І. О. Луценко 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Світич, 2013. 208 с.: іл. (Б-чка журн. "Дошк виховання"). Бібліогр.: с. 205-206



Сторінка124/173
Дата конвертації09.01.2020
Розмір6,25 Mb.
1   ...   120   121   122   123   124   125   126   127   ...   173
Продуктом спілкування є «спільний результат», заради якого й відбувалося спілкування: отримання нової інформації, її обговорен­ня, розподіл обов’язків у спільній діяльності, емоційна підтримка, налагодження стосунків і, головне, творення образу самого себе та інших учасників. Із лінгвістичного погляду продуктом спілкування є мовленнєвий текст у формі діалогу або розповіді-монологу.

Запитання і завдання для самоперевірки

  1. У чому виявляється специфіка потреби в спілкуванні у дітей ран­нього і дошкільного віку?

  2. Які Ви знаєте мотиви, що спонукають малюків до спілкування з дорослими?

  3. Визначте засоби спілкування, якими дитина оволодіває насамперед.

  4. Які структурні компоненти комунікативної діяльності дошкільника.

136

Науково-методичні джерела

Лисина М. И. Воспитание детей раннего возраста в семье. — К.: О-во «Знание» УССР, 1983. — С. 6–7.

Дитина, народжуючись на світ, вже має значний прихований потен­ціал мозку, органів чуття і рухів, якого немає у жодної навіть найбільш високоорганізованої тварини. Та якщо малюк не спілкується зі стар­шими, цей потенціал поступово втрачається. Це трапляється тоді, коли діти за якихось обставин опиняються поза звичним соціальним середовищем. Діти-Мауглі, які виросли серед тварин, на жаль, не ста­ють мужніми красенями — ватажками вовків, як це описав англійський письменник Джозеф Редьярд Кіплінг.

Через брак спілкування з дорослими у малюків гальмується психіч­ний розвиток. У перших дитячих притулках сиріт доглядали, не дбаючи про їхнє спілкування з вихователями, це гальмувало психічний розви­ток дітей і часто призводило до виникнення у них важкого стану «гос-піталізму»: діти перебували у пригніченому стані, відчували смуток, тугу, поводилися пасивно, замкнуто, відставали у розвитку та оволо­дінні елементарними навичками самообслуговування, мовлення. У тяжких випадках такі малюки майже до трьох років не вміли тримати голівку, не цікавилися людьми, іграшками, постійно перебували у стані дрімоти і прокидалися тільки тоді, коли відчували голод.

Але навіть запущені випадки «госпіталізму» вдається подолати, налагодивши спілкування дитини з дорослим. М. Ю. Кистяківська опи­сала, як немовля брали на руки для годування, пестили його погля­дом, усмішкою, лагідними словами, намагалися впіймати блукаючий погляд дитини і затримати його на собі. За тиждень маля вже відпові­дало дорослому слабкою усмішкою. Згодом вдалося перевести увагу дитини на іграшку, розташовану між її обличчям та обличчям вихова­теля, викликати і розвинути цікавість до навколишнього світу.

Дубинин Н. П. Что такое человек. — М.: 1983. — С. 293–295.

Надзвичайно важливим є те, що дитина народжується готовою до взаємин із людьми, насамперед із матір’ю. В усіх випадках, коли пору­шено спілкування з дорослими, діяльність малюка обмежується: замість розвитку багатопланових людських якостей немовля набуває лише тих, які їй доступні за певних умов. Адже внаслідок обмеженого спілкування дуже слабо розвиваються функції мозку. Річ у тім, що роз-137
1   ...   120   121   122   123   124   125   126   127   ...   173


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка