Додаткова програма



Скачати 285,2 Kb.
Сторінка12/16
Дата конвертації09.01.2020
Розмір285,2 Kb.
ТипАвтореферат
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16
Третій розділ “Духовний потенціал релігійно-етичних цінностей в концепції Л. Карсавіна”. В першому підрозділі третього розділу “Метафізична інтерпретація зла і смерті в контексті прийняття людиною буття” розглядаються об’єктивні передумови духовної кризи, яка пов’язана із знеціненням сутнісних проявів людського життя, із світоглядним нігілізмом. Ця новоєвропейська тенденція актуалізувала проблему граничних духовно-етичних цінностей й обґрунтування смисложиттєвих питань. В цьому контексті осмислюється ретельна розробка Л.Карсавіним теми смерті, яка спирається на його концепцію особистості і, значною мірою, є екзистенційною. Насамперед наголошується на тому, що і в цій проблематиці існує глибокий взаємозв’язок позиції Л.Карсавіна з філософськими ідеями Ф.Достоєвського. По Л.Карсавіну недосконалість людини полягає у неповноті прийняття нею буття. Аналізуючи причини недосконалості, філософ дає характеристику метафізичних джерел зла, як добровільної недостатності прагнень людини до Бога. В питанні про роль насильства в боротьбі зі злом Л.Карсавіна звертається не лише до прощення, а й до дотримання належної міри кари. Він розглядає зло і недосконалість в якості невід’ємних характеристик людського світу. Наявність парадоксів вирізняє логіку карсавінської метафізики, зокрема, доведення вічності зла, виправдання пекла, як реальної вічної кари, що компенсує кожне зле діяння, яке також перебуває у вічності. Історія Ісуса виступає, на думку Л.Карсавіна, доказом абсолютного значення недосконалості і переносить всі ознаки недосконалого тварного світу у Абсолют. Таким чином, оригінальний розгляд Л.Карсавіним цих болючих питань, які є предметом постійної уваги в межах релігійно-філософського дискурсу, створює можливість більш глибокого їх розгляду, уникнення спрощених підходів до таких актуальних духовно-етичних проблем.

У другому підрозділі третього розділу “Виміри любові як найвищої цінності в концепції Л. Карсавіна” аналізується метафізика любові, яка теж безпосередньо пов’язана з концепцією особистості. Любов виступає силою, що реалізує тенденцію до єдності в обмеженій всеєдності, в яку Л.Карсавін включає почуттєву любов емпіричних особистостей, як подолання їх недосконалості, а тим самим і всього створеного світу та містичну любов до Бога, що веде до “обожнення” тварі. Ці два типи любові є взаємозалежними. Таке розрізнення дозволяє Л.Карсавіну більш детально розглянути часовість і позачасовість душі людини. Існування у часі є головним свідченням людської недосконалості, що не знищує всеєдності душі, а лише робить її прихованою, невиявленою. Цей підхід Л.Карсавіна порівнюється в даному підрозділі з достатньо різними, не співпадаючими позиціями В.Соловйова і С.Франка, “містичним символізмом” і “містичним реалізмом”. Карсавін визначає любов у єдності двох складових частин, таких як самоствердження і самовіддача.

У висновках узагальнені основні результати дослідження релігійно-філософської концепції Л.Карсавіна у вимірі проблеми особистості, яка була присутньою на всіх етапах творчості цього визначного історика- медієвіста, філософа, богослова.

У дисертації проаналізований зміст понять “середня релігійна людина”, “релігійний фонд”, які визначили авторський підхід дослідника до духовних процесів Середньовіччя. Він описує релігійність не як процес, не “генетично”, а “статично”, на основі здійснення зрізу в історії Середніх віків. “Релігійний фонд” розглядається як необхідна форма свідомості, як характерні релігійні реакції людини даної групи, сукупність релігійних навичок в області думки, почуття і волі. Вони спрямовані на виділення загального в релігії, здійснення синтезу проявів духовної культури. Це дозволило зробити висновок про те, що в концептуальних побудовах Л.Карсавіна долається протиставлення релігії та філософії, діалог між якими виступає в якості важливого завдання сучасного духовного життя.

Це дозволило виявити історіософський характер перших праць Л.Карсавіна, які ввійшли у якості важливої складової дослідження медієвістики ХХ століття. Порівняння їх зі змістом ряду понять, які використовували інші медієвісти (Ж.Ле Гофф, А.Гуревич, Добіаш-Рождественська та ін.), зокрема, “народне християнство”, дозволило зробити висновок, що історичні напрацювання Л.Карсавіна свідчать про появу наукового інтересу до проблеми особистості і про спрямованість пошуків до філософсько-культурологічного масштабу.

У роботі узагальнена конфесійна специфіка православ’я і католицизму, яка розглядалась на різних етапах творчої еволюції мислителя. Такий підхід дозволив засвідчити поєднання наукової об’єктивності та відповідності богословським догматам. Наявність елементів гностицизму не впливало суттєво на засадничі складові концепції Л.Карсавіна. Це дозволило зробити висновок, що християнська онтологія, наукова раціональність та філософсько-культурологічний аналіз досягли в концепції Л. Карсавіна органічної єдності. Порівняння підходів до феномену святості Л. Карсавіна та Г.Федотова свідчить, що богословська складова концепції філософа носила творчий характер і не мала вад формального традиціоналізму.

У дисертації наголошується, що саме синтез всіх частин творчого спадку Л.Карсавіна має значний евристичний та духовно-виховний потенціал для досягнення плюралістичного взаєморозуміння віруючих різних конфесій, для збагачення сучасного релігійно-філософського дискурсу.

У дисертаційному дослідженні критично розглядається позиція Л.Карсавіна по деяким питанням розуміння православної церкви, особливо тієї, в якій є присутні елементи слов’янофільської ідеології.

Аналіз внеску видатного мислителя у розвиток філософії всеєдності, здійснений в роботі через порівняння новаційного характеру його концептуальних ідей з доробком авторитетних представників цього філософського напряму (В.Соловйов, С.Франк, М.Бердяєв).

Центральне місце у дисертації займає аналіз тих основоположних філософських понять, завдяки яким персоналістська концепція Л.Карсавіна набула авторського характеру і є важливою для сучасної філософії. Виявлено, що саме динамічний принцип Триєдності, який визначає структуру особистості завдяки вченню Л. Карсавіна про “симфонічну особистість”, закладає основу такого буттєвого самопізнання людини, яка створює нерозривну єдність соборності і персоналізму. Такий варіант персоналізму розкриває широкі можливості для подолання протиріччя між різними вимірами особистісного буття (духовним, соціальним, тілесним).

Положення Л.Карсавіна про онтологічну першість для особистості самовіддачі і жертовності порівнюється в роботі з напрацюваннями в сучасній філософії стосовно “Іншого”, та виявляється змістовна єдність його позиції з поняттям “асиметричної відповідальності” Е.Левінаса.

З’ясована важливість розуміння Л.Карсавіним “Абсолюту”, який збігається з людською особистістю, взятою в її досконалому стані для вирішення сучасних духовних проблем особистісного самовизначення. На цій основі аргументована можливість збагачення сучасного релігійно-філософського дискурсу карсавінською інтерпретацією таких духовно-етичних цінностей.

У ході дослідження розглянуті та проаналізовані значні резерви розуміння Л.Карсавіним людської особистості у її досконалому втіленні для вирішення сучасних проблем самовизначення людини. Втрата духовно-ціннісних орієнтирів в сучасному соціокультурному просторі актуалізувало смисложиттєві проблеми, граничні духовно-ціннісні засади (зло, смерть, любов, тощо).

У дисертаційній роботі аналізується метафізика любові, яка теж безпосередньо пов’язана з концепцією особистості. Любов виступає силою, що реалізує тенденцію до єдності в обмеженій всеєдності, в яку філософ включає почуттєву любов емпіричних особистостей, як подолання їх недосконалості, а тим самим і всього створеного світу та містичну любов до Бога, що веде до „обожнення” тварі. Цей підхід Л.Карсавіна порівнюється з позиціями В.Соловйова і С.Франка.

Ідеї і аргументи Л.Карсавіна по цим питанням можуть надавати пошукам нормативної спрямованості до все більшого змістовного багатства і сприяти розкриттю у внутрішньому світі людини її духовного потенціалу.


Каталог: upload -> universitet -> Osobisti zdobutki -> Zahist disertaciy I R
Zahist disertaciy I R -> В умовах посилення боротьби з тероризмом
Zahist disertaciy I R -> М. П. Драгоманова курняк лариса миколаївна формування екологічної культури студентської молоді в умовах системних трансформацій в сучасній україні
Zahist disertaciy I R -> Формування професійних знань майбутніх інженерів-програмістів засобами інформаційно-комунікаційних технологій
Zahist disertaciy I R -> Карпюк Роман Петрович. Підготовка майбутніх учителів фізичної культури до розв'язання педагогічних ситуацій: Дис канд пед наук
Zahist disertaciy I R -> Г. С. Костюка апн україни кириленко валентина граціянівна удк
Zahist disertaciy I R -> Карпюк Роман Петрович
Zahist disertaciy I R -> Становлення і розвиток комп'ютерної освіти студентів педагогічних коледжів україни


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка