І. Ф. Аршава, О. О. Назаренко посібник до вивчення курсу «психологія важковиховуваних дітей» Дніпропетровськ рвв дну


Новоутворення в структурі особистості дитини, що перешкоджають процесу соціалізації



Сторінка4/23
Дата конвертації25.03.2020
Розмір1,04 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23
1.2. Новоутворення в структурі особистості дитини, що перешкоджають процесу соціалізації

У житті кожної дитини рано чи пізно виникає ситуація ускладненості реалізації своїх актуальних соціальних потреб. Більшість дітей переборює цю ситуацію шляхом тимчасової відмови від своєї мети для того, щоб оволодіти відсутніми навичками, уміннями й т.ін. Нарешті, можлива відмова від конкретної мети з заміною її на аналогічну, яка задовольняє ті ж потреби (не зміг досягти великих успіхів у навчанні, зате зміг самоствердитися серед однолітків своїми спортивними досягненнями тощо). Такий шлях подолання підлітком життєвих труднощів звичайно є більш успішний у тому випадку, якщо на допомогу приходить дорослий, який розуміє проблеми дитини й має її довіру і повагу. При цьому важливим є також рівень особистісного розвитку самого підлітка.

Формування особистісних утворень, які викривляють сприйняття навколишньої дійсності заради уявлень, що задовольняють суб'єкта, гальмують розвиток особистості. Скасовуючи необхідність діяльності суб'єкта як у напрямку реального перетворення дійсності (у плані перешкод на шляху до мети), так і в плані самовдосконалення, ці нові "функціональні органи" детермінують поведінку, що ніби задовольняє його соціальні потреби. Ця поведінка є своєрідним сурогатом тієї соціально цінної діяльності, що дійсно привела б до задоволення життєво важливих потреб.

Діагностика новоутворень у структурі особистості, які детермінують соціально-дезадаптивну поведінку неповнолітніх, є необхідним компонентом психокорекційної роботи з важковиховуваними дітьми. Це зумовлене тим, що такі новоутворення, раз склавшись і згодом перетворившись на так званий "функціональний орган", починають визначати поведінку дитини, стаючи звичним для неї способом вирішення життєвих проблем. У цьому випадку й виникає "непроникність" дитини стосовно виховних впливів, зняття якої можливе тільки після подолання негативних особистісних новоутворень.

Діагностичні ознаки особистісних новоутворень, що перешкоджають процесу соціалізації дитини, зокрема, такі:

1. Феномен «змістового бар'єра»

Найбільш ранні прояви негативних особистісних утворень відзначені Л.С.Славіною в дітей, починаючи з молодшого шкільного віку. "Змістовий бар'єр" виявляється в тому, що дитина начебто не розуміє (не чує) те, що говорить їй дорослий. Подібні феномени можна спостерігати вже в дошкільному віці, коли захопившись цікавою справою (малюванням, грою), маля не реагує на голос матері, що кличе його обідати або лягати спати. У школярів цей феномен виникає у зв'язку з афективними переживаннями. Змістовий бар'єр може бути стосовно конкретної людини або певної вимоги.

2. Феномен «афекту неадекватності»

Виявляється починаючи з підліткового віку. Під афектом неадекватності розуміється стійкий негативний емоційний стан, що виникає в дітей у зв'язку з неуспіхом у їх діяльності й характеризується або ігноруванням самого факту неуспіху, або небажанням визнати себе його винуватцем.

Діагностичні ознаки афекту неадекватності виявити шляхом спостереження досить складно, тому що потрібне зіставлення реальних досягнень підлітка з його власною оцінкою результатів своєї діяльності, а також урахування зовнішніх обставин і впливу побічних факторів. Тому значно простіше й ефективніше визначати наявність цього феномену в ході експерименту. Із цією метою доцільно застосовувати методику "Вибір завдань різного ступеня складності".

Класичним прикладом афекту неадекватності є відмова підлітка продовжувати виконання завдань, якщо він зіштовхується з неуспіхом, невідповідність між результатами виконання завдань і поведінкою підлітка, ігнорування неуспіху, що виявляється в динаміці вибору завдань, без будь-яких емоційно-рухових особливостей поведінки.

Варто підкреслити, що важливою діагностичною ознакою є відсутність інтересу підлітка до самого процесу виконання, тобто до змісту завдання.

Проявом афекту неадекватності у сфері спілкування є феномен "неадекватного спокою" в спілкуванні. Так, учень, який має низький статус у системі міжособистісних відносин у колективі (за соціометричною пробою це виражається у відсутності позитивних виборів за наявності десяти й більше негативних), упевнений у тому, що його в класі поважають і люблять.

Розглянуті вище особистісні новоутворення при всій їх парціальності й незначності є серйозними факторами подальшої соціальної дезадаптації. Оскільки до 12—14-літнього віку підліток, як правило, не наважується відкрито виявляти опір педагогічним впливам, негативні особистісні новоутворення найчастіше залишаються не поміченими вчителями й батьками або сприймаються ними як незначні. Однак ці новоутворення переходять у більш серйозні, стаючи детермінантами і водночас діагностичними ознаками важковиховуваності.

3. «Неузгодженість відносин»

Неузгодженість відносин — це особистісне новоутворення, сутність якого полягає в неузгодженості уявлень про свої відносини в найбільш важливих сферах (ставлення до себе, до інших, до діяльності) з реальним змістом і проявом цих відносин. Діагностичною ознакою даного новоутворення є неадекватна реакція підлітка на неуспіх у значимих для нього сферах життєдіяльності.

Складність роботи з підлітком, важковиховуваність якого детермінована порушенням особистісних відносин, полягає в тому, що він не бачить своїх негативних якостей і, отже, не приймає вимогу педагога змінити свою поведінку. Ще складніше, коли підліток не усвідомлює себе суб'єктом своєї життєдіяльності. У цьому випадку він поводиться ситуативно, не тільки не планує свої дії, але взагалі не вважає за можливе яким-небудь чином вплинути на те, що з ним відбувається. Зазначені новоутворення виявляються за результатами мотиваційного тесту Хекхаузена, за методиками "Лінія життя", "Неіснуюча тварина", тестом Люшера, а також у ході експериментальної бесіди з урахуванням спостереження за підлітком і вивчення продуктів його діяльності.

4. Феномен схильності до адиктивної поведінки містить певний комплекс особистісних особливостей, а також ряд складників іншого роду (спадковість, соціальний контекст, характерологічні особливості й ін.).

Отже, особистісні новоутворення, безумовно, не є психопатологією, це суто функціональні феномени, утворені за типом установки, але зафіксовані й генералізовані настільки, що стали регуляторами поведінки підлітка.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка