Формування високої мотивації студентів



Скачати 167,28 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації24.03.2020
Розмір167,28 Kb.
  1   2

Формування мотивації до навчання

у вищому навчальному закладі

студентів першого курсу
І. Постановка проблеми

Формування випускника ВНЗ як професіонала, тобто людини, здатної успішно вирішувати різні задачі у своїй сфері, актуальна завжди.

Завдання вищої освіти – не озброїти знаннями випускника (це неможливо, оскільки кількість знань зростає постійно), а виховати людину, яка володіє способами розв’язання різних проблем у межах професії.

На жаль, сучасна середня школа поки що формує об’єктивну позицію учня («того, кого вчать»), а система освіти у вищому навчальному закладі потребує студентів з суб’єктивною позицією («того, хто вчиться»). Суб’єктивна позиція студента пов’язана з високою позитивною мотивацією до навчання.

Є.П. Ільїн трактує мотив як складне психологічне утворення, що спонукає до свідомих дій та вчинків.

Визначальним компонентом організації навчальної діяльності є мотивація. Будь-яка діяльність людини завжди спричинена потребою. Саме потреба штовхає особистість на пошук предмету чи предметів, які можуть задовольнити потребу.

Спонукання до оволодіння конкретним предметом потреби є мотивом діяльності, отже, мотив - предметна форма потреби.

У ролі мотивів можуть виступати різні потреби - фізичні, психічні, соціальні, а також інтереси, захоплення, схильності, емоції, установки, ідеали.

Існують різні групи мотивів:

- соціальні (прагнення особистості через навчання створити свій соціальний статус у суспільстві);

- спонукальні, які пов’язані з впливом на свідомість тих, хто навчається, певних чинників – вимог батьків, порад, прикладів викладачів, різних членів колективу);

- пізнавальні, що виявляються в пробудженні пізнавальних інтересів і реалізуються через отримання задоволення від самого процесу пізнання і його результатів;

- професійно-ціннісні, які відображають прагнення студентів отримати ґрунтовну професійну підготовку для ефективної діяльності в різних сферах життя.

Пізнавальна діяльність людини є провідною сферою її життєдіяльності. Звідси формується пізнавальний мотив – головний чинник успішності пізнавальної діяльності, через пізнавальну діяльність реалізується природна потреба людини.

А.К. Дусавицький зазначає, що навчальна діяльність студентів у ВНЗ можлива, якщо у її основі лежать мотиви, які відповідають прямим продуктам цієї діяльності – теоретичним знанням.

Такими мотивами є теоретичні за змістом, навчально-професійні інтереси. Вчений вважає, що саме теоретичні (тобто спрямовані на пізнання способу існування предмету чи явища, принципу його пояснення). Якщо такі інтереси відсутні, або вони недостатньо розвинені, навчальною діяльністю студента керують інші мотиви: прагнення отримати вищу освіту взагалі (тобто диплом). Тоді ми можемо говорити, що відсутня психологічна основа розгортання повноцінної навчально-професійної діяльності. Тому активність студента, яка спрямована на оволодіння способами теоретичного аналізу професійних знань є головною на даному етапі розвитку його особистості [1].

ІІ. Аналіз останніх досліджень і публікацій

Намагання отримати нові знання з книги, лекції, тощо є мотивація пізнавальної діяльності. Пізнавальні інтереси – група мотивів, пов’язані зі змістом і процесом навчання, спрямовані на опанування способом певної діяльності, навчально-пізнавальні мотиви спрямовані на засвоєння способів оволодіння знаннями.

У формуванні студента як суб’єкта навчання позитивну роль відіграють саме навчально-пізнавальні мотиви, які спонукають його до навчальної діяльності.

У сучасних дослідженнях висвітлено різні сторони проблеми формування позитивної мотивації навчально-пізнавальної діяльності у ВНЗ (Г.А.Мухіна, А.Н.Мечніков, С.В.Бобровицька), виявлено динаміку змін мотивів на різних курсах (Н.В.Бордовська, А.О.Реан, П.М.Якобсон), виділені умови, які сприяють формуванню у студентів позитивної мотивації до навчально-пізнавальної діяльності (Н.П.Волков, С.С.Занюк).

Дослідження Л.В.Помиткіної мотивації до навчання та професійної діяльності особистості показали, що студенти 1-3 курсів не мають остаточної впевненості щодо професійного вибору, не володіють навичками професійного та особистісного зростання належним чином. Це означає, що основне стратегічно життєве рішення щодо професійного самовизначення остаточно не прийняте і, відповідно, стратегія досягнення ще не вибудована.

Мотивація до навчання та професійної діяльності відповідає рівню нижче середнього.

Для того, щоб студенти вчились наполегливо та ефективно, у них має бути зацікавленість до навчання або інтерес до нього.

С.Л. Рубінштейн виділяє безпосередній інтерес до навчання та до предмету навчання та опосередкований інтерес, який базується на суспільних мотивах, бажанням отримати знання для подальшої суспільно корисної діяльності. Опосередкований та безпосередній інтерес до навчання пов’язані між собою, протиставити їх неможливо [6].

Різні мотиви здійснюють різний вплив на результати діяльності, тобто на її ефективність.

В останні роки посилилось розуміння психологами та педагогами ролі позитивного ставлення до навчання у забезпеченні успішного оволодіння знаннями та уміннями. При цьому виявлено, що висока позитивна мотивованість може відігравати роль компенсуючого фактору у випадку недостатніх навчальних здібностей, але у зворотному напрямку цей фактор не спрацьовує. Високий рівень навчальних здібностей не може компенсувати відсутність навчального мотиву, не може привести до значних успіхів у навчанні [ ].

Діяльність ніколи не мотивується тільки одним мотивом. Має значення який мотив є головним, визначальним, а який другорядним. Головним мотивом у навчальній діяльності студентів першого курсу має виступати навчально-пізнавальний інтерес. Лише тоді навчальна діяльність буде ефективною. О.К. Дусавицький розглядає інтерес як рушійну силу людської поведінки, як своєрідний показник прагнень особистості та визначає три характеристики, риси, які відображають сутність інтересу: перша риса інтересу відображає діяльні сну природу індивіда, друга характерна риса інтересу відображає пізнавальну природу індивіда і полягає у ступені реалізації особистістю її життєвих відношень; третя характерна риса інтересу виявляється у способі самоствердження індивіда у системі відношень, вона відображає моральний аспект особистості

ІІІ. Постановка завдання

Мета статті – розглянути проблему мотивації студентів першого курсу до навчання та визначити чинники, які впливають на формування позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності студентів.

ІV. Виклад основного матеріалу

Нами було проведене вивчення змісту мотивів до навчання у студентів першого курсу напрямів підготовки «Соціологія» та «Соціальна робота» на початку навчального року (жовтень).

З цією метою ми використали методику вивчення мотивації Т.І.Ільїної та методику вивчення мотивів навчальної діяльності студентів А.О.Реан, В.А.Якуніна.

Методика вивчення мотивації навчання у ВНЗ Т.І.Ільїної включає три шкали:


  1. «Набуття знань» (прагнення до набуття знань, допитливість);

  2. «Оволодіння професією» (прагнення оволодіти професійними знаннями та сформувати професійно важливі якості);

  3. «Отримання диплома» (прагнення отримати диплом при формальному засвоєнні знань, прагнення до пошуку обхідних шляхів при складанні іспитів та заліків).

В опитуванні взяли участь 72 студенти першого курсу.

Таблиця 1

Шкала «Набуття знань»


Групи

Рівень




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка