Хань юйцень дисертація формування умінь художньо-творчої самоорганізації майбутніх учителів музичного мистецтва в процесі фахової підготовки



Сторінка29/66
Дата конвертації25.03.2020
Розмір9,81 Mb.
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   66
Перша педагогічна умова – створення рефлексивного освітнього середовища, що моделює художньо-творчий контекст майбутньої художньо-творчої діяльності майбутніх учителів музичного мистецтва.

Структура освітнього середовища включає, за В. Ясвіним, три базові компоненти:

- просторово-наочний, тобто просторово-наочні умови й можливості здійснення навчання, виховання й соціалізації тих, хто навчається;

- соціальний, тобто простір умов і можливостей, який створюється в міжособовій взаємодії між суб’єктами освітнього процесу (учнями/студентами, педагогами, адміністрацією тощо);

- психодидактичний, тобто комплекс освітніх технологій (змісту і методів навчання й виховання), побудованих на тих або інших психологічних і дидактичних підставах [243, с. 15].

А. Павлова, описуючи педагогічний супровід розвитку вмінь самоорганізації діяльності студентів, наголошує на створенні сприятливих умов освітнього середовища за такими напрямами:

1. Мотиваційно-цільовий напрям – створення позитивних мотиваційних установок на формування вмінь самоорганізації та самоконтролю навчальної діяльності в студентів на основі: ініціювання рефлексивної позиції студентів у поєднанні з розумною мотивацією своїх дій; організації пропаганди досвіду самовдосконалення кращих студентів; цілеспрямованого моделювання нестандартних навчальних ситуацій, у яких студенти будуть постійно стикатися з необхідністю активно застосовувати навички самоорганізації, потрапляти в умови, які вимагатимуть від них прояву сформованих професійно значущих якостей. Окрема увага повинна приділятися навчанню досконалого володіння діями з організації внутрішніх схем діяльності, їх координації з динамікою найближчих цілей і особистісно значущих смислів на основі поступового переходу від завдань репродуктивного рівня до завдань просунутого рівня на основі предметного матеріалу, випереджаючого актуальний розвиток студента.

2. Організаційно-методичний напрям – організація систематичної спільної продуктивної діяльності педагогів і студентів на основі розвитку різних форм співпраці між ними, варіативного застосування інтегрованих методів активного навчання (аналіз педагогічних ситуацій, імітаційні ігри тощо), методів критичного мислення з опорою на розкриття суб’єктного досвіду студентів, спеціальних евристичних задач і завдань різного рівня складності, націлених на формування в студентів умінь самоорганізації та самоконтролю навчальної діяльності (вироблення навичок фіксації та диференціації затрат часу, планування бюджету часу, виконання рефлексивних завдань, необхідних для самоаналізу й самооцінки).



3. Контрольно-оцінний напрям – включення студентів у спільну з педагогом діяльність з контролю й самоконтролю навчальної діяльності на основі запровадження елементів змагальності, стимулювання активності студента в освітньому процесі, його переходу від ситуативно-залежної поведінки до надситуативной активності та свободи. Суб’єктивна пасивність студентів у постановці цілей саморозвитку найчастіше проявляється в тому, що життєвий задум і його реалізація не пов’язані у таких студентів із конкретними професійними досягненнями та планами дій. У такому випадку студентові може бути надана можливість вільного вибору форм і видів пізнавальної діяльності відповідно до його можливостей, що, у свою чергу, створює умови для прийняття мети самоперетворювальної діяльності, створення за допомогою педагога програми виконавських дій і самоконтролю за її виконанням [144].

Узагальнюючи вищенаведені положення, ми визначили особливості змістового наповнення рефлексивного освітнього середовища в контексті досліджуваної нами проблеми, яке ми розглядаємо як сукупність організаційно-управлінського, змістового, комунікативного та соціокультурного складників.

Організаційно-управлінський складник передбачає матеріально-технічне та навчально-технологічне (методи, форми, засоби навчання й виховання, освітньо-виховні технології тощо) забезпечення освітнього процесу; координацію взаємодії студентів, викладачів, адміністрації, представників служб університету; створення сприятливих умов для виховання й самовиховання кожного студента.

Змістовий складник забезпечує інформаційне поле для задоволення освітніх потреб студентів і спрямований на вироблення в майбутніх учителів музичного мистецтва спрямованості на ключові позиції їхньої фахової підготовки на основі її цінності в умовах вищої мистецької освіти, оволодіння студентами необхідними знаннями, уміннями й навичками шляхом залучення майбутніх учителів музичного мистецтва в різні види діяльності (навчальну, виховну, громадську, художньо-творчу тощо); підвищення художньо-творчої активності всіх суб’єктів освітнього процесу.

Комунікативний складник орієнтований на створення сприятливої психологічної та художньо-творчої атмосфери на основі реалізації принципів взаємоповаги, толерантності.

Соціокультурний складник утворює соціокультурне оточення закладу освіти: установи культури (бібліотеки, музеї, театри тощо) та додаткової освіти, клуби за інтересами, центри дозвілля; соціальне мікросередовище (групи, в які студент входить безпосередньо − академічна група, компанія та ін.); засоби масової інформації та комунікації.

Одним із головних завдань формування вмінь художньо-творчої самоорганізації майбутніх учителів музичного мистецтва має стати розвиток рефлексії студентів, яке найбільш інтенсивно відбувається в спеціально організованому рефлексивному освітньому середовищі. Поняття «рефлексивне середовище» в педагогіці А. Бізяева визначає як систему умов розвитку особистості, що відкриває можливість самодослідження й самокорекції соціально-психологічних і професійних ресурсів та сприяє виникненню потреби до рефлексії [5, c. 45–56].

А. Хлусова визначає рефлексивне середовище ЗВО як соціально обумовлену цілісність взаємодіючих учасників педагогічного процесу й навколишнього середовища, його духовних і матеріальних цінностей, що сприяють розвиткові рефлексивності студентів [218].



Основним принципом рефлексивного середовища, на думку М. Харлова, є побудова спільних дій суб’єктів професійної освіти. Ці дії повинні бути відкритими, тобто такі, які передбачають включення дій іншого. Параметрами цього середовища, як зазначає автор, є можливості, умови, способи діяльності та відносини. Рефлексивне середовище являє собою динамічну структуру, в якій розвивається особистість. Оскільки рефлексія розуміється як загальний принцип існування, який реалізує здатність людини бути в практичному відношенні до умов свого життя, а не зливатися з ними, то в рефлексивному середовищі всі учасники освіти, і педагог, і учень – виступають у ролі суб’єктів [215, с. 162].

Більшість авторів виділяють такі предмети рефлексувань і пов’язані з ними види рефлексії: знання про об’єкт і способи дії з ним (інтелектуальна рефлексія); власне «Я» як індивідуальність (особистісна рефлексія); уявлення про внутрішній світ іншої людини та причини її вчинків (комунікативна рефлексія); знання про рольову структуру й організацію колективної взаємодії (кооперативна рефлексія); ціннісні основи власних відносин із предметно-соціальним світом (екзистенціальна рефлексія).

Рефлексія – «принцип людського мислення, що направляє його на осмислення й усвідомлення власних форм і передумов; предметний розгляд самого знання, критичний аналіз його змісту й методів пізнання; діяльність самопізнання, що розкриває внутрішню структуру та специфіку духовного світу людини» [12, с. 579].

На думку Я. Устинової, в основі самоорганізації та самоконтролю людини лежать рефлексивні процеси. Тому вона вважає, що формування й розвиток рефлексії в студентів буде сприяти їх виходу на рефлексивну позицію по відношенню до процесу оволодіння вміннями самоорганізації та самоконтролю навчальної діяльності, забезпечить включення власного «Я» в цей процес. Під рефлексивної позицією автор розуміє ситуацію, коли суб’єкт виходить із позиції діяча в нову позицію, зовнішню по відношенню до виконуваної діяльності. Основна діяльність стає предметом спеціальної обробки в результаті того, що на неї скеровується вторинна – рефлексуюча діяльність. Специфічне завдання рефлексуючої діяльності полягає в аналізі вихідної діяльності, виділення в її процесі певних нових утворень, які могли б служити засобами побудови нових, більш досконалих процесів діяльності. Для виходу на рефлексивну позицію індивід повинен володіти особливими специфічними засобами розуміння, що дозволяють об’єднувати в собі дві позиції – об’єкта та суб’єкта діяльності [190, с. 76].

Л. Ільязова та Л. Соколова виділили послідовність дій у процесі становлення рефлексивного освітнього середовища:

- аналіз і співвіднесення потреб студентів і можливостей середовища;

- закономірне виникнення протиріччя між потребами й можливостями;

- включення механізмів рефлексії як засобу подолання кризи;

- забезпечення зміни позицій студента щодо середовища;

- будування студентом навколо себе рефлексивного освітнього середовища [61].

Слід вказати, що дослідники єдині в думці: суб'єкти рефлексивного освітнього середовища можуть винести з нього лише те, що їм необхідно; кожен має можливість змінювати освітнє середовище, вносити в нього щось нове, що сформувалось у результаті рефлексії. Також низка авторів одностайні в оцінці функцій рефлексивного освітнього середовища, стверджуючи, що його основною функцією є «занурення» педагога в процеси самоосвіти, самовиховання, саморозвитку. Іншими словами, сприяння виникненню в особистості потреби в рефлексії, визначення векторів розвитку майбутніх учителів музичного мистецтва як субʼєктів рефлексії, інтенсифікація та ініціювання в освітньому середовищі рефлексивних процесів можливо через організацію методичного забезпечення цих процесу.

Таким чином, резюмуючи зазначимо, що в процесі формування вмінь художньо-творчої самоорганізації майбутніх учителів музичного мистецтва передбачається вивести особистість на такий рівень самосвідомості, де безперервне художньо-творче самовдосконалення буде природним станом майбутнього фахівця. Вихід на визначений рівень самосвідомості неможливий без знання й володіння рефлексивними процесами. Високий рівень самосвідомості стимулює художньо-творчу активність і опосередковує формування внутрішніх мотивів і цінностей.

Провідне функціональне значення створення рефлексивного освітнього середовища у формуванні вмінь художньо-творчої самоорганізації майбутніх учителів музичного мистецтва полягає в його особливому цілісному впливові на їхню мотиваційно-ціннісну, інтелектуальну, вольову й діяльнісну сфери.

Виходячи з міркування, що рефлексивне освітнє середовище ґрунтується на єдності людини й середовища, то в процесі їхньої взаємодiї створюється нове об’єднання, що характеризується i кiлькісно (кiлькістю учасників взаємодiї), і якiсно – оптимальнiстю, тривалiстю та стійкістю цієї форми спілкування. Тому основою створення освітнього середовища можна вважати взаємодію викладача й майбутнього вчителя музичного мистецтва. Таким чином, створюється логічний ланцюжок з наступною педагогічною умовою.




Каталог: images -> 2019 -> manual


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   66


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка