Дисертація державна політика щодо природокористування у контексті забезпечення національної безпеки україни



Сторінка1/19
Дата конвертації24.03.2020
Розмір1,98 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ 

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ 

 

Кваліфікаційна наукова



 

праця на правах рукопису

 

 

 



АРТЕМЕНКО Олександр Валерійович 

 

УДК (32:351)-027.21:502:351.85](043.3) 



 

ДИСЕРТАЦІЯ

 

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЩОДО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ У КОНТЕКСТІ 



ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ  

 

 

25.00.01 – теорія та історія дepжавнoгo упpавлiння 



Державне управління  

Подається  на  здобуття  наукового  ступеня  кандидата  наук  з  державного 

управління 

 

Дисертація  містить  результати  власних  досліджень.  Використання  ідей, 



результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело  

 

_____________________                   



 

 

Науковий  керівник  Мандрагеля  Володимир  Андрійович,  доктор  філософських 



наук, професор

 

 

 

Київ – 2018 




 

АНОТАЦІЯ 



Артеменко  О.  В. 

Державна  політика  щодо  природокористування  у 

контексті  забезпечення  національної  безпеки  України.  –    Кваліфікаційна 

наукова праця на правах рукопису. 

Дисертація  на  здобуття  наукового  ступеня  кандидата  наук  з  державного 

управління  за  спеціальністю  25.00.01.  –  теорія  та  історія  державного 

управління.  –  Національна  академія  державного  управління  при  Президентові 

України, спеціалізована вчена рада Д 26.810.01. – Київ, 2018. 



 

У  дисертації  здійснено  комплексне  дослідження  теоретичних  засад 

державної  політики  щодо  природокористування  в  контексті  забезпечення 

національної  безпеки  України  та  надані  рекомендації  щодо  її  покращання, 

визначена  її  сутність,  принципи  та  еволюція  теоретичних  та  концептуальних 

підходів,  обґрунтовано  пріоритетні  напрями  удосконалення  екологічної 

стратегії менеджменту довкіллям. 

З’ясовані  та  визначені  актуальні  основні  сучасні  тенденції  щодо 

реформування  органів,  які  опікуються  питаннями  природокористування  та 

екології  у  провідних  країнах  світу  в  умовах  глобалізації,  розширення  спектру 

суб’єктів, що беруть участь у процесі прийняття політичних рішень, зростаючої 

важливості інших рівнів влади. 

Підкреслена  необхідність  запровадження  інтегративних  системних 

підходів  до  планування  та  реалізації  природоохоронної  діяльності,  розробки 

логічної  послідовності  втручань  у  функціонування  екосистем,  яка  реагує  на 

мінливі  й  нові  обставини  (адаптивні  шляхи  впровадження).  Наголошено  на 

визначенні чітких показники, які будуть контролюватися для оцінки прогресу у 

досягненні довгострокових результатів. 

Зазначені прогалини у вітчизняних законодавчих та нормативно-правових 

актах,  більшість  з  яких  не  мають  належного  ресурсного  забезпечення,  носять 

декларативний характер і не відповідають чинним міжнародним стандартам. У 

першу чергу це стосується відсутності послідовності, системності й кодифікації 




 

законодавства,  несвоєчасності  прийняття  відповідних  законів,  концепцій  та 



стратегій, суперечливості загальних та галузевих цілей. 

Запропоновано  систему  регулювання  природоохоронної  діяльності 

держави, сутність якої полягає в існуванні кількох підходів щодо її організації, 

в основі яких можуть бути покладені різні комбінації рівнів впливу, факторів та 

механізмів.  Удосконалено  підходи  до  оцінювання  стану  зарубіжного  та 

вітчизняного 

законодавства 

у 

сфері 



державної 

політики 

щодо 

природокористування у контексті забезпечення національної безпеки. 



У  дисертаційному  дослідженні  дістав  подальшого  розвитку  понятійно-

категоріальний  апарат  дослідження  у  сфері  державного  управління 

природокористуванням  у  контексті  національної  безпеки,  зокрема  автором 

запропоновано  та  обґрунтовано  доцільність  ведення  до  широкого  наукового 

обігу  поняття  “безпечне  природокористування”,  “стратегія  збалансованості 

природокористування” 

“законодавча 

реалізація 

державної 

політики 

природокористування”.  Також  автором  роботи  надано  пропозиції  щодо 

узагальнення  зарубіжного  досвіду  політики  природокористування  та 

можливості  його  використання  в  Україні  на  основі  визначення  основних 

тенденцій безпеки країн ЄС.  

Удосконалено 

модель 


системи 

державного 

регулювання 

природоохоронної діяльності, сутність якої полягає в уточненні підходів щодо 

її  організації,  в  основі  яких  покладено  різні  комбінації  рівнів  впливу  з 

урахуванням запобігання загрозам національній безпеці України (1 – видобуток 

та  споживання  природних  ресурсів  у  виробництві,  комунальному  та 

домогосподарствах, 2 – видобуток, використання та відтворення на рівні галузі, 

території, кластеру, 3 – вилучення, споживання, охорона та відтворення на рівні 

держави, суспільства), факторів (економічні, нормативно-правові, інституційні, 

соціально-культурні, міжнародні) та механізмів (апріорні – об’єктивно існуючі, 

встановлені – формуються на державному рівні, нав’язані – встановлюються на 

міжнародному рівні). 



 

Наголошено  на  необхідності  співпраці  з  громадянським  суспільством, 



неурядовими  міжнародними,  регіональними  та  вітчизняними  організаціями, 

незалежними  світовими,  європейськими  та  національними  мозковими 

центрами,  засобами  масової  інформації  до  підготовки  стратегічних  рішень  у 

сфері  природокористування  в  контексті  забезпечення  національної  безпеки, 

залучення  їхніх  представників  до  постійно  діючих  робочих  груп, 

консультативних  центрів,  проведення  аудиту  та  консалтингу;  створення  з 

суспільних коаліцій для розв’язання екологічних проблем 

Визначено 

пріоритети 

удосконалення 

державного 

управління  

прирокористуванням  у  контексті  забезпечення  національної  безпеки,  які 

стосуються  посилення  прозорості  структури  й  процесу  прийняття  рішень, 

процедурні  кроки  та  оцінку  ступіні  валідності  прийняття  альтернативних 

рішень. 


Деякі 

методи 


взаємозалежності 

критеріїв 

ефективного 

природокористування  та  дієвості  системи  забезпечення  національної  безпеки 

повинні покладаються на якісні оцінки, інші – на кількісні переваги та прогнози 

і  рангові  альтернативи  на  основі  оцінок  очікуваного  досягнення  поставлених 

цілей.  Важливими  елементами  у  цьому  процесі  постають:  належне  відповідне 

представництво  зацікавлених  сторін,  та  їхня  готовність  до  конструктивного 

діалогу, ефективне керівництво та ґрунтовна концептуальна основа. 



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка