І. О. Луценко 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Світич, 2013. 208 с.: іл. (Б-чка журн. "Дошк виховання"). Бібліогр.: с. 205-206



Сторінка117/173
Дата конвертації09.01.2020
Розмір6,25 Mb.
1   ...   113   114   115   116   117   118   119   120   ...   173

Розділ 3. Формування індивідуального стилю педагогічного спілкування

Тренінг педагогічного спілкування


сприймання та розуміння вашого мовлення. Орієнтуйтеся на осно­вні характеристики, які притаманні педагогічному мовленню (див. вище). Відповідно до проведеного аналізу складіть план роботи за табл. 7 та табл. 8.

Таблиця 7

План самовдосконалення

Таблиця 9

План самовдосконалення

п/п

Сильні сторони

техніки

мовлення

Значущість для

професійного

спілкування

Мета подальшого розвитку як про­фесійного уміння

Зміст

і прийоми

роботи

















п/п

Сильні сторони

стилю мовлення

Значущість сильних

сторон мовлення

для професійного

спілкування

Мета подальшого розвитку як про­фесійного уміння

Зміст

і прийоми

роботи
















Таблиця 8

План саморозвитку

Таблиця 10

План саморозвитку

п/п

Сильні сторони техніки мовлення

Ймовірні утруднення

професійного

спілкування

Мета

розвитку

уміння

Зміст

і прийоми

роботи

















п/п

Слабкі

сторони

мовлення

Ймовірні утруднення

професійного

спілкуванні

Мета подальшого розвитку уміння

Зміст

і прийоми

роботи
















Внесіть до свого плану роботи подані вище вправи на розвиток якостей педагогічного мовлення.

Успіх педагогічного спілкування залежить також і від того, наскіль­ки вправно вихователь володіє технікою мовлення. Техніка мовлен­ня складається з: розвинутого мовленнєвого голосу, правильного дихання, бездоганної дикції. Домінуючим елементом техніки мов­лення є педагогічний голос, ознаками якого є милозвучність, гнуч­кість, рухливість, мелодійність, тембральний діапазон.

Проаналізуйте звучання власного мовлення і голосу за такими параметрами:



  • дикція, вади у вимові звуків, діалектні особливості;

  • темп мовлення;

  • гучність;

  • висотний діапазон, мелодійність;

  • тембральний діапазон;

  • інтонаційна виразність.

На основі результатів самооцінки складіть план роботи з удоско­налення техніки свого мовлення за табл. 9 та табл. 10.

126

127


Структура діяльності спілкування дошкільників

РОЗДІЛ 4
ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ДОРОСЛИМИ ТА ОДНОЛІТКАМИ

4.1. Структура діяльності спілкування дошкільників

У дитячій психології на основі діяльнісного підходу (Б. Г. Ананьєв, Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв) розроблено тео­рію спілкування дітей раннього і дошкільного віку (Д. Б. Ельконін, О. В. Запорожець, М. І. Лісіна). Спілкування дитини вчені розгляда­ють як активні дії, за допомогою яких вона прагне передати оточую­чим і отримати від них певну інформацію, налагодити з ними потрібні їй емоційно забарвлені стосунки, узгодити свої дії з діями тих, хто поруч, задовольнити власні матеріальні й духовні потреби. Існують також інші наукові підходи, як от: психоаналітичні концепції Дж. Боулбі, З. Фрейда, Р. Спітца. За біхевіористичною теорією кому­нікативні акти зводяться до натуралістичної схеми «стимул-реакція», тобто до пасивної реакції людини на вплив партнера. Дослідження під керівництвом О. В. Запорожця, М. І. Лісіної свідчать, що процеси спілкування у дитини — не реакції, які «стимулюються» і «підкріплю­ються» з боку середовища, а свідомі дії. У ранньому дитинстві завдяки цілеспрямованим впливам дорослого на малюка відбува­ється перехід від реактивності до активності у спілкуванні, від реак­цій — до активної дії.

О. В. Запорожець, М. І. Лісіна ввели у науковий обіг поняття «комунікативна діяльність», виявили взаємозв’язки між спілку­ванням та іншими видами дитячої діяльності: руховою, ігровою, мовленнєвою. Найяскравішим прикладом переходу дій зі сфери спілкування в інші види психічної діяльності є виникнення мовлення з метою спілкування і в процесі самого спілкування. Щоб характе-128

ризувати спілкування дошкільників як діяльність, М. І. Лісіна виділи­ла такі його основні структурні компоненти: предмет, потреба, мотиви, дії, завдання, засоби, продукт.



Предмет спілкування — те, що визначає специфіку кожної діяль­ності, її відмінності від інших видів діяльності. Предметом спілкуван­ня є інша людина, партнер, який водночас є і суб’єктом спілкування.

Доведено, що спілкування як діяльність мотивується особливою потребою людини і не зводиться до інших житєвих потреб, не може бути заміщене задоволенням інших потреб. Потреба у спілкуванні полягає у прагненні до пізнання себе та інших як особистостей. Це виробляє вміння оцінювати інших та здійснювати самооцінку.

Потреба у спілкуванні є тим вихідним пунктом, що пов’язує дитину з людьми, котрі зацікавлені в розвитку її як особистості. Малюк із роз­виненою потребою у спілкуванні охоче контактує з дорослими, жваво реагує на їхні дії і вчинки, намагається привернути до себе увагу, з’ясувати як дорослі ставляться до нього, як оцінюють його дії. Розвинена потреба у спілкуванні, її зміст і глибина запорука пра­вильного психічного розвитку дитини. Завдяки цій потребі дошкіль­ник бере приклад із дорослих, намагається перебудувати власну діяльність так, як радять інші люди, прагне до самовияву, є активним, контактним. І навпаки, через недостатньо виявлену потребу в спілку­ванні стає замкненим, пасивним, важко піддається вихованню.

М. І. Лісіна під час тривалих спостережень виділила чотири озна­ки, за якими можна зробити висновок про наявність у дитини ран­нього віку потреби у спілкуванні:



  1. Увага, інтерес до іншої людини. Малюк розглядає партнера, прислуховується до звуків його голосу, намагається наблизитись, доторкнутись до нього.

  2. Емоційний відгук на появу дорослого. Дитина радіє, побачивши дорослого, із задоволенням спостерігає за його діями, засмучуєть­ся, коли він її залишає.

  3. Особлива поведінка малюка з метою привернути до себе увагу та викликати інтерес партнера. Ця ознака віддзеркалює першу, але тоді об’єктом уваги була інша людина, а тепер — сам малюк.

  4. Домагання дитиною від дорослого вияву позитивного ставлен­ня до її дій. Це можуть бути наполегливі вимоги малюка, наприклад, схвалити його дії. Нерідко інтерес дитини до думки інших виявляєть­ся у повторенні рухів, що привернули увагу.

129
1   ...   113   114   115   116   117   118   119   120   ...   173


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка