І. О. Луценко 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Світич, 2013. 208 с.: іл. (Б-чка журн. "Дошк виховання"). Бібліогр.: с. 205-206



Сторінка133/173
Дата конвертації09.01.2020
Розмір6,25 Mb.
1   ...   129   130   131   132   133   134   135   136   ...   173
Рис. 7. Світ спілкування

На основі сформованої системи знань про спілкування, його осо­бливостей у дітей, а також власних спостережень і особистого досвіду, розробіть модель «Світ спілкування дошкільника»; подайте її у вигляді схеми, малюнка.




150

151


Розділ 4. Особливості спілкування дошкільників із дорослими та однолітками

Відмінності спілкування дошкільників з ровесниками від спілкування з дорослими


Науково-методичні джерела

Кулачковская С. Е., Ладывир С. А., Пироженко Т. А. Учите малыша общаться с детьми и взрослыми // Библиотечка ж-ла «Дошкільне виховання». — К., 1995. — С. 10–16.

Вихователеві про особливості спілкування дошкільників

Діти спілкуються одне з одним переважно в іграх або в процесі діяльності, якою зайняті в поточний момент (ліплення, малювання, конструювання, самостійна художня діяльність тощо). Здебільшого дошкільники мало часу приділяють розмовам, що не пов’язані безпо­середньо з їхньою діяльністю. У дитсадку вихованці спілкуються у гру­пах, склад яких дуже мінливий і залежить від справ, ігор, в які діти люблять гратися, та швидко змінюється через настрої та прихильнос­ті. На симпатії дошкільнят впливають до того ж оцінки і ставлення вихователя. Із до рослими малята спілкуються багато, охоче, чекають від них допомоги, прагнуть до співробітництва і порозуміння.

Дослідники відзначають, що для спілкування дітей із дорослими характерні такі особливості: знижена інтуїтивність дітей, їхня чутли­вість до відтінків поведінки дорослих ослаблена; засоби взаємодії між дитиною і дорослим, особливо емоційної експресії, дещо збіднені. Тому важливо з’ясувати причини такого відставання і психологічно обґрунтувати нові ефективні прийоми виховання, які сприятимуть повноцінному формуванню у дошкільнят здібностей цікаво і корисно взаємодіяти з дорослими.

Становлення спілкування пов’язано з розвитком мовлення дітей, який відбувається лише у тісному контакті малюка з дорослим. Послаблення такої взаємодії уповільнює розвиток активного мовлен­ня. Здобуті остан німи роками наукові дані свідчать, що довербальні форми комунікації багато в чому визначають, коли дитина почне розу­міти мовлення дорослих, коли активно заговорить і якими темпами розвиватиметься згодом її мовлення.

Малюк, яким опікуються дорослі, росте радісним, спокійним, впев­неним у собі, доброзичливим з іншими людьми. Він потенційно більше готовий до спілкування з однолітками, ніж та дитина, яка позбавлена уваги близьких і внаслідок цього є замкненою у собі, недовірливою та малоактивною.

Експериментальні дослідження підтверджують існування тісного зв’язку між двома сферами спілкування дітей — з дорослими і ровес­никами. Недостатнє спілкування з дорослими призводить до збіднен­ня стосунків з однолітками. І навіть досить широкі можливості спілкування одного з одним, наприклад перебування дітей із перших років життя в одній групі, не призводить до розвитку в них здатності до змістовних та емоційних контактів без участі у спілкуванні вихователя, який може навчити малят бачити і цінувати риси характеру товариша, сформувати ставлення до ровесника як до особистості.

Щоб визначити рівень спілкування дитини з дорослим, потрібно з’ясувати, що спонукає малюка входити в контакт із ним, що дошкіль­ник очікує отримати від співрозмовника, які якості партнера по спілку­ванню для дитини важливі і мотивують її дії. За нормального розвитку малюка з трьох до шести років змінюються три форми спілкування і для кожної з них показовим є свій зміст потреби (М. І. Лісіна).

Водночас у цей віковий період у дитини інтенсивно формується і розвивається досвід спілкування з ровесниками. Починаючи з чоти­рьох років, таке спілкування для дошкільника стає дедалі суб’єктивно більш значущим, а іноді навіть важливішим, аніж спілкування з дорос­лим. Про це свідчать інтенсивність спілкування дітей одне з одним і збільшення якості, характер таких контактів. Цікавість, захоплення, радість, образу, чекання малюкам важко відчути наодинці. Вони обов’язково залучають до своїх переживань однолітків. Під час силь­ного емоційного збудження, наприклад, під час перегляду діафільму, дошкільники завжди звертаються одне до одного, а не до дорослого. Однак діти залишаються відкритими і чутливими до будь-якого спілку­вання та звертань дорослого, як і раніше, охоче контактують із ним, чекають на схвалення своїх дій.

Аналіз вікових змін та поведінки малюків дозволив простежити етапи становлення їхнього міжособистісного спілкування. Для дитини другого року життя ровесник цікавий своїми об’єктивними якостями. Комунікативними виявами у цьому віці є емоційні експресії, за допомо­гою яких маля виявляє своє позитивне ставлення до однолітка. Напри­кінці другого — на початку третього року життя починають переважати суб’єктивні стосунки між дітьми. Для цього періоду характерною є емоційно забарвлена гра, коли на тлі показової для раннього віку емо­ційної розкутості малята демонструють одне одному свої уміння.

Комунікативні контакти між дітьми дорослий може формувати двома способами: 1) створювати умови для спільної предметної діяль ності дошкільників з урахуванням особливостей провідної діяль­ності у конкретному віці; 2) організовувати суб’єктивні, особистісні




152

153

1   ...   129   130   131   132   133   134   135   136   ...   173


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка