І. О. Луценко 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Світич, 2013. 208 с.: іл. (Б-чка журн. "Дошк виховання"). Бібліогр.: с. 205-206



Сторінка122/173
Дата конвертації09.01.2020
Розмір6,25 Mb.
1   ...   118   119   120   121   122   123   124   125   ...   173

Розділ 4. Особливості спілкування дошкільників із дорослими та однолітками

Структура діяльності спілкування дошкільників


Про особистісні мотиви свідчать дитячі висловлювання, які спо­нукають дорослого до емоційного співпереживання. Малюки очіку­ють від дорослого схвалення своїх дій, вчинків, повідомляють йому про свій емоційний стан. Такі діти розказують співрозмовнику про те, що їм дає радість, задоволення, та що їх засмучує, діляться сво­їми прихильностями, симпатіями, бажаннями, таємницями.

Ділові й пізнавальні мотиви спілкування відіграють службову роль та опосередковують кінцеві мотиви, що виникають із потреб у вражен нях і в активній діяльності. Особистісні мотиви отримують у спілкуванні своє кінцеве задоволення. Отже, спілкуванню, що зу мовлюється особистісними мотивами, властива зосередженість на особистості самої дитини. Таке спілкування допомагає самопізнан­ню дошкільника, пізнанню дорослих та соціального середовища.



Контакти з однолітками теж визначають розвиток комунікатив­них мотивів. За даними А. Г. Рузської, у дітей другого-третього року життя провідним є особистісно-діловий мотив спілкування (емоцій­на розрядка). У три-чотири роки — переважає діловий мотив спілку­вання. Малюки найкраще сприймають практичні вміння ровесника, тож їх більше цікавить процес спільної дії, аніж її результат. Одноліток спонукає дитину до спілкування, передусім, як партнер практичної взаємодії. У чотири-п’ять років провідними є діловий і особистісний мотиви; у п’ять-шість-сім років — діловий, особистісний і пізнаваль­ний мотиви спілкування. Дошкільник спонукає ровесника до спілку­вання як рівного собі з метою пізнання і самопізнання.

Сутність особистісного мотиву спілкування молодших дошкіль­ників між собою полягає в тім, що їх цікавить тільки ставлення това­риша до них. Починаючи з чотирьох років, малюк знову шукає в однолітку подібність до себе, але вже помічає у ньому і партнера. Воднораз дитина схильна применшувати можливості ровесника і перебільшувати свої. І лише наприкінці дошкільного періоду вона бачить товариша таким, яким він є насправді, і вже потім порівнює себе з ним.

Отже, розвиток спілкування як діяльності передбачає формуван­ня комунікативних мотивів взаємодії з дорослими та однолітками.

Наступний компонент спілкування — задачі спілкування. Кому­нікативна задача — це мета, на досягнення якої в конкретних умовах спрямовується комунікативна дія. Задача спілкування — це те, що має зробити дитина для задоволення потреби у спілкуванні: вияви­ти свої вміння з метою привернути увагу; запросити до гри, щоб

134

мати партнера для спільних дій; запитати, аби дізнатися, що робити з новим предметом; розповісти, щоб дістати оцінку чи співчуття.



На етапі виникнення мовлення комунікативна задача, яку ста­вить перед дитиною дорослий, — це виконання відповідних дій за словесною інструкцією, що вимагає розуміння мовлення та актив­ного промовляння слів. Завдяки активності наставника, який пропо­нує малюку специфічне співробітництво у мовленнєвій сфері, створюється ситуація, котра спонукає дітей до мовленнєвих дій. Успіх такого співробітництва залежить від того, чи переорієнтується увага вихованця з предмета, що демонструє їй дорослий, на самого дорослого, а потім на слово — назву предмета, — яке дорослий промовляє (М. Г. Єлагіна). Отже, щоб дитина виділяла комунікатив­ну мовленнєву задачу, педагогу потрібно викликати до себе відпо­відне ставлення малюка: як до взірця специфічних (мовленнєвих) способів вирішення задач.

Коли дитина спілкується з вихователем, перед нею постають комунікативні мовленнєві задачі, розраховані на реактивну (відгук­нутися на звертання) та ініціативну (першою звернутися до дорос­лого) мовленнєві дії. У виникненні комунікативної мовленнєвої задачі, яка передбачає ініціативну дію, вирішальну роль відіграє спеціалізоване мовлення педагога, адресоване дошкільнику. Експериментальні дані свідчать, що ініціатива дорослого по-різному впливає на розв’язання комунікативних задач малюками.

Так, на першому році життя активність дитини менша настільки, наскільки вища активність дорослого. Активність молодших та серед­ніх дошкільників і активність дорослого — однакові. Соціальна пове­дінка старших дошкільників здебільшого не залежить від ініціативи та активності наставника. З’ясовано, що під впливом мовлення дорос­лого, яке звернене до малюків, реактивний тип дитячої поведінки змінюється на активний: діти намагаються налагодити з вихователем різноманітні контакти, використовуючи доступні їм засоби.

Наступним структурним компонентом є дії спілкування. Дія спілкування — це одиниця комунікативної діяльності, цілісний акт, адресований іншому. Розрізняють ініціативні акти і дії у відповідь. Ініціативу виявляють у формі запитання, спонукання, повідомлення. Відповідь може бути мовленнєвою, у вигляді невербальних комуні­кативних і предметних дій.

Виділяють три основні одиниці спілкування:

• запитання — відповідь (Петрику, хочеш гратися? — Так, Миколко, граємо м'ячем);

135

1   ...   118   119   120   121   122   123   124   125   ...   173


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка