Хань юйцень дисертація формування умінь художньо-творчої самоорганізації майбутніх учителів музичного мистецтва в процесі фахової підготовки



Сторінка48/66
Дата конвертації25.03.2020
Розмір4,98 Mb.
1   ...   44   45   46   47   48   49   50   51   ...   66
систематичний коучинг, де використовується сувора послідовність етапів, система підходів і педагогічних технік, усі правила якого можна пояснити та зрозуміти;

  • цілеспрямований коучинг, під час якого коучером пропонується слухачеві щось досліджувати або робити;

  • безсторонній коучинг, під час якого слухачеві надається безпечний простір, у якому він може вільно висловити власні думки, а також можливість усвідомити дещо нове самостійно.

    Ми погоджуємося з твердженням Л. Обух, що музично-педагогічний коучинг стає можливим від того моменту, коли в студента залишається певне поле для творчості, для особистих і неоднозначних рішень. Отже, коучинг необхідний у процесі формування вмінь художньо-творчої самоорганізації, оскільки саме безпосередні виконавці можуть знайти краще рішення для оптимізації та якісної перебудови своєї роботи.

    Т. Лебіга зазначає, що особливістю коучингового підходу у сфері музичної освіти є діалогічний характер спілкування викладача з учнем у форматі чотирьох етапів проектування та чотирьох питань планування й реалізації уроку: етап мотивації та постановки мети (етап натхнення); етап планування ефективних дій для досягнення мети; етап реалізації плану (прихильність меті); етап завершення (рефлексія). Коучинг на уроці – це вміння викладача, розвиваючи відповідальність учня, сприяти його руху до вирішення особистих і професійних завдань. Основою взаємодії є повага та прийняття учня, а головним інструментом є відкриті стимулюючі питання, які не містять критики, оцінок і порад. Ці особливості коуч-технології дозволяють з успіхом упроваджувати її в освітній процес.

    Завдяки застосуванню коуч-технік, підкреслює Т. Лебіга, на уроці складаються відношення рівних: викладач – партнер, тренер талантів; вислуховуються різні точки зору; зростає віра в те, що все вийде; робота на уроці викликає задоволення й ентузіазм. Якість навчання організовується шляхом перетворення учня з пасивного виконавця вказівок викладача на активного шукача способів вирішення завдань [98].

    У межах застосування коуч-технології ефективністю вирізнявся метод постійного та регулярного студіювання набутих умінь художньо-творчої самоорганізації (забезпечує «вирощування» нових способів художньо-творчої самоорганізації та є «навчальним полігоном» для відпрацьовування практичних умінь і навичок). Підставою для практичної реалізації даного методу були так звані «Співацькі пограйки». Студенти на прикладах вокальних творів (наприклад, вокальний цикл Антоніо Буцолли «Ранок у Венеції. Цикл венеційських канцонет («Mattinata a Venezia». Le Canzonette Veneziane) самостійно опрацьовували алгоритм роботи над заданим твором від першого знайомства з ним до виконання перед аудиторією з урахуванням теоретично усвідомлених умінь художньо-творчої самоорганізації.

    У своїй практичній роботі ми використовували дидактичний воркшоп як інтенсивний навчальний захід, де учасники (часто з різних курсів) навчалися на основі власної активної роботи. Слід зазначити, що в центрі уваги знаходилася самостійна робота й інтенсивна групова взаємодія. Робота організувалася таким чином, щоб під час воркшопу теорія не існувала у відриві від практики, а навчання – у відриві від дій, вивчення практичних аспектів художньо-творчої самоорганізації, що вигідно вирізняло його від інших форм, використаних у нашому дослідженні.

    Студенти заздалегідь готували складні для себе твори, часто брали матеріал, із яким ніколи не працювали, або той, який допомагав би розширити їх можливості як виконавців. Наприклад, українські студенти брали вокальні твори китайських композиторів (Чжао Юаньжень. Романс, Ший Фу. Романс), а китайські – твори українських авторів або народні пісні (українська народна пісня «В кiнцi греблі шумлять верби» в обробці П. Андроса, українська народна пісня «Ой не світи, місяченьку» в обробці Л. Кауфмана). Студенти виконували самостійно обрану композицію на сцені. Роль педагога полягала на тому, щоб надавати студентам нові інформаційні ресурси для досягнення поставлених цілей, удосконалення майстерності, знаходження нових рішень під час створення сценічного образу. Тобто, педагог, знаючи своїх учнів, міг вирішити, які методи використовувати для досягнення поставлених цілей, але при цьому він прагнув мінімізувати свій вплив, залишаючи за собою право керувати освітнім процесом, допомагати під час пошуку проблеми та способів її вирішення. Педагог учив студентів не боятися хибних рішень, заохочував до пошуку способів самостійного вивчення музичних творів.

    Тим самим воркшопи допомагали майбутнім учителям музичного мистецтва налагоджувати спілкування один з одним, вивчати різні стилі та збагачувати власний репертуар.

    У результаті спостережень за ходом педагогічного експерименту у форматі воркшопу були виявлені такі його переваги:

    1) підсилює мотивацію до опанування вміннями художньо-творчої самоорганізації та зростання самостійності майбутніх учителів музичного мистецтва;

    2) переорієнтовує педагога на роль фахівця, який супроводжує процес опанування вміннями художньо-творчої самоорганізації;

    3) надає можливість майбутнім учителям музичного мистецтва спільно з педагогами шукати та знаходити варіанти виконання, що необхідно під час навчанні вокалу;

    4) усі лекції підкріплюються практичними заняттями, і у студентів є можливість на практиці оцінити та прийняти те, що їм необхідно в їх художньо-творчій діяльності.

    Вагомим елементом також було складання індивідуальної програми з формування вмінь художньо-творчої самоорганізації, ведення «Щоденника із самоорганізації художньо-творчої діяльності». Щоденник вівся за такими розділами: роздуми над художньо-творчими ідеями; прояв особистісної сили волі та слабостей; цитати з мистецтвознавчої та художньої літератури тощо. У щоденниках фіксувалась і зберігалась інформація щодо внутрішнього світу особистості студента, а також тих змін, що з ним відбувалися.

    Важливим, і, як показало дослідження, найбільш показовим напрямом роботи з формування вмінь художньо-творчої самоорганізації, стала участь у вокальних конкурсах, фестивалях, концертах. Уже сам факт підготовки до концертної, фестивальної та конкурсної діяльності й участі в такій події говорить про те, що студент домігся певних успіхів у освоєнні вокального мистецтва, вивчив цікавий, складний репертуар, володіє необхідними артистичними здібностями, а найважливіше – уміннями художньо-творчої самоорганізації (Додаток Л).

    Таким чином, можна засвідчити, що загалом дослідно-експериментальна робота з її комплексом завдань та інших експериментальних формувальних заходів позитивно відбилася на підвищенні рівнів сформованості вмінь художньо-творчої самоорганізації майбутніх учителів музичного мистецтва. Це стало результатом мотиваційної, когнітивної та емоційної спрямованості експериментальних заходів. Слід підкреслити загальну активність, ініціативність студентів у процесі навчання, що, загалом, і призвело до позитивних результатів роботи.


    Каталог: images


    Поділіться з Вашими друзьями:
  • 1   ...   44   45   46   47   48   49   50   51   ...   66


    База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка