І. О. Луценко 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Світич, 2013. 208 с.: іл. (Б-чка журн. "Дошк виховання"). Бібліогр.: с. 205-206



Сторінка15/173
Дата конвертації09.01.2020
Розмір6,25 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   173
3 бали і менше. Ваша комунікабельність набула хворобливих ознак. Ви говіркі, багатослівні, втручаєтесь у справи, які вас ніяк не стосуються, беретеся до розв’язання проблем, у яких зовсім не компетентні. Ви часто буваєте причиною різних конфліктів у вашому середовищі. Вам треба працювати над собою, своїм характером. Виховуйте в собі терплячість і стриманість, поважливе ставлення до людей.


18

19


Розділ 1. Наукові основи особистісно орієнтованого спілкування вихователя з дітьми

Педагогічне спілкування


1.2. Педагогічне спілкування

Основу професійної діяльності педагога становить спілкування з дітьми, взаємодія з їхніми батьками та своїми колегами. О. О. Леонтьєв, який запровадив термін «педагогічне спілкування», зазначав, що це, передусім, професійне спілкування педагога з дітьми. Вчений вка­зував на те, що оптимальне педагогічне спілкування створює якнай­кращі умови для мотивації й творчого характеру навчальної діяльності. У дошкільній педагогіці термін «педагогічне спілкування» означає комунікативний вплив вихователя на дітей з метою вихо­вання і навчання, спрямований на налагодження міжособистісних стосунків як педагога з дітьми, так і малюків одного з одним, та на регулювання психологічного мікроклімату.

У структурі педагогічного спілкування можна виокремити соці­ально орієнтоване, групове предметно орієнтоване, особис-тісно орієнтоване спілкування (О. О. Леонтьєв).

Педагогічне спілкування розглядають у двох аспектах. Перший — комунікативна діяльність педагога з налагодження стосунків із дітьми. Іншими словами, управління власним спілкуванням. Другий — управ­ління спілкуванням у дитячому колективі. Обидва аспекти педагогіч­ного спілкування взаємопов’язані — завдяки оптимальному спілкуванню педагога з дітьми створюються сприятливі умови для формування міжособистісних стосунків у дитячому колективі. З низки взаємодій вихователя, які відбуваються у двох сферах — спілкування з дітьми групи, спілкування з дорослими (батьками, колегами), можна виділити такі лінії: «Вихователь — дитина»; «Вихователь — діти»; «Дитина — дитина»; «Взаємодія між дітьми групи»; «Вихователь — вихователь»; «Вихователь — педагогічний колектив»; «Вихователь — члени родини». І хоча в деяких лініях вихователь формально не присутній, він відповідальний за налагодження стосунків між дітьми.

Цілі педагогічного спілкування визначають його функції: інфор­маційну, соціальної перцепції, самопрезентації, інтеракційну, аффективну. Спілкування педагога, метою якого є досягнення педагогічної взаємодії з вихованцем, виконує особливі функції: від­криття партнера для спілкування, співучасть у спілкуванні, під­несення партнера у спілкуванні (Н. Є. Щуркова).

20

Відкриття дитини для спілкування важливе як у загальнопедаго-гічному, так і у вузькокомунікативному аспектах: мовленнєвий кон­такт із дитиною уможливлює здійснення навчально-виховного впливу і розвиток мовлення дитини у діалозі, у взаємодії з мовлен­ням дорослого. Мовленнєвий контакт є складовою психологічного контакту, за якого координуються спільні дії та досягаються загальні цілі, визначені програмою виховання.



Педагогічне спілкування вихователя з метою розвитку комуніка­тивно-мовленнєвої сфери дітей виконує такі функції:

  • формування, розвитку і задоволення потреби дітей у мовлен­нєвому спілкуванні: увазі, розумінні, співчутті;

  • комунікативного чинника становлення й розвитку мовленнєвої сфери дітей;

  • навчання мови та розвитку мовлення дітей;

  • мовленнєвої співучасті, співдії у діалозі з дітьми;

  • психологічної підтримки у спілкуванні з дітьми;

  • розваги дітей.

Ці функції реалізують в основних сферах мовленнєвого спілку­вання вихователя, а саме:

  • у повсякденному спілкуванні;

  • в інтимно-особистісному спілкуванні;

  • у навчальному діалозі;

  • у практичному (діловому) співробітництві;

  • у дитячому дозвіллі.

Таким чином особливого значення набувають власне мовленнє­вий аспект педагогічного спілкування, стиль мовленнєвої взаємодії вихователя з дітьми.

Використання мовлення у спілкуванні регламентуюєть принци­пами, стратегією і тактикою мовленнєвої комунікації.



Стратегія визначається метою спілкування, яку ставить перед собою педагог. Залежно від мети він відводить собі ту або іншу комунікативну роль. Якщо педагог обирає стратегію «натхненни­ка», то він спонукає вихованця на вияв творчості, розвиток особис-тісної сили. Стратегія «утішник» компенсує сили дитини, втрачені внаслідок образ, нерозуміння, неправильних дій, деструктивних взаємин.

21

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   173


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка