Філософія дитинства в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського



Скачати 345,66 Kb.
Сторінка12/17
Дата конвертації27.12.2018
Розмір345,66 Kb.
ТипАвтореферат
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (474 найменування), додатків (17 стор.). Загальний обсяг дисертації 270 стор. З них: 216 сторінок основної частини. У роботі наведено 6 таблиць, 1 рисунок, 6 схем, 1 графік.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми й вибір теми дослідження, окреслено об'єкт, предмет, мету, завдання, методологічну основу, визначено етапи, наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження, відображено апробацію одержаних результатів.

У першому розділі “Сутнісно-цільові ознаки дитинстваздійснено методологічний та змістовий аналіз категорії дитинства, зроблена спроба дати визначення поняття “філософія дитинства”, досліджено історичний розвиток ідеї дитинства у філософських та педагогічних системах, висвітлено різні підходи до проблеми періодизації дитинства у людинознавчих науках та показано їх місце й роль у системі навчання і виховання дитини, доведено, що проблема філософії дитинства не досліджувалася у вітчизняній філософській та педагогічній думці.

Здійснений аналіз філософського, педагогічного, психологічного та соціологічного трактування категорії дитинства дав підстави для висновку, що дефініція “дитинство”, як узагальнюючий термін, використовується широко і багатоаспектно. Це зумовлено тим, що “дитинство” як абстракція має кілька визначень, які суттєво відрізняються одне від одного за змістом, але разом дають цілісне розуміння категорії “дитинство”.

Виявлено, що дитинство як філософський феномен – ніщо за своєю суттю, воно ніяке, не має константної форми, виступає мірою можливостей людини. Воно є тією основою, яка закладається у житті людини, формує її як особистість, а в подальшому лише розгортається. Смисл дитинства полягає у виконанні ним певного завдання.

З точки зору сучасної психолого-педагогічної науки дитинство виступає самоцінним періодом, а не підготовкою дитини до життя, зберігає розвиваючу тенденцію (І.Бех, О.Леонтьєв, Л.Божович, О.Савченко), тобто дитинство – це не “застиглий вік”, а цікаве, насичене бурхливе життя, вік безтурботної радості, казки, гри, фантазії, райдужного пізнання світу, виступає джерелом життєвого ідеалу (Ш.Амонашвілі, В.Сухомлинський).

Показано роль і місце педологічних досліджень (П.Блонський, Г.Ващенко, Л.Виготський, С.Лозинський, Г.Россолімо, І.Сікорський, С.Холл та ін.) у розвитку проблеми дитинства. Педологія як наука, у свій час, створила єдину концепцію розвитку дитини, акцентувавши головну увагу на якісних змінах у її діяльності на кожному етапі становлення. З цих же позицій розглядалася проблема навчання й виховання, тобто знання про дитину давали можливість проектувати навчально-виховний процес.

В останні роки у науковій літературі набувають розвитку окремі аспекти дитинства в антропологічних дослідженнях (Б.Бім-Бад, Б.Головко, Л.Кулішова, В.Шубінський) та в дослідженнях у галузі філософії освіти (Л.Ваховський, В.Возняк, В.Горшков, В.Корженко, В.Кремень, В.Лутай, М.Михальченко, В.Пазенок, В.Скуратівський, Л.Соколова, Г.Філіпчук, В.Шадриков, П.Щедровицький).

У ході дослідження встановлено, що дитинство – динамічна система, на яку впливає не тільки загальна культура суспільства, але й педагогічна. Воно виступає періодом інтенсивного впливу дорослих на дітей через інститут сімейного виховання та інститути соціальної системи навчання і виховання дитини, періодом адаптації індивіда до життя, оволодіння ним соціальними нормами.

Характеризуються різні підходи до дослідження проблеми дитинства. Ряд учених (Ю.Громико, В.Давидов, Д.Ельконін, В.Кремень, В.Кудрявцев) розглядають дитинство як складне та багатогранне соціокультурне явище, глобальний культурно-історичний феномен. Виявлено, що у науковій літературі (В.Кудрявцев) співіснують дві позиції щодо соціально-історичної природи дитинства: 1) дитинство – похідна суспільно-історичного розвитку, а освіта відповідно – соціально-екологічна ніша для тиражування колективного досвіду дорослих. При такому підході освіта й становлення свідомості особистості дитини – це не тільки моделювання “історії духу”, минулого, але й форма її поступального продовження, творчого розвитку; 2) дитинство – як історичний феномен. З цього твердження витікає визнання унікальної та самобутньої функцій дитинства в соціокультурних процесах, його представлення в якості першотворення людської історії. Духовний розвиток дитини при такому підході розглядається як “особлива форма культурної творчості”, як механізм, який реалізує наступність і поступовість в історичному розвитку культури. Тобто культуротворча функція дитинства проявляється у породженні дітьми історично нових універсальних здібностей, нових форм діяльного відношення до світу, нових образів культури в міру освоєння креативного (творчого) потенціалу людства. Цей факт дав змогу В.Кудрявцеву (1998) ввести у науковий обіг категорію “розвинуте дитинство” (мається на увазі в історичному плані), яку він пов'язав із культуротворчою функцією.

Функція освіти при такому підході полягає в проектуванні сутнісної культуротворчої функції розвитку дитинства. Звідси, як наслідок, витікає, що освіта повинна бути тільки розвивальною.

Встановлено, що розвиток проблеми українського дитинознавства та вплив етнопедагогіки на формування особистості, пов'язаний з іменами З.Болторович, Г.Виноградова, Н.Заглади, О.Капіци, Г.Кловак, Я.Кузьмів, Н.Побірченко, Н.Сивачук, М.Стельмаховича, В.Струманського. Виявлено основні завдання, які висувалися перед народним вихованням: дати дитині повноцінне, наповнене змістом життя, передати накопичений власний життєвий досвід і збережені традиції роду, щоб полегшити її перехід до самостійного життя. Відзначено, що першими природними вихователями виступали члени сім'ї, родини, де провідна роль відводилася материнській школі. Накопичені народною педагогікою знання про таємниці душі дитини, її духовний світ мають лягти в основу науки про дитинство.

У процесі дослідження нами виявлено, що в науці існують два протилежних погляди на дитинство:

1. Дитинство – це формуючий період, в якому на багато років уперед закладаються основні риси особистості (така думка домінантна у педагогічній концепції В.О.Сухомлинського).

2. Дитинство – це перехідна фаза, від якої звільняються у ході розвитку і яка не залишає помітних слідів у наступних періодах життя людини.

Результати проведенего нами у формі анкетування дослідження серед студентів І – ІV курсів Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини свідчать: 56,6% респондентів вважають дитинство формуючим періодом; 5,6 % - перехідною фазою свого життя, яка не залишила помітних слідів у подальшому; 36,4 % - особливим і неповторним способом життя людини; 2,1% - притримуються інших думок (0,7% - вважає дитинство періодом пізнання і самопізнання; 0,7% - чорно-білою смугою свого життя; 0,7% - висловили думку, що їх дитинство ще продовжується). На думку 62% респондентів (дітей 9-10 років), дитинство - це роки навчання й виховання, тобто формуючий період; 23,8 % – особливий спосіб життя (веселий, казковий, святковий, прекрасний, чудовий), в якому значне місце займає казка, гра; 7,9% - особливий спосіб життя й роки навчання; 1,6% – роки навчання й розквіту; 4,8% – не визначилися.

Доведено, що основні особливості ранніх етапів онтогенезу знаходять своє відображення і на пізніших ступенях розвитку людини. Особливості розвитку немовляти вказують на особливості формування характеру і навіть риси поведінки в наступні, більш зрілі роки.

На основі здійсненого методологічного та змістового аналізу трактування понять “філософія” й “дитинство” провідними педагогами й філософами ми дозволили собі зробили висновок, що дефініція “філософія дитинства” – це синтез філософії й педагогіки, який утворює напрямок філософсько-педагогічних знань про дитинство й дитину. Предметом його дослідження є дитинство як особливий стан та спосіб буття дитини, природа дитини, особливості пізнання, сприйняття, мислення, формування світогляду у дитячі роки з метою врахування їх у системі навчання та виховання.

У другому розділі “Філософське осмислення дитинства у педагогічній концепції В.О.Сухомлинського” розкрито розвиток ідеї філософії дитинства в наукових працях та практичному досвіді педагога з Павлиша, висвітлено гуманістичні погляди педагога-мислителя на природу дитини, досліджено та обгрунтовано важливість періоду дитинства для розвитку нервової системи, мислення та формування світогляду дитини, закцентовано увагу на особливостях процесів сприйняття, пізнання та самопізнання у дитинстві.

Аналіз праць В.Сухомлинського й досвіду роботи керованої ним школи дав можливість стверджувати, що на відміну від багатьох науковців (педагогів, психологів, філософів), він як практик, у першу чергу, і теоретик розглядав дитинство як єдину багатогранну систему, яка визначає початковий етап становлення особистості і проявляється у таких п'яти вимірах: 1) дитинство як віковий період життя людини; 2) дитинство як особливий, неповторний, своєрідний світ та спосіб буття дитини у ньому; 3) дитинство (світ дитинства) як сукупність дітей певного віку; 4) дитинство як світ відносин дорослих і дітей; 5) дитинство як середовище, в якому доводиться працювати вчителю. Таким екологічним середовищем дитинства виступала школа. Щоб навчально-виховний процес у школі давав позитивні результати, всі п'ять вимірів повинні братися як одне ціле.

На підставі викладеного ми дійшли висновку, що до В.Сухомлинського у такій цілісності теорію дитинства по суті ніхто не розвивав. Багато вчених, які займалися даною проблемою, досліджували одну із граней дитинства. Тому саме такий підхід сільського педагога-практика до названої проблеми є дуже цінним.

Активне дослідження В.О.Сухомлинським дитинства як вікового періоду протягом багатьох років дало змогу визначити об'єктивну характеристику вікових особливостей школярів. На підставі існуючих у психолого-педагогічних науках схем вікових періодизацій онтогенезу дитини він виділяє три великі періоди: дитинство, отроцтво, юність. Ці періоди відповідно до педагогічної періодизації він поділяє за родом діяльності на групи: дошкільний, молодший шкільний, середній шкільний та старший шкільний вік. Павлиський педагог зробив глибокий аналіз кожного вікового періоду дитини, її психофізіологічних особливостей, дав поради щодо навчання й виховання дітей кожного з указаних вікових періодів.



Дитинство як дитячий світ за В.Сухомлинським – це первинна реальність буття людини, її первинний життєвий світ. Первинність його витікає з того, що він становить вихідну цілісність реальності, першопочатковість буття людини, початок іншого великого світу. Дитячий світ включає в себе два світи – зовнішній, тобто той, який вбирає особистість із її своєрідністю, неповторністю та індивідуальністю, і внутрішній – той, що відображає особистісні якості та цінності об'єктивної реальності. Тобто під поняттям “дитячий світ” В.Сухомлинський розумів психологічно перероблений дитиною реальний світ її життя. Він яскравий і неповторний, як сама природа дитини. Адже з усіма явищами навколишнього світу дитина зустрічається вперше. Для неї все нове, через те добро й зло, красиве й потворне вона сприймає крізь призму власних переживань. Дитячий світ – система динамічна, тому що кожна дитина своєрідна, володіє власним ступенем насиченості світу подіями, враженнями, переживаннями, роздумами, формуванням духовно-моральних якостей. Через те і реальний (наявний) світ кожна дитина сприймає по-різному, під особистісним кутом зору.

Розглядаючи дитинство як сукупність дітей, В.Сухомлинський наголошував, що світ дитинства відмінний від світу дорослих, бо дитина - якісно своєрідна істота. Нами вичленено основні категоріальні конструкції, що притаманні дитинству як сукупності дітей, це – дитячий вимір часу, дитяче ставлення до світу, дитяче пізнання й самопізнання, дитяче сприймання світу, дитяча реакція на оточуючий світ. Характерною особливістю дитинства є те, що – це світ відкриттів, пригод, прилучення до нового, невідомого, таємничого (казка, фантазія, видумка).

Особливе місце у педагогічній концепції В.Сухомлинського відведено дитині. Тому для цілісного філософського розуміння сутності дитини у спадщині педагога-мислителя важливе значення мало з'ясування ролі таких трьох факторів, як спадковість, середовище, виховання. Їх можна об'єднати у дві групи – біологічні та соціальні, яким відповідають певні стадії розвитку дитини: вік новонародженості, немовлятства, ранній вік, дошкільний, молодший шкільний, підлітковий, юнацький, що тотожні дитинству, отроцтву, юності. Адекватно до стадій розвитку дитини діють соціальні інститути навчання й виховання (схема 1): сім'я (родина), дошкільна установа, школа (або навчально-виховний комплекс “дитячий садок-школа”).

Виявлено, що розвиток дитини В.Сухомлинський розглядав як єдину багатовимірну систему. На його думку, розвиток відбувається у декількох напрямах: фізичному, психічному, інтелектуальному, естетичному. Доповнюючи один одного, згадані напрямки утворюють гармонійну цілісність.

Встановлено, що введені у структуру педагогічної науки педагогом-новатором дефініції “дитинство нервової системи” та “дитинство мислення” базувалися на багаторічних спостереженнях, проведених В.Сухомлинським у ході природного експерименту. Як показало дослідження, у дитинстві велика пластичність мозку. Про це свідчить той факт, що у Павлиській школі дітей із заниженою здатністю до навчання не віддавали у спеціальні школи, а навчали разом з іншими школярами. Працюючи директором школи, В.Сухомлинський знаходив час, щоб займатися розвитком таких дітей і

Схема 1



Каталог: images -> content -> depozitar -> avtoreferaty
avtoreferaty -> Муханова Ірина Федорівна удк
avtoreferaty -> Загальна характеристика роботи
avtoreferaty -> Загальна характеристика роботи
avtoreferaty -> Активізація пізнавальної діяльності студентів у процесі загальнопедагогічної підготовки
avtoreferaty -> Психологічні умови підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування
avtoreferaty -> Остополець Ірина Юріївна
avtoreferaty -> Загальна характеристика роботи
avtoreferaty -> Загальна характеристика роботи


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка