Філософія дитинства в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського



Скачати 345,66 Kb.
Сторінка3/17
Дата конвертації27.12.2018
Розмір345,66 Kb.
ТипАвтореферат
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблема дитинства у системі сучасного наукового знання стала домінантною. Унікальність феномена дитинства створює йому особливе значення як об'єкта наукового дослідження.

Нині глобальними тенденціями розвитку українського суспільства є перегляд світоглядних позицій, поглядів на місце людини у суспільному житті та переоцінка цілей освіти й виховання. Соціум, в якому перебуває особистість, постійно змінюється, тому людина має прагнути до повної самореалізації своєї особистості (В.Андрущенко, І.Бех, С.Гончаренко, Г.Єльнікова, В.Кузь, Ю.Мальований, В.Паламарчук, О.Сухомлинська, М.Ярмаченко). Відтак і проблема дитини та дитинства у педагогіці й філософії не може бути вирішена без чіткого уявлення про сутність дитини, дитинства та сенс періоду дитинства у вихованні людини (А.Аверін, Н.Бібік, М.Євтух, В.Кудрявцев, В.Лімонченко, В.Нестеренко, В.Пікельна, О.Савченко, В.Шадріков).

Ряд важливих директивних документів, прийнятих останнім часом в Україні, на основі яких здійснюється реформування освіти, накреслили глобальні зміни в системі національної освіти. Зокрема, Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ ст. передбачено, що головне завдання школи полягає у забезпеченні умов для розквіту кожної особистості, збереженні й зміцненні здоров'я вихованців, керуючись при цьому ідеями самоцінності дитинства. Відтак великий інтерес для нашого дослідження становили праці Л.Даниленко, Г.Дмитренка, В.Маслова, В.Олійника, О.Снісаренко.

Дослідження філософії дитинства та дитини як носія дитинства є новим напрямком філософсько-педагогічних учень. Як відзначають А.Богуш, В.Кремень, Е.Рибінський, специфіка дитинства мало вивчена, не існує науки про дитину та дитинство як самостійної галузі знань. Хоча існує ряд наук, які розглядають дитину з різних позицій. Тому створення цілісної концепції дитинства, науки про дитину, яка синтезувала б усі ці аспекти, і дало б педагогам змогу будувати адекватні моделі навчально-виховного процесу на основі філософсько-педагогічної концепції про дитинство та дитину, беручи до уваги її внутрішній світ, інтереси, потреби, по-філософськи осмислити загадковість її долі, призначення у житті. На нашу думку, реалізація такого підходу можлива лише за умови визнання категорії дитинства як цінності.

Педагогіку як науку про виховання, підґрунттям якої є цілісне наукове уявлення про дитинство і дитину розглядав видатний педагог-гуманіст В.О.Сухомлинський. Тому звернення саме до його спадщини дозволяє окреслити чіткі орієнтири розвитку освіти ХХІ століття, спрямованої на формування творчої особистості через індивідуальний підхід до кожного учня, розвиток його нахилів та умінь. Ті парадигми, які пропагував В.О.Сухомлинський – це своєрідний прообраз не тільки системи освіти, яку він намагався збудувати, але й того суспільства, в якому ми прагнемо жити в майбутньому.

Запропоновані ним ідеї філософії дитинства базувалися на наукових наробках відомих психологів (Л.Виготський, П.Зінченко, Г.Костюк, О.Леонтьєв, Ж..Піаже, С.Рубінштейн), фізіологів (І.Павлов, І.Сеченов).

Педагогу-мислителю вдалося створити універсальну для ХХ техногенного століття концепцію навчання, виховання та розвитку дитини. Прагнення обумовити цілісність і значущість дитинства були головним творчим рушієм наукової та педагогічної діяльності вченого. Педагогічна концепція В.Сухомлинського поклала початок новій філософії взаємин у системах “учитель-учень”, “дорослий-дитина”, накреслила домінантні завдання дошкільної й шкільної підсистем – навчити дитину мислити, навчити її жити, створити умови для її самореалізації. Вирішення глобальних проблем освіти III тисячоліття педагоги багатьох країн пов'язують, зокрема, і з його гуманістичною педагогікою.

В історії педагогічної та філософської думки різних проблем філософії дитинства торкалися Арістотель, Демокріт, А.Дістервег, М.Квінтіліан, Я.Коменський, Я.Корчак, А.Макаренко, Р.Оуен, Й.Песталоцці, Е.Роттердамський, Ж.Руссо, Г.Сковорода, Л.Толстой, К.Ушинський, І.Франко, П.Юркевич та ін. Їхні прогресивні погляди мали значний вплив на розвиток ідеї філософії дитинства В.О.Сухомлинським.

Творча спадщина В.Сухомлинського привертає й буде привертати до себе увагу ще не одного покоління науковців у галузі педагогіки, а останнім часом і філософії (І.Зязюн, Н.Карпова, Є.Родчанін, Л.Сіднев). Його творчий доробок носить різноплановий, багатоаспектний характер. Це наглядно проявляється в публікаціях про нього і в дослідженнях його науково-педагогічної діяльності, зокрема, у дослідженнях науковців і працівників освіти з досвіду роботи В.Сухомлинського (Е.Андреєва, М.Антонець, І.Антонова, Н.Антонова, Р.Атоян, Є.Березняк, І.Бех, Л.Бондар, А.Борисовський, М.Боришевський, В.Бутенко, В.Василенко, В.Вашуленко, В.Волошина, О.Дзеверін, Н.Кодак, М.Красовицький, В.Кремень, М.Кузін, М.Любицина, Б.Наумов, І.Остапйовський, Л.Петрук, І.Печенікова, А.Розенберг, О.Савченко, Т.Самсонова, М.Сметанський, О.Солодухова, О.Сухомлинська, Т.Сущенко, Д.Стельмухов, Г.Філонов, В.Хайруліна, Г.Щукіна, М.Ярмаченко).

Ідеї гуманістичної педагогіки В.Сухомлинського знайшли своє продовження в наукових працях зарубіжних педагогів – М.Библюка, І.Леві (Польша), М.Богуславського, І.Валеєва, Г.Волкова, М.Мухіна (Росія), Е.Гартмана, У.Грош, В.Гюнтера, В.Іфферта, Р.Штайник (Німеччина), М.Дмитрієва, Т.Когачевської (Білорусь), Дж.Зайди, А.Кокерілля (Австралія), Ван Ігао, Сао Су, Бі Шуджі, Тан Чіці (Китай), Д.Маргуліса, Л.Мілкова (Болгарія), Л.Федорової (Республіка Саха, Якутія), Х.Франгоса (Греція).

Педагогічна спадщина В.Сухомлинського стала об'єктом дослідження докторантів, аспірантів наукової лабораторії “В.О.Сухомлинський і школа ХХІ століття” при Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, очолюваної В.Кузем. Результатом її діяльності є захищені кандидатські дисертації (Н.Безлюдна, Г.Бондаренко, Л.Ткачук).

Аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури дає підстави для висновку, що ніхто до В.Сухомлинського не розглядав категорію дитинства в її цілісності; дослідження проблеми філософії дитинства у спадщині відомого вченого становить великий інтерес для педагогічної науки в цілому; сучасні потреби України засвідчують, що досвід В.Сухомлинського може мати непересічне значення для становлення українського шкільництва; у сучасній педагогічній та філософській науці до цього часу не існує дослідження, в якому б дитинство розглядали цілісно.

Усе це доводить актуальність і недостатню обґрунтованість феномена “дитинство” як педагогічної категорії і відповідно обумовило вибір теми дослідження – “Філософія дитинства в педагогічній спадщині В.О.Сухом-линського”.


Каталог: images -> content -> depozitar -> avtoreferaty
avtoreferaty -> Муханова Ірина Федорівна удк
avtoreferaty -> Загальна характеристика роботи
avtoreferaty -> Загальна характеристика роботи
avtoreferaty -> Активізація пізнавальної діяльності студентів у процесі загальнопедагогічної підготовки
avtoreferaty -> Психологічні умови підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування
avtoreferaty -> Остополець Ірина Юріївна
avtoreferaty -> Загальна характеристика роботи
avtoreferaty -> Загальна характеристика роботи


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка