І. Ф. Аршава, О. О. Назаренко посібник до вивчення курсу «психологія важковиховуваних дітей» Дніпропетровськ рвв дну


Надцінні психопатологічні захоплення



Скачати 474,5 Kb.
Сторінка19/23
Дата конвертації25.03.2020
Розмір474,5 Kb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23
9.5. Надцінні психопатологічні захоплення

На відміну від психологічних при психопатологічних надцінних захопленнях джерелом підвищеного інтересу й небезстороннього ставлення стають нетрадиційні для більшості людей предмети, явища або сфери діяльності. Наприклад, це може виявлятись у колекціонуванні власних родимок чи обстрижених нігтів, виділень із юнацьких вугрів, у записуванні номерів машин, що проїжджають мимо, або підрахунку кількості вікон у будинках.

Синдром «філософічної інтоксикації» зустрічається, як правило, у підлітків при шизофренії. Як своєрідне захоплення виступає підвищений інтерес до філософської, теософської та психологічної літератури з настійною потребою аналізувати події, що відбуваються навколо індивіда, а також власний внутрішній світ. Пацієнт починає аналізувати механізми автоматизованих дій, мотиви вчинків оточуючих людей, власні реакції, використовуючи філософсько-психологічну термінологію, неологізми. Він перестає адекватно сприймати реальність, намагаючись усе втиснути в схему, обговорює власні «відкриття» з друзями, однолітками й дорослими, записує свої думки, читає величезний обсяг відповідної літератури. Поведінка людини з синдромом «філософічної інтоксикації» має нав'язливий характер для оточуючих. Близькі люди відзначають дивацтва в поведінці підлітка, небажання й невміння вирішувати звичайні життєві проблеми у зв'язку з їх постійним філософським осмисленням і схильністю теоретизувати з будь-якого приводу.

Надцінні психопатологічні захоплення можуть мати характер домінуючих або маревних ідей, таких як ідеї високого походження, чужих батьків, реформаторства і винахідництва, які можуть істотно змінювати поведінку людини. При ідеях високого походження індивід, будучи переконаним у тому, що фактично він походить зі знатного роду, прагне довести це на практиці. Ідеї чужих батьків висуваються на основі викривленого хворобливого сприйняття й інтерпретації подій («я не схожий на батьків», «ніколи не бачила фотографій матері в стані вагітності»). При ідеях еротичного змісту людина переконана, що хтось із оточуючих (найчастіше начальник, відомий політик, артист або людина, якій симпатизує багато хто) таємно кохає її й іноді дає про це знати у вигляді особливих форм поведінки, рухів, жестів. Ідеї реформаторства та винахідництва виявляються в тому, що індивід вважає, ніби він зробив великі відкриття, здатні змінити суспільний розвиток або долю окремої людини й принести користь багатьом.

Особливим видом девіантної поведінки можна назвати патологічне захоплення сутяжництвом, кверулянством. При цьому характерним є непереборне бажання скаржитися в різні інстанції і з будь-якого приводу. Кверулянт — це людина з підвищеним відчуттям справедливості, яка хоче добитися правди навіть у дрібницях і водночас не порівнює реальні негативні факти й способи боротьби з ними.

До даної групи девіантної поведінки відносять розлади ваблень, які можуть призвести до внутрішньої дезорганізації особистості, а також істотних зовнішніх проявів дисгармонії.

Різниця понять «захоплення» і «ваблення» полягає в тому, що захоплення характеризується усвідомленістю мети й мотиву, інтелектуалізованими емоціями, їх динаміка безперервна, а не нападоподібна, вони не здійснюються імпульсно, а з'являються лише після важкої боротьби мотивів. Ваблення ж мають протилежні характеристики, проте в разі посилення патологічності захоплень можуть з'являтися ознаки, що зближують їх із вабленнями.

До розладів ваблень, які виявляються вираженими відхиленнями в поведінці, традиційно відносять клептоманію, піроманію, дромоманію, дипсоманію. Клептоманія характеризується важковизначуваним прагненням індивіда здійснювати крадіжки. Самоціллю стає процес крадіжки й пов'язаний із ним ризик. Виділяють дві форми клептоманії: адиктивну та психопатологічну. При адиктивній формі клептоманія виступає емоційно насиченим учинком, здійснення якого спрямоване на виведення себе зі стану беземоційності, нудьги й розміреності життя. Вона здійснюється з метою «здригнутися», відчути життя «в усіх барвах». При психопатологічній формі клептоманія є клінічною ознакою й на відміну від адиктивної з'являється імпульсно, їй передує дисфоричний епізод. Зазвичай клептоманія входить у структуру патологічних рис характеру. Піроманією називається непереборний потяг до здійснення підпалів, дромоманією — до бродяжництва, дипсоманією — до запоїв.

До даної групи девіацій можна віднести нав'язливі ритуальні дії, що є своєрідним захистом від невротичних симптомів (тривоги, страху, неспокою). Нав'язливі ритуали — це важковизначувані рухові акти, що виконуються всупереч волі та внутрішньому опору індивіда, символічно виражають надію запобігти передбачуваному нещастю. Клінічно вони представлені різноманітними формами, поява та формування яких залежить: 1) від структури психопатологічного синдрому, захистом від якого є ритуали; 2) етнокультурних особливостей людини; 3) специфіки ситуації та можливостей здійснення ритуалу. Девіантна поведінка при розладі ваблень може виявлятися специфічними руховими звичками (патологічними звичними діями): яктацією (розгойдуванням головою або всім тулубом), оніхофагією (обкушуванням або жуванням нігтів), смоктанням пальця, колупанням у носі, манірним лясканням пальцями, накручуванням волосся й ін.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка