Гунда галина василівна



Скачати 364,96 Kb.
Сторінка16/20
Дата конвертації25.03.2020
Розмір364,96 Kb.
ТипАвтореферат
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури з 183 джерел, з них 21 іноземними мовами, додатка. Зміст викладено на 174 сторінках машинописного тексту. Він містить 13 таблиць на 12,5 сторінках, 9 рисунків на 4 сторінках. Додаток розміщено на 70 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання, сформульовано гіпотезу, розкрито методологічні та теоретичні основи дослідження, етапи, методи дослідження, наукову новизну, теоретичну і практичну значущість; сформульовано положення, які виносяться на захист; подано дані про апробацію та впровадження результатів дослідження у навчальний процес класичних університетів.

У першому розділі – “Проблема загальнопедагогічної підготовки вчителя в теорії і практиці” – розкрито теоретико-методологічні основи загальнопедагогічної підготовки вчителя; висвітлено етапи й тенденції розвитку її організаційного компонента; проаналізовано сучасний стан педагогічної підготовки студентів класичного університету.

Становлення нової поліфункціональної парадигми педагогічної освіти зумовлює необхідність суттєвих практичних змін і перетворень у системі загальнопедагогічної підготовки студентів класичних університетів. Її мета, яка є системоутворюючим компонентом, що відображає структуру суспільних потреб до підготовки вчителя, полягає у формуванні творчої особистості фахівця з високим рівнем педагогічної компетентності, зорієнтованого на особистісний і професійний саморозвиток.

Сучасними методологічними принципами побудови системи загально-педагогічної підготовки вчителя в умовах класичного університету можна обрати: цілісність, науковість, доповнюваність, взаємозв’язок педагогічної теорії та шкільної практики, інтеграцію змісту, індивідуалізацію та диференціацію підготовки, інноваційність, педагогізацію.

Оновлення змісту і структури процесу підготовки насамперед пов’язане з розширенням сутності самої категорії, яка вимагає забезпечення єдності змісту теоретичної, практичної, психофізіологічної і морально-психологічної готовності майбутніх учителів до професійної діяльності, та необхідністю найбільш повного відображення сучасних вимог до педагогічної освіти.

З’ясовано: одним з найбільш консервативних компонентів процесу загальнопедагогічної підготовки залишається підсистема організаційних форм. Хоч останнім часом намітилася тенденція до посилення їх практичної спрямованості, однак вивчення курсу педагогіки характеризується надмірною теоретизацією, певною відірваністю від реальних потреб шкільної практики, майбутньої професійної діяльності студентів.

На основі проведеного історико-педагогічного та порівняльного аналізу виявлено провідні напрями удосконалення форм занять з педагогічних дисциплін у вітчизняній практиці, серед яких:

· переорієнтація форм на індивідуалізовану й особистісно зорієнтовану стратегію навчання з опорою на найсучасніші технічні засоби та новітні інформаційні технології;

· інтеграція різних видів занять з метою раціональної взаємодії навчально-пізнавальної, навчально-дослідницької і навчально-професійної діяльності студентів й оптимізації процесу підготовки вчителів;

· посилення практичної спрямованості занять через вивчення “живої” професійної дійсності, налагодження тісних зв’язків з освітніми закладами й співробітництво з школами-лабораторіями, гімназіями, сім’ями тощо;

· забезпечення педагогічних умов у межах традиційних форм занять, які, ймовірно, сприятимуть розвитку творчої особистості фахівця, психологічної готовності до майбутньої діяльності;

· впровадження нових форм занять, адекватних тенденціям оновлення змісту підготовки вчителя й розвитку педагогічної науки й практики;

· вивчення найбільш перспективних ідей зарубіжного досвіду й творче їх застосування у навчально-виховний процес педагогічних закладів.

Комплексне вивчення рівня загальнопедагогічної підготовки студентів здійснено за чотирма критеріями: педагогічними знаннями, вміннями, професійною спрямованістю, психологічною готовністю. Найнижчі показники встановлено за двома останніми критеріями. Високого рівня психологічної готовності у студентів не виявлено, достатній рівень властивий 18,7% вибірки, середній – 63,5%, низький – 17,8%. Нестійка педагогічна спрямованість притаманна 59,8% студентів з середнім рівнем цієї властивості, а 16,4% мають низький її рівень. Студенти відчувають ускладнення високого та середнього ступеня при проходженні педагогічної практики, недостатньо підготовлені до таких видів діяльності: діагностичної, прогностичної, дослідницько-творчої.

На підставі аналізу практики підготовки вчителів у класичному університеті та результатів констатуючого експерименту виявлено потребу в розробці й обгрунтуванні змісту й методики проведення лабораторного практикуму з педагогіки, впровадження якого сприяло б поліпшенню практичної підготовки студентів.



У другому розділі – “Лабораторні заняття з педагогіки як об’єкт дидактичного дослідження” – розкрито місце і роль лабораторних занять з педагогіки в системі загальнопедагогічної підготовки вчителя, обґрунтовано види занять і дидактичні умови їх застосування, розроблено концепцію змісту лабораторного практикуму з педагогіки.


Теоретичний аналіз вітчизняної і зарубіжної наукової літератури засвідчив: лабораторна практика стає важливою складовою підготовки вчителя й може бути досить ефективною у формуванні його педагогічної компетентності. Вона передбачає безпосередню чи опосередковану діяльність студентів з спостереження, вивчення й аналізу педагогічних ситуацій і явищ, яка має різний ступінь реальності, складності та контролю.

Лабораторні заняття з педагогіки – один з її різновидів, який інтегрує знання та практичні вміння студентів у процесі навчально-дослідницької діяльності, націленої на вивчення й пояснення фактів і явищ педагогічної дійсності. Особливо зростає їх роль та значення у підготовці вчителя в умовах класичного університету, оскільки вони сприяють: повному акту засвоєння педагогічних знань, завдяки закріпленню й застосуванню останніх на практиці; поліпшенню практичної готовності майбутніх учителів через формування комплексу дослідницько-педагогічних умінь; створенню психологічних передумов для формування професійної самосвідомості студентів.

Лабораторним заняттям з педагогіки в системі загальнопедагогічної підготовки вчителя притаманні такі основні функції:

· методологічна – забезпечує поглиблення знань про методику і техніку педагогічного пізнання й підходи щодо з’ясування сутності педагогічних явищ та закономірні зв’язки між ними;

· інформативна (освітня) – дозволяє закріпити загальнопедагогічні знання з одночасним їх практичним застосуванням, розширити уявлення майбутніх учителів про педагогічний процес сучасної школи;

· розвивальна – пов’язана із завданням активізації мисленнєвої діяльності студентів; формування професійно-педагогічної спрямованості психоло-гічних процесів; розвитку їх педагогічних здібностей і творчого потенціалу;

· виховна – спрямована на формування комплексу професійно-значущих якостей і властивостей, закріплення установок на самопізнання, самовдосконалення, самоосвіту;

· рефлексивна – полягає у забезпеченні умов, які сприяють переключенню уваги майбутніх учителів на власну особистість, пізнання самих себе та здатність дати своїм вчинкам об’єктивну оцінку;

· прикладна – спрямована на посилення практичної підготовки вчителя, оволодіння студентами технологіями навчання й виховання.

На основі врахування найістотніших дидактичних ознак розроблено класифікацію лабораторних занять, яку представлено на рис. 1.




Рис.1. Схема класифікації лабораторних занять з педагогіки.

Дослідження показало, що для реалізації мети навчального курсу з педагогічних дисциплін лабораторні заняття мають вирішувати низку освітніх і розвивальних завдань. Заняття-діагностування сприяють формуванню дослідницьких умінь, пов’язаних з виявленням індивідуальних особливостей, актуального й потенційного рівнів розвитку школяра; визначенням рівня розвитку учнівської групи, її виховних можливостей, умов функціонування педагогічних об’єктів, перебігу педагогічних процесів; аналізом здобутої інформації у процесі діагностичної діяльності.

З аняття-спостереження мають на меті: поглиблення знань студентів про особливості методу спостережень як одного з методів пізнання суті педагогічних явищ, конкретних способів і прийомів спостереження; розвиток педагогічної спостережливості; формування вмінь і навичок проводити спостереження, диференціювати різні педагогічні явища, виділяти істотні ознаки та оцінювати їх; накопичення вражень з практики.

Завданнями занять-апробацій є такі: набуття досвіду педагогічного спілкування при проведенні бесід з учнями, виконанні різних професійних ролей; формування вмінь розробляти зміст виховних форм із урахуванням вікових особливостей і міжособистісних стосунків школярів та практично його реалізувати.

Провідними завданнями занять з вивчення й узагальнення педагогічного досвіду є: формування понятійного апарату педагогічного досвіду; ознайомлення майбутніх учителів з методами і засобами вивчення професійних досягнень кращих учителів; розвиток комплексу педагогічних умінь та мотиваційно-ціннісного ставлення до практики.

У процесі конструювання змісту лабораторного практикуму з педагогіки враховано основну мету навчального курсу – засвоїти теоретичні основи сучасної педагогіки, розвинути креативне професійне мислення, оволодіти практичними вміннями і навичками, необхідними для ефективної роботи у новій демократичній школі. При його обгрунтуванні використано положення щодо змісту освіти, конструювання навчальних курсів, які розроблені у працях сучасних дидактиків (С.І.Архангельского, В.А.Козакова, І.Я.Лернера та ін.). Також нами враховано:

· притаманні лабораторній формі занять функції (систематизація теоретичних знань; професійна актуалізація; закріплення‚ конкретизація й поглиблення знань; застосування їх на практиці);

· принципи відбору навчального матеріалу (науковості змісту, доступності змісту, необхідності і достатності, систематичності і послідовності);

· сучасні теоретичні уявлення про структуру педагогічної діяльності, яка містить: педагогічні цілі і завдання, педагогічні засоби і способи розв’язання поставлених задач, аналіз і оцінку педагогічних дій учителя;

· сучасні тенденції розвитку педагогічної науки, серед яких чільне місце посідає технологізація навчання.

У нашому дослідженні зміст лабораторного практикуму спрямовано на формування у студентів основ дослідницьких умінь та досвіду технологічно організованої професійної діяльності. Під технологічно організованою розуміємо таку діяльність, яка грунтується на педагогічній діагностиці і в якій системно реалізуються її компоненти (мета, завдання, зміст, форми, результати та їх корекція). Відібраний навчальний матеріал представлено як модель, що об’єднує блоки, їх складовими є: педагогічні знання, педагогічні вміння, творча діяльність, мотиваційно-ціннісне ставлення до практики.

У третьому розділі“Експериментальна перевірка моделі змісту лабораторного практикуму з педагогіки”– обгрунтовано та експеримен-тально перевірено методику проведення лабораторного практикуму з педагогіки, подано результати педагогічного дослідження.

Формуючий експеримент здійснювався протягом 1997-1999 рр. на факультетах: математичному, фізичному, біологічному, романо-германської філології УжНУ. В експерименті брало участь 420 студентів (контрольні групи – 204 студенти, експериментальні – 216 студентів). Вивчення нормативного курсу педагогіки в обох групах здійснювалося в межах однакової програми. Навчання у контрольних групах проходило за традиційною методикою, а в експериментальних було введено розроблений практикум без порушень діючих навчальних планів і програм інших дисциплін.

В основу організації експерименту покладено такі принципи професійної освіти: єдність теоретичної і практичної підготовки; психологізація і педаго-гізація; особистісно-професійна спрямованість; професійно-діяльнісний; професійно-дослідницький; активність й самостійність; співробітництво; комплексність; зворотний зв’язок.

На підставі аналізу вітчизняної та зарубіжної науково-педагогічної літератури, практики проведення лабораторних занять виокремлено низку педагогічних умов, яких дотримувалися під час формуючого експерименту: випереджувальне поєднання лекцій, семінарських, практичних і лабораторних занять; співробітництво викладачів і досвідчених вчителів з метою педагогічного керування навчально-професійною діяльністю студентів; технологізована підготовка студентів до проведення занять; особистісно-професійна спрямованість лабораторних занять; поетапне включення студентів у реальну педагогічну практику; забезпечення зворотного зв’язку.

Розроблена методика проведення лабораторного практикуму з педагогіки ґрунтується на:

· поєднанні вивчення курсу загальної педагогіки з навчально-дослідницькою діяльністю студентів у школі з метою закріплення знань на практиці і набуття первинного професійного досвіду майбутніх учителів;

· інтеграції таких видів занять, як діагностування, спостереження, апробації, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, для залучення студентів до виконання різних професійних ролей і видів діяльності;

· застосуванні комплексного поєднання навчальних і дослідницьких завдань, активних методів навчання, корекційних методів і прийомів;

· урахуванні здібностей, рівнів самостійності та інтелектуальної активності студентів у процесі виконання завдань;

· груповому навчанні з застосуванням форм пізнавальної діяльності студентів: роботи в малих групах, у парах, індивідуальна робота;

· суб’єкт-суб’єктній взаємодії викладача і студентів;

· рейтинговій технології контролю навчальної діяльності студентів.

Враховуючи закономірність засвоєння змісту освіти (згідно з концепцією І.Я.Лернера відбувається поетапне піднесення за рівнями засвоєння: пізнання, відтворення, творче використання динаміки розвитку знань і вмінь), були визначені етапи формуючого експерименту:

І – підготовчий, спрямований на з’ясування студентами сутності діагностування, прогнозування, цілепокладання, планування і конструювання змісту діяльності, вибір методів і форм його реалізації, оцінювання і корекція результатів, формування у них основ дослідницько-педагогічних умінь та технологічно організованої педагогічної діяльності;

ІІ – частково-евристичний, спрямований на оволодіння студентами знаннями і вміннями побудови навчально-виховного процесу на основі системного підходу та проведення цілісного спостереження. На цьому етапі відбувається формування готовності застосовувати системний підхід у педагогічній діяльності й розвиток дослідницьких умінь;

ІІІ – творчий, спрямований на оволодіння знаннями і вміннями використовувати особистісно орієнтовані технології у навчальному процесі, аналізувати й узагальнювати педагогічний досвід. Його мета – формування творчого підходу до діяльності та проведення цілісного педагогічного дослідження.

Набуття студентами досвіду технологічно організованої діяльності досягалось забезпеченням усвідомленості взаємозв’язку між її компонентами й ролі кожного з них у досягненні визначених педагогічних цілей; необхідності оволодіння дослідницькими вміннями і навичками; відпрацювання елементів педагогічної техніки за допомогою тренінгів; поетапного ускладнення діяльності студентів, її педагогічного керівництва; взаємо- та самоаналізу, корекції професійних дій студентів.

У процесі навчання студени використовували діагностичний інструментарій (таблиці, анкети, програми), схеми спостережень, аналізу виховних форм і уроків, педагогічної діяльності; були ознайомлені з критеріями оцінки якості виконання лабораторних робіт; виконували завдання для виявлення розвитку особистісно-професійних якостей і властивостей.

Результати проведеного формуючого експерименту (табл.1) підтвердили достовірність висунутої гіпотези та правильність уявлень про дидактичні й виховні можливості лабораторних занять з педагогіки.

Таблиця 1

Зведені результати формуючого експерименту у відсотках



За результатами експеримену виявлено зростання педагогічного тезаурусу в майбутніх вчителів, оперативності в застосуванні знань, здатності добирати, аналізувати й систематизувати здобуті знання у досягненні мети. Студенти оволоділи основними видами вмінь і навичками, стали самостійно визначати й аналізувати способи власної діяльності, здобули досвід дослідницької діяльності. Проведене дослідження підтвердило існування зв’язку між рівнем сформованості професійних умінь та адекватністю самооцінки у студентів. Виявлено зміни у формуванні психологічної готовності та педагогічної спрямованості, значно зросла кількість студентів з позитивним ставленням й активною позицією щодо освоєння вибраної професії.

Достовірність висновку про те, що відмінність одержаних результатів у контрольних і експериментальних групах є істотною, тобто наслідком застосування у навчальному процесі лабораторного практикуму, а не впливом випадкових чинників, підтверджено методами математичної статистики (двостороннім критерієм ч2 і критерієм Стьюдента).

Отже, за результатами впровадження лабораторного практикуму з педагогіки виявлено тенденцію до поліпшення педагогічної підготовки майбутніх учителів, зростання інтересу до педагогічної діяльності та прагнення займатися нею.


ВИСНОВКИ

У загальних висновках висвітлено результати дослідження та визначено перспективи подальшої розробки проблеми.

1. Сучасний етап створення нової поліфункціональної парадигми педагогічної освіти зумовлює необхідність зміни цільової спрямованості‚ змісту та структури організаційно-методичного забезпечення професійно-педагогічної підготовки вчителя в класичному університеті, пошуку інноваційних підходів, методів і форм навчання з метою формування особистості фахівця, який би відзначався творчою індивідуальністю, високим рівнем педагогічної компетентності та загальної культури.

2. Історико-педагогічний аналіз розвитку організаційних форм підготовки вчителя у вітчизняній практиці засвідчив: поряд з позитивними тенденціями, які відображали адекватні зміни змісту педагогічної освіти, виникали й протилежні, що виявлялося у значній теоретизації педагогічних предметів, відірваності від реальної практики. Нині відбувається їх переорієнтація на посилення практичної підготовки, особистісно зорієнтовану й проблемно-дослідницьку стратегію навчання, створення умов, які забезпечують активне професійне самовиховання майбутнього вчителя.

3. Комплексне діагностування рівня загальнопедагогічної підготовки виявило у значної частини студентів середній та низький рівень психологічної готовності до педагогічної діяльності, нестійку педагогічну спрямованість. Студенти відчувають ускладнення високого та середнього ступенів при проходженні практики, недостатньо підготовлені до діагностичної, прогностичної, дослідницько-творчої діяльності.

4. Лабораторні заняття з педагогіки – один з видів лабораторної практики, котра стає важливою складовою у підготовці сучасного вчителя. Поглиблюючи взаємозв’язок теорії і практики, лабораторні заняття передбачають вивчення реального педагогічного процесу освітніх шкіл, що забезпечує взаємодію пізнавальної, дослідницької та професійної діяльності студентів при вивченні курсу педагогіки. Основними функціями лабораторних занять з педагогіки є методологічна, інформативна, розвивальна, виховна, прикладна, рефлексивна.

5. Обгрунтовано види лабораторних занять з педагогіки та дидактичні умови їх ефективного застосування. За характером навчально-дослідницької діяльності студентів виділено такі заняття: діагностування, спостереження, апробація, вивчення педагогічного досвіду.

6. Науково обґрунтовано концепцію змісту лабораторного практикуму з педагогіки для студентів класичних університетів, який передбачає оволодіння студентами складовими технологічно організованої педагогічної діяльності, дослідницькими вміннями педагогічного діагностування, спостереження, вивчення і узагальнення педагогічного досвіду, системного аналізу педагогічного процесу та творче використання особистісно орієнтованих технологій у своїй діяльності.

7. Визначено педагогічні умови проведення лабораторного практикуму. У процесі формуючого експерименту перевірено ефективність технології проведення лабораторного практикуму з педагогіки. Підтверджено припущення про доцільність поетапного формування дослідницько-педагогічних умінь і досвіду технологічно організованої педагогічної діяльності.

8. Доведено, що робота за експериментальною методикою підвищує ефективність загальнопедагогічної підготовки вчителя в класичному університеті за такими показниками: педагогічними знаннями і вміннями, професійно-педагогічною спрямованістю та психологічною готовністю до майбутньої діяльності.

9. На основі результатів проведеного дослідження створено навчально-методичний посібник з лабораторного практикуму з педагогіки для студентів педагогічних відділень класичних університетів.

Виконане дослідження дало змогу обгрунтувати пропозиції Міністерству освіти і науки України щодо введення у навчальний план педагогічних відділень класичних університетів лабораторного практикуму з педагогіки, апробувати авторський варіант практикуму в умовах класичного університету.

Викладені положення та результати дисертаційної роботи не вичерпують усіх можливих аспектів розв’язання означеної проблеми. До подальших напрямів дослідження вважаємо за доцільне віднести такі: зміст та організація лабораторної практики з педагогічних дисциплін у закладах педагогічної освіти різних рівнів акредитації; організаційно-методичні питання удосконалення фахової практики майбутніх учителів; підходи щодо оптимізації взаємодії лабораторної і фахової практики у підготовці вчителів.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка