Формування національно-патріотичних почуттів учнів на уроках



Скачати 473,36 Kb.
Сторінка53/55
Дата конвертації04.04.2019
Розмір473,36 Kb.
ТипУрок
1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   55
( Пісня «Мені однаково, чи буду»)

Ведуча: Твори Шевченка пронизані не тільки осудом царського режиму, гіркою тугою за Батьківщиною. Через усю його творчість незримою лінією проходить образ нещасливої жіночої долі.

Ведучий: Тарас Шевченко виспівав сльозами долю жінки – нещасної, закріпаченої, знедоленої та зневаженої. Цей зойк душі, крик раненого серця виливається пекучим гнівом до панів-лиходіїв, які топтали жіночу гідність, плюндрували жіночу красу, розпинали материнську радість.

Ведуча: Життя жінки у кріпосницькому суспільстві було нестерпним. Вдома вона виконувала всю хатню роботу і терпіла сімейний гніт, на панщині ж працювала без відпочинку і за найменшу помилку була покарана, або навіть, і бита.

Ведучий: Тож не дивно, що реальні історії знедолених жінок були втілені Шевченком в образи Катерини, Оксани, Сови, Мар’яни, Наймички, Сліпої, Лілеї. На вершині народного горя в образі жінки-матері поет створив образ України.

Ведуча: Яке велике серце треба мати, щоб у ньому палало стільки любові і жалю, стільки ніжності, розуміння до тієї, що зветься ЖІНКОЮ.

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Буває, іноді дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу; стане жаль

Мені її, і зажурюся,

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї Матері святої,

Що в мир наш Бога принесла...



(Пісня «Квітка-душа»)

В едучий: Мабуть, немає в Україні людини, яка б не чула про цю святу книгу – «Кобзар». Поетові думи, болі і страждання, надії і сподівання, хвилини радості і тривоги лягли рядками у цій поетичній збірці.

Ведуча: Було це ще до революції.

Три дівчинки-сирітки, закінчивши читати «Кобзар», витерли білими хустинками сльози і задумалися. Старша сказала:

Учень 1: «Якби я була багатою, то виткала б з чистого золота і срібла великий килим і накрила б ним могилу Тараса Григоровича Шевченка».

Учень 2: «А якби я була багатою» - говорить середня дівчина-сирітка, «Я б усю Чернечу гору, де могила Шевченка, тополями і калиною червоною засадила, чудовими квітами всіяла».

Учень 3: «Якби я була багатою, то купила б мільйон «Кобзарів» і в кожну бідну хату дала».

Учень 1: Коли окраєць житняка, Лежала книга - як святиня:

Мені, було, давала мати Людські надії і жалі.

Я мусив спершу показати, То був «Кобзар». Його не міг

Чи не брудна моя рука. Ніхто, не вмивши рук, узяти.

Як жебраки ішли не раз Бо він — святий, казала мати,

Голодні, чорні переднівки, Він смерть народу переміг!

І хліб святий ставав, бо тільки Його, мов хліба, в чорний час

Він боронив од смерті нас, Просили в позички сусіди,

А коло хліба на столі, Зцілюючи серця завсіди

На самотканій скатертині Тим словом, що прорік Тарас.


В едуча: По-народному глибинне Шевченківське слово – то невичерпна скарбниця поетичної мудрості і краси. І нині викликає зачарування і подив, як у звичайному вірші Шевченка поєдналися простота і геніальність, ніжність і полум’яність, гірка сльоза і Прометеївська сила волі.

Ведучий: Сьогодні на нашому святі присутня талановита художниця. Самобутня поетеса, педагог з палкою душею - Людмила Георгіївна Батаніна. Запрошуємо Вас до слова.

Ведучий: Шевченко – це наша душа, наша мудрість, це наша сила, які б нещастя і муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо буде з нами Тарас Шевченко, його «Заповіт».

Ведуча: Нехай же в кожній хаті на чільному місці лежить «Кобзар», хай у кожній світлиці заквітне портрет Шевченка, щоб слово Тарасове світило старому і малому, щоб слово його незабуте і нині, вічно ходило по Україні. Та освятиться душа наша великою мудрість безсмертного генія великого народу.

(На фоні музики читається вірш і виходять дівчата із лампадками)

Учень:Свічку поставлю, свічку поставлю

І перед образом, і перед тобою,

І хоч у мріях народ свій заставлю

Стати навколішки, поряд зі мною,

І помолиться за тебе, Кобзарю,

Щиро – хоч раз би! – Як перед Богом,

Все ж українці ми, а не хозари

Гори моя свічко, гори нам ще довго!

Ведучий: Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Тарас Шевченко залишатиметься у пам’яті нащадків, бо є й буде Україна, і народ український, який вірить, що здійсняться пророчі поетові слова:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі





Каталог: wp-content -> uploads -> 2017
2017 -> Сучасні здоров'язбережувальні технології у навчально-виховному процесі
2017 -> Кучеренко І. В. Екологічне виховання як один з аспектів
2017 -> До вивчення курсу
2017 -> Програма нормативного курсу «Основиетнологі ї»
2017 -> Лекція історичний розвиток українського шкільництва та педагогіки виховання, школа і педагогічна думка в Київській Русі. Освіта і педагогічна думка у період українського
2017 -> Програма навчальної дисципліни Теорія та методика формування елементарних математичних уявлень
2017 -> Microsoft Word Підготовка до уроку docx


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   55


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка