І. О. Луценко 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Світич, 2013. 208 с.: іл. (Б-чка журн. "Дошк виховання"). Бібліогр.: с. 205-206



Сторінка127/173
Дата конвертації09.01.2020
Розмір6,25 Mb.
1   ...   123   124   125   126   127   128   129   130   ...   173

Розділ 4. Особливості спілкування дошкільників із дорослими та однолітками

Розвиток сфери спілкування з дорослими


діяльність. Функцію спілкування здійснює комплекс пожвавлення. А відбувається спілкування за допомогою експресивно-мімічних засобів.

Орієнтовно із шести місяців СО форма спілкування збагачується новим компонентом, ускладнюється і стає ситуативно-діловою. Нова форма розгортається у процесі маніпулятивних дій, які малюк виконуює разом із дорослим і при цьому задовольняє нову потре­бу — в співробітництві. Дитині вже недостатньо доброзичливої уваги, їй потрібно, щоб дорослий цікавився її діяльністю і брав у ній безпосередню участь. У спілкуванні малюка переважають ділові мотиви, а у дорослому він бачить помічника, учасника та організато­ра спільних дій. Експресивно-мімічні засоби доповнюються пред­метними діями, першими словами і словами-реченнями дитини. СД форма спілкування зберігається до трьох років.

Відомий психолог О. В. Запорожець відзначав, що у молодшому дошкільному віці з практично-пізнавальної діяльності малюка за участю дорослого виникає позаситуативно-пізнавальна форма спілкування. Допитливість спонукає дитину ставити дорослому щоразу складніші запитання, а спілкування з ним стає шляхом до розуміння явищ і проблем. Провідним у спілкуванні стає пізнаваль­ний мотив, а дорослий виступає вже як ерудит, здатний відповісти на будь-які запитання дошкільника і оцінити його розумові зусилля. Така співпраця набуває позаситуативно-теоретичного спрямуван­ня, оскільки питання, що обговорюються, часто виходять за межі конкретної ситуації. Одночасно у дошкільників виникає потреба у повазі дорослого. Діти стають особливо чутливими до оцінок стар­ших людей, їх ставлення до дитячих запитань і проблем. Основним комунікативним засобом у цьому віці є мовлення, яке забезпечує позаситуативність спілкування та дає змогу отримати і передати потрібну інформацію.

Наприкінці дошкільного віку з’являється найвища форма спілку­вання дитини з дорослим — позаситуативно-особистісна, фор­мування якої пов’язане з подальшим розвитком малюка, змінами в його життєвій позиції. Дошкільник намагається брати участь у житті людей, близьких і знайомих, виявляє цікавість до всього, що відбу­вається навколо нього: занять дорослих, їхніх взаємини, дозвілля тощо. Увага дитини зосереджується на соціальному середовищі. Світ людських проблем її приваблює більше, ніж предметне довкілля.



140

Виникає і розвивається потреба у взаєморозумінні та співпережи­ванні. Малюк погоджується виправити помилку, змінити свою думку чи ставлення до обговорюваного питання, аби отримати схвалення своїх дій від дорослого. Спілкування має теоретичне спрямування і є складовою пізнавальної діяльності дитини.

У старшого дошкільника діють різні мотиви спілкування: від ситуативно-ділових до найскладніших пізнавальних і особистісних, не пов’язаних прямо з досягненням практичного результату. Отже, і форми спілкування можуть співіснувати і доповнювати одна одну. За висновками психологів, суворо фіксованою в онтогенезі є лише послідовність появи форм спілкування, але не зв’язок їх з віком.

Кожна форма спілкування має свій, притаманний лише їй, вплив на психічний розвиток дитини. СО форма переважно стимулює ста­новлення перцептивної дії різних систем і аналізаторів. СД спілку­вання спрямовує дитину від окремих неспецифічних дій з пред метами до предметної діяльності та розвитку мовлення. ПСП форма спілку­вання відкриває доступ до пізнання світу, допомагає спостерігати взаємозв’язки і залежності між явищами та предметами. ПСО форма спілкування уводить дитину в світ соціальних відносин і дає можливість знайти у ньому своє місце. Малюк дізнається про зміст відносин між людьми, моральні норми та цінності, засвоює правила соціальної взаємодії.

Запитання і завдання для самоперевірки


  1. Що таке форма спілкування?

  2. Назвіть першу форму спілкування малюка і дорослого, коли вона виникає та що є визначальним у її становленні.

  3. Охарактеризуйте ситуативно-ділову форму спілкування дитини.

  4. Що істотно нового з’являється у позаситуативно-пізнавальній формі спілкування?

  5. Чи можна стверджувати, що позаситуативно-особистісна форма спілкування є прикметною для дитини старшого дошкільного віку?

141
1   ...   123   124   125   126   127   128   129   130   ...   173


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка