І. О. Луценко 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Світич, 2013. 208 с.: іл. (Б-чка журн. "Дошк виховання"). Бібліогр.: с. 205-206



Сторінка151/173
Дата конвертації09.01.2020
Розмір6,25 Mb.
1   ...   147   148   149   150   151   152   153   154   ...   173
Загальнолюдськими цінностями у спілкуванні є довіра, від­вертість, чесність, безкорисливість, милосердя, турбота, вдячність, виконання обов’язку, вірність слову. Ціннісними є морально-психо­логічні почуття провини, сорому, каяття, товариськість, співпере­живання, воля, справедливість, рівність, любов. Якщо у спілкуванні

179


Розділ 6. Розвиток мовленнєвого спілкування у дітей

Зміст і методи формування комунікативної компетентності


реалізуються загальнолюдські цінності, воно набуває ціннісного значення. Тож найвищим орієнтиром у навчанні дітей мовленнєвої взаємодії має бути орієнтація на ціннісне спілкування.

Ціннісні орієнтації лежать в основі мотивів комунікативної діяль­ності й пов’язані з бажаннями, інтересами, емоціями. Перші ціннісні орієнтації дитина засвоює в сім’ї, де важливе значення мають жит­тєві цінності, мова та особливості мовленнєвого спілкування бать­ків. У дошкільному навчальному закладі у малюка формують систему ціннісного ставлення до світу, закладають базові цінності соціальної системи: загальнолюдські, національні. У спілкуванні з однолітками і дорослими дитина використовує засвоєні орієнтири, набуваючи власного досвіду.

Засвоєння цінностей у сфері мови, мовленнєвого спілкування відбувається у дітей у процесі опанування рідною мовою, оволодін­ня нормами і правилами українського мовленнєвого етикету, при­лучення до культури і традицій українського народу, ознайомлення з фольклором — казками, прислів’ями, приказками, іграми, під час читання художньої літератури, бесід на морально-етичні теми, обго­ворення ситуацій спілкування, керованої практики мовленнєвого спілкування з дорослими та однолітками.

Різноманітні знання, вміння, форми активності, пов’язані з кому­нікативно-мовленнєвою діяльністю, містить поняття «комунікативна компетентність». Сформована комунікативна компетентність регу­лює діяльність дітей, є умовою її успішності. Комунікативну компе­тентність розглядають у дошкільній лінгводидактиці як уміння комплексно застосовувати з метою комунікації мовні й немовні засоби, орієнтуватися в ситуації спілкування та готовність виявляти і реалізовувати свою ініціативу. Таке визначення узгоджується з уяв­ленням про ширший обсяг комунікативної діяльності, в контексті якої відбувається власне мовленнєва діяльність — процеси слухан-ня-розуміння і говоріння, які підпорядковують комунікативним цілям і установкам мовця, коректують орієнтувальними діями та забезпе­чують змістове наповнення й функціональне оформлення комуніка­тивно-мовленнєвих дій.

У формуванні комунікативної компетентності істотну роль віді­грають суб’єкт-суб’єктні відносини. Їхній позитивний вплив дослі­дила Л. Петровська. За суб’єкт-суб’єктною схемою і педагог, і ди тина однаково піддаються впливу партнера, та відповідно активно із

180


взаємно гуманістичної позиції впливають одне на одного, сприйма­ють точку зору іншого, проявляють співчуття, розкривають свій вну­трішній світ. Комунікативна компетентність учасників спілкування проявляється на продуктивному рівні, за якого виникають нові мотиви, цілі, способи дій, спілкування набуває особистісних ознак. За суб’єкт-об’єктної схеми лише педагог виступає у ролі суб’єкта, дитина тільки перебуває під його впливом. Спілкування за такою схемою є репродуктивним, оскільки передбачає використання стандартизованих дій і мовленнєвих форм та охоплює операційний (спосіб виконання дій), поведінковий рівень. Стійке перебування дитини в позиції об’єкта спілкування не дає їй змоги набувати кому­нікативного досвіду з позиції суб’єкта, а саме: проявляти ініціативу, самостійно обирати мовні засоби, адекватні її почуттям, думкам, ставленням, комунікативним задачам.

Відтак формування комунікативної компетентності як складової життєвої компетентності і домірного вікові рівня оволодіння комунікативно-мовленнєвою діяльністю має передбачати розвиток потребово-мотиваційної сфери (ціннісних орієнтацій, комунікатив­них потреб і мотивів) і набуття суб’єкт-практичного досвіду застосу­вання компетентності на продуктивному рівні.

Змістовими складниками процесу формування комунікативної компетентності є когнітивно-комунікативна, орієнтувально-плану­вальна, організаційно-комунікативна, мовленнєва, комунікативно-діяльнісна.


Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Тема: Безпека вулиці: азбука дороги
123456789 -> Методичні вказівки до вивчення дисципліни сво «доктор філософії»
123456789 -> Регіональний підхід до дослідження формування ціннісних орієнтацій студентів мистецьких вишів україни н. Г. Тарарак
123456789 -> Методологічне підґрунтя дослідження формування ціннісних орієнтацій студентів вищих навчальних закладів мистецького профілю україни
123456789 -> Загальна характеристика роботи
123456789 -> Інформаційне суспільство в контексті політичної культури суспільства
123456789 -> Заліщицька районна державна адміністрація Відділ з питань освіти Районний методичний кабінет Використання активних та інноваційних технологій як засіб активізації
123456789 -> Україна тернопільська область опис досвіду роботи учителя біології


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   147   148   149   150   151   152   153   154   ...   173


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка