Державний вищий навчальний заклад



Сторінка9/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір4,44 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   305
Бусилкова Юлія

студентка 1 курсу філологічного фак-ту

Наук. кер.: к. філол. н., доц. Сабліна С. В.
СТЕРЕОТИПНИЙ СТАТУС ЖІНКИ КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ

У сучасній етнолінгвістиці особливо актуальними стали дослідження стереотипізації різних видів: гендерної, національної, ментальної, культурної та інших.Упродовж останніх кількох десятиліть навіть сформувався новий антропоцентричний підхід у лінгвістичних дослідженнях, пов'язаний із встановленням різних типів стереотипів, з яких найбільш досліджений на сьогодні ґендерний. Тимчасом інші названі типи стереотипізації тільки набувають термінологічних, об’єктно-предметних та структурних обрисів, що зумовлює актуальністьцієї розвідки. Мета її − з’ясувати стереотипнийстатус жінки та її культурну роль у козацьку добу.

Численні історичні джерела переконують, що у козацькі часи незалежності(XVI-XVII ст.) українській жінці-шляхтичці могла позаздрити дворянка будь-якої європейської країни, бо вона була рівноправною з чоловіком, мала такі ж громадянські права, особисту незалежність, як її чоловік. Жінки були членами церковних братств, засновували школи, монастирі, служили у війську, вільно вибирали собі нареченого, виховували дітей, самі розпоряджалися своїм майном, управляли ним, розривали шлюб 

[1,с. 20]. Втім постійна відсутність чоловіка за часів козаччини призвела до формування твердого та самостійного жіночого характеру О.Кривоший зазначає: «...специфічні історичні умови буття українства — козаччина — виключали чоловіка на тривалий час із господарської й побутової сфер сімейного життя. Жінка доглядала за дітьми й старими батьками, вела домашнє господарство. Це посилювало її роль у збереженні родинних основ українства, його побутової культури»[1,с. 23] .

Не менш цікава й військова активність жінок козацької доби, яка, згідно історичних документів та фольклорних даних, постає як нормативний елемент повсякденного життя степової спільноти, а не як аномалія. Виходячи з цього, специфіка жіночого повсякдення в культурному просторі Запорожжя полягає не в його відсутності, а, навпаки — в присутності жіночого чинника в унормованих щоденних практиках войовничого козацтва. Як доказ можемо записаний Д. Яворницьким на Катеринославщині переказ «Могила Настина», у якому відображено зовнішній вигляд та окремі сценарії повсякденного життя відважної отаманші Насті; переказ А. Ковальова,який розповідає про безпосередню участь жінок у бойових діях козацьких підрозділів; історична пісня про козака Супруна («Ой не знав козак») розповідає про військову звитягу сильної жінки, степової амазонки, яка воювала з нападниками на пограниччі і «гнала бусурманів у полон».

Таким чином, статус українських жінок козацької доби був досить стабільним і регулювався нормами, закріпленими як світським законодавством, так і підтримуваною суспільно-побутовою традицією. Не варто розглядати жінку козацької доби як підлеглу чоловіку помічницю у господарстві й вихованні дітей. Стереотипний статус жінки тієї доби − рівноправна у побуті, соціальному житті, частково й на війні вільна особа.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка