Державний вищий навчальний заклад



Сторінка97/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,71 Mb.
1   ...   93   94   95   96   97   98   99   100   ...   305
Андрющенко Євгеній

студент 4 курсу фак-ту менеджменту

Наук. кер.: к.е.н., доц. Маркова С.В.
ЕВОЛЮЦІЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ КОРПОРАЦІЙ

Постановка проблеми. Однією із складових підприємницького успіху корпорацій-гігантів є їх значні інвестиції у стратегічне планування. Якщо прослідкувати еволюцію таких корпорацій, то можна помітити, що формальне планування та прийняття стратегічних управлінських рішень у них тісно та ефективно переплітаються.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями дослідження стратегічного планування у компаніях займалися такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: В.Ф. Беседін, З.Є. Шершньова, А.С. Музиченко, Л.В. Балабанова, Б.М. Мізюк та інші.

Метою статті є розгляд процесу формування і розвитку систем планування та стратегічного управління у великих корпораціях.

Виклад основного матеріалу. Формальне стратегічне планування розвивається у різних компаніях в приблизно одному напрямку, але з різними темпами. Цей розвиток можна розділити на чотири фази, кожна з яких перевершує попередню у чіткості формулювання проблем та альтернатив їх вирішення, якості підготовчої роботи працівників, готовності топ-менеджменту брати участь у процесі прийняття стратегічних рішень та направляти його та ефективності реалізації цих рішень[1].

Таблица 1 - Чотири фази еволюції стратегічного планування корпорацій



Ф1: Базове фінансове планування

Ф2: Прогнозне планування

Ф3: Планування, орієнтоване назовні

Ф4: Стратегічне планування

Щорічний бюджет

Більш ефективне планування зростання

Швидша реакція на зміни ринку та конкуренції

Управління всіма ресурсами для створення конкурентних переваг

Операційний контроль

Аналіз середовища

Глибокий ситуаційний аналіз

Стратегічно обрані рамки планування

Концентрація на функціональності

Довгостроковий прогноз

Оцінка стратегічних альтернатив

Креативний та гнучкий процес планування




Статичний розподіл ресурсів

Динамічний розподіл ресурсів

Підтримка системи цінностей і корпоративного клімату

Фаза 1: Базове фінансове планування. В більшості компаній можна простежити походження формальної системи планування від процесу щорічного бюджетування, де все зводиться до фінансових проблеми. На цьому етапі розроблюються процедури прогнозу доходів, витрат і потреб в капіталі і визначаються обмеження для видатку бюджетів на щорічній основі. Компанії в Фазі 1 часто демонструють потужні бізнес-стратегії, але вони рідко формалізовані. Єдиним конкретним індикатором наявності бізнес-стратегії можуть бути прогнозовані темпи зростання прибутку.

Фаза 2 підвищує ефективність прийняття стратегічних рішень. Це змушує керівництво розглянути довгострокові наслідки рішень і задуматися над потенційним впливом на бізнес помітних поточних тенденцій, задовго до того як ефекти будуть помітні в поточних звітах про прибутки. Системи Фази 2 також ефективно аналізують довгострокові тенденції і постановки цілей (наприклад, підвищення продуктивності праці або кращого використання капіталу). Але замість того, щоб надавати пріоритет ключовим питанням бізнесу, вони часто ховають їх під товщею даних.

Фаза 3: Планування, орієнтоване назовні. В умовах швидких змін, події зробити ринкові прогнози неактуальними будь-якої миті, через що менеджери втрачають віру у прогнозування і намагаються зрозуміти фактори, що призводять до цих подій. Відмінною особливістю планування у Фазі 3 в диверсифікованих компаніях є формальне угрупування суміжних підприємств у стратегічні бізнес-одиниці або організаційні підрозділів достатньо великі і однорідні, щоб здійснювати ефективний контроль над більшістю факторів, що впливають на їх бізнес[2].

Фаза 4: Стратегічне планування. Ця фаза об’єднує стратегічне планування та менеджмент в одному процесі. 1. Структура планування, яка полегшує прийняття стратегічних рішень щодо груп клієнтів і ресурсів. Цей механізм визначає п’ять рівнів планування, від найнижчого до найвищого: планування продукції або ринків, планування бізнес-одиниць, планування загальних ресурсів, планування загальних інтересів та планування на корпоративному рівні. 2. Процес планування, який стимулює управлінське мислення. Основними прийомами стимулювання є: наголос на конкурентоспроможності, концентрація на темі, обговорення цілей та вимога стратегічних ідей. 3. Система корпоративних цінностей, що посилює лояльність керівників до стратегії компанії [1].

Нажаль, в Україні стратегічне планування майже не здійснюється, та на більшості підприємств знаходиться лише у початковому стані. Частково це зумовлено відсутністю відповідного досвіду у керівників, але більш вагомими факторами є нестабільна економічна і політична ситуація в регіоні, що майже унеможливлює довгострокове стратегічне планування та загальна нерозвинутість корпоративного управління. Отже, в часи коли економічна система стає все більш складною та окремі бізнес-одиниці інтегруються у багатонаціональні, різнопланові організації, необхідно знайти шляхи до відновлення управлінської енергічності простіших, орієнтованих на працівника структур компанії.

Література



  1. Strategic planning basics [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://balancedscorecard.org/Resources/Strategic-Planning-Basics

  2. Strategic Management For Competitive Advantage [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://hbr.org/1980/07/strategic-management -for-competitive- advantage





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   93   94   95   96   97   98   99   100   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка