задач;

  • навчання комунікативного орієнтування в ситуації спілкування, зовнішності й поведінці партнера, його повідомленні;

  • навчання дітей невербальної комунікації;

• навчання прийомів організації мовленнєвої взаємодії.
Для розвитку форм спілкування треба створювати відповідні

умови, які сприятимуть виникненню і розвитку мовленнєвої взаємо­дії між дітьми. З цією метою моделюють навчальні ситуації спілку-192



вання. Ситуація спілкування сукупність обставин, за яких між її учасниками відбувається взаємодія. Мовленнєва ситуація — ситу­ація, що спонукає до мовленнєвої взаємодії, діалогізування. Розрізняють природні ситуації спілкування і спеціально створені, або навчальні.

Моделювання навчальної ситуації спілкування — це створен­ня спеціальних умов, планування перебігу мовленнєвої взаємодії її учасників. Таке створення умов передбачає:

  • вибір діяльності або організацію обставин, в яких має розви­ватися ситуація;

  • добір наочності побутові речі, іграшки, картинки, схеми, пік­тограми, атрибути вбрання;

визначення правил взаємодії або розподіл ролей.
Планування навчальної мовленнєвої взаємодії складається

з визначення комунікативно-мовленнєвого завдання та систе­ми мовленнєвих засобів, потрібної для його розв’язання (ключові слова, мовленнєві форми).

У ситуації, які уведено до продуктивної діяльності, включено завдання, що передбачають спільно виготовити виріб, створити малюнок тощо. Щоб це завдання виконати, дітям потрібно налаго­дити практичну і мовленнєву взаємодію, навчитися діяти спільно, обмінюватися творчими ідеями, пропозиціями, доходити спільного рішення, використовуючи для цього мовленнєві засоби. Приклади моделювання ситуацій спілкування на заняттях наведено у додатку.

Перед початком діяльності доцільно розіграти міні-інсценівку, сюжет якої відображає ситуації, що трапляються між дітьми: налаго­джування контактів, планування спільних дій, надання емоційної під­тримки одне одному в разі невдачі, виявлення співпереживання, співчуття. Пояснюючи дітям умови їхньої діяльності та правила мов­леннєвої взаємодії, вихователь використовує комунікативно важли­ві для налагоджування спільних дій мовленнєві зразки, які будуть для дошкільнят взірцем ввічливого, доброзичливого спілкування.



Навчання способів розв’язання комунікативних мовленнєвих задач відбувається поетапно. Спочатку малят ознайомлюють із різ­ними формами висловлювань, їхніми функціями. Вихованці вчаться використовувати запропоновані їм висловлювання з опорою на зразок, який пропонує їм дорослий. Потім, керуючись вказівкою вихователя, діти добирають потрібний зміст і адекватну ситуації спіл­кування форму висловлювання — згода, запрошення, заперечення,

193

1   ...   158   159   160   161   162   163   164   165   ...   173


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка