Державний вищий навчальний заклад



Сторінка90/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір4,44 Mb.
1   ...   86   87   88   89   90   91   92   93   ...   305
Чеборай Юлія

студентка 3 курсу філологічного фак-ту

Наук. кер.: к.пед.н., доц. Бакаленко І.М.
КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ СОФІЇ РУСОВОЇ

Визначним представником демократичної педагогічної думки України кінця ХІХ – початку ХХ ст. є Софія Русова – організатор народної освіти, педагог-практик, ідеолог розбудови української національної школи. Сучасні дослідники О. Джус, І. Зайченко, В. Качкан, Є. Коваленко, І. Пінчук наголошують на винятковій цінності її теоретичного доробку щодо ролі «національної» школи у розбудові громадянського суспільства.

Метою статті є визначення сутнісних характеристик, принципів діяльності національної школи, визначені у педагогічній концепції С. Русової.

Софія Русоваприсвятила своє життя створенню національної системи виховання й освіти. Центральне місце в багатогранній педагогічній спадщині вченої займає концепція української національної системи освіти і національного виховання, у межах якої отримали своєрідну інтерпретацію найважливіші фундаментальні теоретико-методологічні проблеми – мета, завдання, зміст, методи, принципи, форми освіти, навчання й виховання. Ідея національного виховання – головна й визначальна в педагогічній концепції С. Русової. У центрі педагогічної концепції вченої перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, можливостями, талантами.

Підвалиною національної школи, на переконання педагога, мають бути викладання рідною мовою, введення до програми тих наук, які сприяють розвитку громадянської свідомості. До таких наук С. Русова віднесла: рідну мову, літературу (народну та художню), історію і географію рідного краю, народне мистецтво (музика, співи). Інша підвалина – єднання з людом, оскільки школа є центром не лише морального, а й політично-громадського виховання.

Мета виховання, за С. Русовою, – виховати громадянина, підготувати його до активної участі у соціально-політичному, культурному житті, дати широкий, вільний розвиток усім духовним силам дитини та її здібностям, розвинути в неї такі особистісні риси, які дадуть їй змогу стати найкращим громадянином, «виробити з учня вільну людину, готову для служіння над особовим завданням і реалізації найвищого гуманного ідеалу, що панує на той час у громадянстві» [1, 277].

Нова школа, створення та розвиток якої пропагує просвітителька, ставить своїм завданням не лише передачу знань, а передусім «виховання суцільної людини», тобто формування її розуму, її особливих здібностей, її характеру, й морально-індивідуального та соціального ідеалу [1, 299].

Прищепити дитині національні риси, на думку С. Русової, можна лише зважаючи на специфіку природи, особливості клімату, побут, історію краю, де дитина проживає. Тому до програми національного виховання вона радить внести вивчення природознавства, географії, рідної мови, культури, історії.

С. Русова формулює принципи виховання гармонійної людини: індивідуальний підхід, врахування природи дитини; відповідність віковим та психологічним особливостям; національний характер виховання; відповідність соціально-культурним вимогам часу; єдність суспільного та родинного виховання. Задля досягнення мети виховання вона пропонує ввести до навчальних дисциплін елементи національного виховання, кожну навчальну тему супроводжувати працею. Попри те, програма виховання, на думку С. Русової, має включати не лише теоретичні виклади, а, передусім, різноманітну діяльність самих дітей – ігри, драматизування, свята, клуби, гуртки, класні організації, самоврядування, лабораторні досліди, позакласні спостереження, екскурсії тощо.

У системі національної освіти й виховання С. Русова надзвичайну увагу приділяла дошкільному вихованню, яке, на її думку, є містком, що перекидається між школою і родиною. Саме в цей період закладаються цільність особистості, її устремління, нахили. Коли дитячий «ранок», пише С. Русова, проходить за несприятливих обставин, дитина виростає «слабкою», з хисткою волею і небезпечними нахилами.

Аналіз праць педагога дозволяє стверджувати, що основне завдання національної школи С. Русова вбачала у вихованні громадян з високим рівнем національної свідомості та сформованим почуттям людської гідності. С. Русова вважала, що:провідним чинником соціально-економічного та культурного-освітнього поступу українського громадянського суспільства національну школу; у змісті виховання нової свідомої особистості органічно мали поєднуватися національне та загальнолюдське; концепція виховання нової людини ґрунтувалася на поєднанні національного, гуманістичного, особистісного і діяльнісного принципів; істотна роль у формуванні людини-громадянина належить педагогові, у якого на високому рівні мають бути сформовані морально-етичні якості, професійні та психолого-педагогічні знання, уміння і навички.

Погляди С. Русової є актуальними й нині для духовного відродження України, для оновлення змісту шкільної освіти, для посилення культурологічної праці на глибоко національних засадах. Крім того, твори С. Русовоїмістять багато методичних порад, педагогічних спостережень, висновків філософсько-освітнього характеру, що є актуальними і для сьогодення. Тому науковий аналіз її творчої спадщини має важливу теоретичну і практичну цінність у сучасних умовах, оскільки в її ідеях закладений дух просвітництва, який співзвучний глибокій перебудові системі освіти та культури в Україні.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   86   87   88   89   90   91   92   93   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка