І. О. Луценко 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Світич, 2013. 208 с.: іл. (Б-чка журн. "Дошк виховання"). Бібліогр.: с. 205-206



Сторінка118/173
Дата конвертації09.01.2020
Розмір6,25 Mb.
1   ...   114   115   116   117   118   119   120   121   ...   173

Розділ 4. Особливості спілкування дошкільників із дорослими та однолітками

Структура діяльності спілкування дошкільників


У дошкільника потреба у спілкуванні формується поетапно. Обов'яз­ково повинні виявитися всі чотири ознаки. Однієї будь-якої окремо взятої ознаки недостатньо, щоб визначити, сформувалася потреба чи ні. Л. С. Виготський зазначав, що потреба у мовленнєвому спілкуванні формується у немовляти ще до появи першого усвідомленого слова і є важливою передумовою для початку говоріння. Якщо ж ця потреба не розвинена, спостерігається затримка розвитку мовлення.

Потреба у спілкуванні не вроджена. Вона виникає, формується і виявляється у безпосередній взаємодії дитини з дорослими. Специфіку становлення і розвитку в малюків потреби спілкуватися вивчали Д. Б. Ельконін, Л. І. Божович, О. В. Запорожець, М. І. Лісіна. Проводили дослідження з дітьми раннього віку Г. Л. Розенгарт-Пупко, Л. В. Благонадьожина, В. В. Ветрова, Д. Б. Годовікова. Пробудження в дитини потреби у спілкуванні відбувається у ласкавих контактах із матір’ю, іншими дорослими, які виявляють до малюка свою любов, прихильність у вигляді усмішки, доброго погляду, звертань, ніжних дотиків, погладжування, лагідного слова. Задоволення потреби у спілкуванні сприяє її зростанню, формуванню інтересу до спілку­вання з певним колом людей.

Експериментальне дослідження виникнення і розвитку в дошкіль­ника потреби у спілкуванні з дорослим провела М. І. Лісіна. За її спостереженнями, одразу після народження маля ніяк не спілкуєть­ся з дорослими. Воно не відповідає на звертання дорослих, і, зви­чайно, само не виявляє інтересу до оточення. І лише наприкінці другого місяця життя, завдяки звертанню дорослих до немовляти, воно починає взаємодіяти з ними. У цей період дитина виявляє осо­бливу активність, яку М. Л. Фігурін і М. М. Щелованов називають «комплексом пожвавлення», об’єктом цієї активності є дорослий.

Вивчення процесів розвитку у немовлят первинної комунікативної потреби дало змогу М. І. Лісіній стверджувати, що така потреба форму­ється на основі досвіду взаємодії дитини з її оточенням (людьми). При цьому особливої ваги набуває соціальна поведінка дорослого, який із самого початку ставиться до малюка як до суб’єкта спілкування, тобто як до рівноправного партнера, і водночас стимулює його до оволодін­ня комунікативними навичками. Ця думка обґрунтовується у роботах М. Ю. Кистяковської, М. М. Щелованова, С. Ю. Мещерякової.

Висновок М. І. Лісіної щодо важливості суб’єкт-суб’єктної вза­ємодії дорослого з дитиною для виникнення і формування у малюка потреби у спілкуванні є актуальним із погляду визначення

130


психолого-педагогічних умов, які сприятимуть подальшому розви­тку потреби у спілкуванні, збагаченню її новим змістом у період дошкільного дитинства.

Які ж зміни відбуваються у змісті потреби в спілкуванні від самого народження до семи років?

Першою комунікативною потребою дитини є потреба в увазі й доброзичливості з боку дорослого. Дорослий наближається до маляти, усміхається до нього, лагідно розмовляє, погладжує. Відповідно у дитини також виникає зацікавлення дорослим, радість від спілкування з ним. Згодом малюк сам намагається привернути увагу дорослого до себе. Так виникає комплекс пожвавлення, який виявляється у руховій активності, супроводжується усмішкою і вока­лізацією. Це і є розвитком потреби в увазі та доброзичливості. Наслідком задоволення цієї потреби є ще малодиференційований образ дорослого і невиразне відчуття самого себе. Воно зливаєть­ся з уявленням про близького дорослого в єдине ціле.

У шестимісячної дитини з’являється потреба у співробітництві з дорослими. Завдяки такому співробітництву вона задовольняє потребу в провідній для неї діяльності, а саме: в діях із предметами і грі-маніпуляції. Дитині в цей період ще бракує самостійності. Дорослий подає їй предмети, розкриває приховані в них цікаві властивості, вводить дитину в світ речей, привертає її увагу до предметів, наочно демонструє всілякі способи дій із ними, допома­гає виконати ці дії. Таке спілкування називають предметно-ситуатив­ним, воно формує у малюка диференційований образ дорослого. Завдяки такому спілкуванню немовля розрізняє знайомих і незна­йомих людей.




Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Тема: Безпека вулиці: азбука дороги
123456789 -> Методичні вказівки до вивчення дисципліни сво «доктор філософії»
123456789 -> Регіональний підхід до дослідження формування ціннісних орієнтацій студентів мистецьких вишів україни н. Г. Тарарак
123456789 -> Методологічне підґрунтя дослідження формування ціннісних орієнтацій студентів вищих навчальних закладів мистецького профілю україни
123456789 -> Загальна характеристика роботи
123456789 -> Інформаційне суспільство в контексті політичної культури суспільства
123456789 -> Заліщицька районна державна адміністрація Відділ з питань освіти Районний методичний кабінет Використання активних та інноваційних технологій як засіб активізації
123456789 -> Україна тернопільська область опис досвіду роботи учителя біології


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   114   115   116   117   118   119   120   121   ...   173


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка