І. О. Луценко 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Світич, 2013. 208 с.: іл. (Б-чка журн. "Дошк виховання"). Бібліогр.: с. 205-206



Сторінка16/173
Дата конвертації09.01.2020
Розмір6,25 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   173

Розділ 1. Наукові основи особистісно орієнтованого спілкування вихователя з дітьми

Педагогічне спілкування


Український учений І. Д. Бех наводить такий приклад:

Трирічний малюк, захопившись грою, на бігу вдарився об стіну й закричав від болю. Хлопчик репетував, але вже не від болю (стіна була оббита пружним матеріалом, і удар не міг бути сильним), а від образи. І тоді мати, підвівши малюка до стіни, сказала: «Ой, яка стіночка пога­на. Зараз ми її покараємо, щоб Сергійка не ображала. Ми їй дамо бобу ось так, ось так». Малюк одразу заспокоївся, мабуть звик до такого механізму втішання «образа — мстивість — покарання». Але як такі настанови спрацюють у майбутньому? Що очікує близьких, знайомих і незнайомих людей, які можуть стати об’єктом його мстивості-пока-рання? Доцільним змістом утішання є формування досвіду прийняття своєї поразки як умови зростання. Для цього мати хлопчика мала б сказати: «Мій бідний хлопчику, ти боляче забився, бо не встиг побачи­ти стіну на своєму шляху. Коли виростеш, то навчишся бачити все вчасно, щоб встигнути зупинитись. А зараз мама тебе пожаліє, погла­дить твого лобика…»

Стратегія передбачає планування мовленнєвого впливу залежно від конкретних умов спілкування і особливостей його учасників, а також виконання цього плану, тобто проведення бесіди. Метою стратегії може бути навчально-виховний вплив, зокрема, на світо­гляд дитини, спонукання її до позитивного вчинку або утримання від негативних дій.



Тактика мовленнєвого спілкування — це сукупність прийомів ведення бесіди і лінії поведінки, які використовуються на різних ета­пах розмови. Тактика спілкування охоплює конкретні прийоми при­вернення уваги, встановлення і підтримування контакту з партнером та впливу на нього, переконування партнера або доведення його до певного емоційного стану. Тактика може змінюватися залежно від умов спілкування, отриманих повідомлень, емоцій, почуттів. За різ­них обставин можуть досягатися різні цілі або реалізовуватися стра­тегічні лінії спілкування.

Досягти успіху професійної взаємодії вихователю допомагає правильно обраний стиль педагогічного спілкування. Традиційно розрізняють авторитарний і демократичний стилі спілкування.



За авторитарного стилю спілкування вихователь дає дітям пере­важно конкретні розпорядження і вимагає їх чіткого виконання. Дорослий не зважає на пропозиції, інтереси, симпатії малюків одне до одного. Під час так званої «бесіди», «розмови» він тільки ставить

22

дітям запитання, не стимулюючи їх до спілкування, або сам інфор­мує, оцінює події тощо. Нав’язати свою думку, рішення, спосіб вико­нання дій, змусити точно виконувати свої вимоги — ось чого прагне вихователь, дотримуючись авторитарного стилю спілкування. Такий стиль пригнічує дітей, стримує їхню ініціативу, тому вони намагають­ся уникати безпосереднього спілкування з вихователем, рідко звер­таються до нього за порадою та по допомогу. Негативний наслідок авторитарного стилю спілкування виявляється не тільки у пригні­ченні психіки дітей, але й у тому, що малята наслідують цей стиль у своїх стосунках.



Український психолог Т. О. Піроженко пропонує вихователям замислитися над тим, чи враховують вони стан, інтереси, становище дитини у групі однолітків. Аби вихованці могли активно контактувати з педагогом, їх слід вчити запитувати, коментувати, висловлювати сумнів, пояснювати, розмірковувати. Інакше діалог перетворюється на допит, де тільки вихователь має право ставити запитання, а діти мусять відповідати на них.

Демократичний стиль спілкування з дітьми — один із шляхів реа­лізації особистісно орієнтованого підходу до дитини. Виявами демократичного стилю спілкування є повага до особистості малю­ка, його світосприйняття, доброзичливе і привітне ставлення до всіх дітей, урахування їхніх проблем, інтересів, особистісного досвіду, вікових та індивідуальних особливостей, підтримка і розвиток ініціа­тиви, творча співпраця, де вихователь дотримується позиції «поруч», діалогічна орієнтація спілкування та діалогічність мовлення.

За демократичного стилю спілкування діти довіряють доросло­му, бачать у ньому товариша, який вислухає, порадить, заспокоїть, розділить і радість, і смуток. Вихователь прислуховується до поба­жань, думок малят, їхніх пропозицій, у свою чергу, пропонуючи від­повідну діяльність, передбачає можливість вибору. Діти тягнуться до такого вихователя, розповідають йому про події свого життя, шукають у нього поради. Наслідуючи дорослого з демократичним стилем спілкування, вихованці намагаються діяти разом, узгоджу­ють свої дії, враховують інтереси одне одного, мають добру звичку уважно слухати співрозмовника, вчаться мовленнєвої культури.

Отже, в реальних процесах професійного мовленнєвого спілку­вання інтегруються власне педагогічні, соціопсихологічні, соціолінг­вістичні та лінгвометодичні аспекти комунікації. Специфіку такого

23

1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   173


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка