І. Ф. Аршава, О. О. Назаренко посібник до вивчення курсу «психологія важковиховуваних дітей» Дніпропетровськ рвв дну



Сторінка18/23
Дата конвертації25.03.2020
Розмір1,04 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23
9.4. Надцінні психологічні захоплення

Однією з найбільш поширених форм девіантної поведінки поза психопатологічними рамками вважаються надцінні психологічні захоплення. Захопленням називають підвищений інтерес до чого-небудь із формуванням небезстороннього емоційного ставлення. У разі надцінного захоплення всі характеристики звичайного захоплення занадто посилюються, об'єкт захоплення або діяльність стає визначальним вектором поведінки людини, що відтісняє на другий план або повністю блокує будь-яку іншу діяльність. Класичним прикладом пароксизмального захоплення й «гіперзахоплення» є стан закоханості, коли людина може бути повністю зосереджена на об'єкті й суб'єкті емоційного переживання, втрачати контроль за часом, присвяченим йому, ігнорувати будь-які інші сторони життєдіяльності.

Ознаками надцінних психологічних захоплень вважаються:


  • глибока й тривала зосередженість на об'єкті захоплення;

  • небезстороннє, емоційно насичене ставлення до об'єкта захоплення;

  • втрата контролю за часом, що витрачається на захоплення;

  • ігнорування будь-якої іншої діяльності або захоплення.

Психологічне захоплення на відміну від психопатологічного не виходить за межі захоплень, традиційних для суспільства або окремих його груп. Тому одне й те ж групове або колективне захоплення може охоплювати як людей зі звичайним інтересом до такого виду діяльності, так і захоплених, і гіперзахоплених, захоплених ідеєю фікс. Надцінні психологічні захоплення складають адиктивний, патохарактерологічний типи девіантної поведінки, а також девіантну поведінку на базі гіперздібностей. При «трудоголізмі» відбувається втеча від реальності у сферу діяльності й досягнень. Підвищеним інтересом і захопленням для людини стає її робота або інша діяльність, у царині якої вона намагається досягти досконалості. Якщо для звичайної людини робота є способом підвищення власного престижу, авторитетності, матеріального благополуччя, задоволення потреби домінувати або ж вона розглядається як повинність, то в трудоголіка робота стає самоціллю, а не способом досягнення чого-небудь. Така людина отримує задоволення від самого процесу діяльності, а не від його результату, хоча результат також важливий для продовження даного виду роботи.

Базою для формування надцінного захоплення у вигляді трудоголізму є, як правило, або особливості характеру, які призводять до фіксації на виконанні службових обов'язків через страх не справитися з ними, набути репутації нездібного й некваліфікованого фахівця, або адиктивний відхід від реальності, що сприймається як нецікава, неприваблива.

Надцінні психологічні захоплення у вигляді активної діяльності можуть включати не тільки професійну сферу. Людина може бути трудоголіком у царині хобі. У випадку надцінного захоплення азартними іграми людина схильна повністю присвячувати себе грі, виключаючи будь-яку іншу діяльність. Гра стає самоціллю, а не способом досягнення матеріального благополуччя. Захопленість азартними іграми називається гемблінгом. Виділяються такі ознаки, характерні для гемблінгу як різновиду адиктивного типу девіантної поведінки (Ц.П.Короленко, Т.А.Донських):


  1. Постійна захопленість, збільшення часу, що проводиться в ситуації гри.

  2. Зміна кола інтересів, витіснення колишніх мотивацій ігрової діяльності, постійні думки про гру, уявлення різних ситуацій, пов'язаних з ігровими комбінаціями.

  3. «Втрата контролю», що виражається в нездатності припинити гру як після великого виграшу, так і після постійних програшів.

  4. Поява станів психологічного дискомфорту, дратівливості, неспокою (так званої «сухої абстиненції») через короткі проміжки часу після чергової участі в грі з важковизначуваним бажанням розпочати гру («ігровий драйв»).

  5. Збільшення частоти участі в грі й прагнення до більш високого ризику.

  6. Зниження здатності чинити опір спокусі («зниження ігрової толерантності») відновити гру.

Азартні ігри не завжди пов'язані з грошовим ризиком або ризиком для життя. Азарт може бути пов'язаний із вигаданим ризиком при ідентифікації себе з учасниками ігор, наприклад комп'ютерних. Ідеями фікс можуть ставати спортивні ігри, лотереї, розгадування кросвордів, а також сексуальні ігри.

Особливим різновидом надцінних психологічних захоплень є так звана «параноя здоров'я» — захопленість оздоровчими заходами. При цьому людина на шкоду іншим сферам життєдіяльності (роботі, сім'ї) починає активно займатися тим або іншим способом оздоровлення — бігом, особливою гімнастикою, дихальними вправами, «моржуванням», обливанням крижаною водою, промиванням ніздрів і порожнини рота солоною водою та ін. Механізмом формування «параної здоров'я» є феномен «зрушення мотиву на мету», коли зі способу досягнення здоров'я оздоровчі заходи перетворюються на самоціль, на джерело єдиного або домінуючого способу отримання задоволень.

Захоплення якою-небудь діяльністю, що досягає крайнього ступеня вираженості з формуванням культу й створення кумирів із повним підпорядкуванням людини й «розчиненням» індивідуальності, має назву фанатизму. Найчастіше фанатичне ставлення формується в таких сферах, як релігія (релігійний фанатизм), спорт (спортивний фанатизм) і музика (музичний фанатизм). Спільним для всіх видів фанатизму є вироблення людиною стереотипу підпорядкування власних інтересів і устремлінь інтересам конфесії, команди, музичного колективу, зосередження уваги й сил на підтримці кумира й надання всемірної й активної допомоги, місіонерська діяльність. У межах девіантної поведінки у вигляді фанатизму людина починає діяти за психологічними законами групи й відомої людини, вона не здатна критично поставитися до висловів кумира й усвідомити відхилення власної поведінки, яка може полягати у відриві або відході з сім'ї, ігноруванні роботи.

Особливе місце в психології девіантної поведінки у зв'язку з соціально-психологічною значущістю наслідків займає релігійний фанатизм. Характерною особливістю релігійної віри є визнання існування надприродного, під яким розуміється щось, що виходить за межі законів навколишнього світу, лежить «по той бік» фізично сприйманих об'єктів. Особливу роль відіграє феномен «вибраності», що, з одного боку, формує відчуття ідентифікації з групою однодумців, «посвячених у таємницю», а з іншого – зміцнює почуття переваги над іншими (необізнаними) людьми.

Найбільш сприятливим ґрунтом для виникнення девіантної поведінки такого типу вважається сектантство.

До надцінних психологічних захоплень при девіантній поведінці належить діяльність, присвячена проповідуванню тих або інших містичних традицій, емоційна захопленість і слідування традиціям екстрасенсорики та езотерики. Суттю подібної девіантної поведінки є переконаність у тому, що діями, переживаннями й навіть свідомістю людини керують «невідомі сили». Адепти екстрасенсорики переконані в існуванні «надприродних» феноменів і процесів, що викликають ті або інші хворобливі патологічні прояви індивіда на рівні соматики або психіки. Основою парапсихологічних переконань стають феномени психічної діяльності людини, що залишаються нерозпізнаними й трактуються як екстрасенсорні, біоенергетичні. На думку О.П.Дуброва і В.М.Пушкіна, біогравітація — це здатність людини створювати, випромінювати й сприймати певний вид фізичного поля, що має специфічну квантово-імпульсну природу, схожу з гравітацією, і водночас відзначається своїми «особливими рисами».

Усі обґрунтування існування біоенергетики в даний час мають гіпотетичний характер і тому можуть розглядатися лише як певні трактування психічних і психосоматичних процесів, що відбуваються в людині, і не можуть братися за факти.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка