І. Ф. Аршава, О. О. Назаренко посібник до вивчення курсу «психологія важковиховуваних дітей» Дніпропетровськ рвв дну


Типи, форми та структура девіантної поведінки



Скачати 474,5 Kb.
Сторінка10/23
Дата конвертації25.03.2020
Розмір474,5 Kb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   23
6. Типи, форми та структура девіантної поведінки

Під структурою девіантної поведінки розуміється специфіка сполучення й динаміки складових частин поведінки, яка відхиляється від норми або гармонії. Типи девіантної поведінки виділяють залежно від особливостей взаємодії індивіда з реальністю й механізмів виникнення поведінкових аномалій. Форми девіантної поведінки містять клінічні прояви поведінки, що відхиляється від норми й гармонії.


6.1. Структура девіантної поведінки

Девіантна поведінка може мати різноманітну структуру й різні динамічні характеристики, формуватися як ізольоване явище або як явище групового роду, сполучати в собі кілька клінічних форм чи одну, бути стійкою або хитливою, мати різну спрямованість і соціальну значимість.

Індивідуальні (ізольовані) девіації містять усі клінічні форми й типи поведінки, що відхиляється від норми, при яких вона не має характеру залежності від поведінки оточуючих. До ізольованих девіацій належать комунікативні форми поведінки, що відхиляється від норми (аутистична й нарцисична поведінка, гіпертовариськість), аутоагресивна поведінка у вигляді суїцидальних спроб (хоча можливі й групові форми так званих ритуальних суїцидів), порушення харчової поведінки (анорексія чи булімія), аномалії сексуальної поведінки й розвитку, надцінні психопатологічні захоплення, зловживання речовинами, що викликають зміни психічної діяльності (наркотична й алкогольна залежність).

Найбільш часто спостерігаються групові девіації. Їх відмінною рисою є облігатність подібних форм девіантної поведінки близького оточення, авторитетних осіб у референтній групі.

Переважна більшість вікових (особливо підліткових) варіантів поведінки, що відхиляється від норми, належить до групових. В основі групових різновидів девіантної поведінки лежить принцип групового тиску й толерантності до цього тиску, чого не спостерігається у випадку ізольованих (індивідуальних) девіацій. Груповий тиск на індивіда здатна робити як референтна група, так і родина. Девіантні форми поведінки можуть бути тимчасовими і постійними, стійкими і хитливими.

Виділяються стихійні і сплановані, структуровані (організовані) і неструктуровані різновиди девіантної поведінки.

Стихійні девіації відзначаються швидким, хаотичним і неспланованим формуванням.

Сплановані девіації мають характер регламентованості, заданості й чіткої окресленості.

Під структурованою (організованою) девіацією розуміється групова форма поведінки, що відхиляється від норми, у рамках якої чітко розписані ролі всіх її учасників.

Неструктурованому різновиду групової девіантної поведінки властива відсутність ієрархічних відносин, регламентація вчинків.

Девіантні форми поведінки за структурою можуть бути також експансивними й неекспансивними, альтруїстичними та егоїстичними.

За параметрами усвідомлюваності й критичності можна виділити усвідомлювані та неусвідомлювані девіації.

За «теорією ярликів» Г.Беккера пропонується виділяти два різновиди девіацій, що розрізняються механізмами формування: первинні і вторинні. Первинні девіації являють собою будь-які форми ненормативної поведінки. Вторинні девіації виникають у результаті довільного або мимовільного підтвердження девіантом «приклеєного» йому суспільством «ярлика», підтвердження справедливості думок і переконань оточуючих відносно його власної девіантної поведінки.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   23


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка