Державний вищий навчальний заклад



Сторінка88/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,71 Mb.
1   ...   84   85   86   87   88   89   90   91   ...   305
Тютерева Юлія

студентка магістратури філологічного фак-ту

Наук. кер.: к. філол. н., доц. Проценко О. А.
МОДЕЛЮВАННЯ ОБРАЗУ І. ФРАНКА

У РОМАНІ Л. РІЗНИКА «САМОТНІСТЬ ПРОРОКА»

Роман «Самотність пророка» (2007) Л. Різника присвячено 150-річчю від дня народження І. Франка. Цей твір став базовою книгою «Трилогії» Л. Різника «Поет і владика» (2008), «Доктор і професор» (2010) й переможцем премії Президента України «Українська книжка року».

Життю й постаті Каменяра присвячено безліч різножанрових художніх біографій, таких як оповідання О. Десняка «Біль у серці» (1941), повість Д. Лукіяновича «Франко і Беркут» (1956), романи П. Колесника «Терен на шляху» (1959), «Поет під час облоги» (1980), Р. Іваничука «Шрами на скалі» (1987) тощо. За визначенням О. Галича художня біографія – це специфічне міжродове жанрове утворення. Однією з найважливіших рис якої є творче змалювання життєвого шляху конкретно-історичної особи, реалізоване на основі справжніх документів і подій свого часу з глибоким зануренням письменника в її духовність і внутрішній світ, соціальну та психологічну природу історичних діянь [1, c. 337].

Дослідження художніх життєписів вітчизняних письменників ставали об’єктом наукового осмислення багатьох літературознавців, як от: І. Акіншиної, І. Братусь, О. Галича, І. Данильченко, О. Дацюка, А. Меншій, Л. Мороз, О. Проценко, О. Скнаріної, І. Ходорківського та інших.

На сьогодні роман «Самотність пророка» Л. Різника ще не достатньо досліджений науковцями, що й зумовлює актуальність вибору теми статті. Мета розвідки полягає в розкритті засобів моделювання образу І. Франка.

Життя головного героя з документальною вірогідністю прив’язане до реальних подій, які розкриваються в їх конкретно-історичній послідовності. Можливість простежити за життєвою долею І. Франка дали автору офіційні документи, епістолярій, спогади, деякі мемуарні джерела, а також творчість самого поета. Ідея безсмертя Каменяра пов’язана з утвердженням активності минулого в теперішньому. На це спрямовані всі зусилля Л. Різника, свідомість якого об’єднує як минуле, так і сьогодення. Письменник не тільки реконструює дні й події з життя І. Франка, використовуючи історичні документи і біографічні факти, а й доповнює оповідь авторськими враженнями, роздумами: «При тім і в мене… майнула думка: а бач Франкові, поетові-пророкові, праця ріпника… не набула позитивного змісту, – бо йдеться тут про нори вглиб землі – без надії… Таки каменярі, що не в менших муках лупають скалу, осяяні в нього позитивним світлом…» [2, c. 36].

Документалізації художньої біографії сприяють вправно використані «Спомини про Івана Франка» А. Дольницького, В. Лукича, листи поета до М. Драгоманова, О. Рошкевич.

Маємо в романі портретну характеристику І. Франка: «Його очі… звернені зором у себе – всередину, грали вабливою таїною, що інтригувала й кликала… чупер сяяв золотом, іскрив золотом і світився зі всіх боків, – навіть тим боком, що ховався в затінку, – щирим золотом. Лице горіло глибоким рум'янцем, як то вугілля в кузні, коли воно, піддуте кількома подмухами ковальського міха, спалахне жаром зсередини» [2, c. 91], яка доповнюється лаконічними деталями: «веселенький, кмітливий, жвавий, товариський хлоп'юк» [2, c. 54], «сміливий, зухвалий, гідний себе» [2, c. 89], «мислитель, войовник, поет із силою духу «коваля», із терплячістю і завзяттям «каменяра» [2, c. 245]. Подібні художні деталі допомагають змістовнішому розкриттю образу.

Художній образ у романі реалізується не лише завдяки зовнішній репрезентації, а й через характеристику іншими персонажами, наприклад бабусі І. Франка: «… якесь воно занадто поважне, замислене – як старе! не підступай! – з ним не будеш, як з будь-яким бахурцем теревені правити, бо зараз хмурніє… З ним – і не знати, як себе повести, щоби він тобі розкрився, як дитина. Глядить іноді, дивиться на тебе очима пильними-пильними, не дитячими – ніби в саму душу тобі… на саме дно…» [2, c. 42]. Зображуючи дитинство майбутнього поета, автор залучив низку цитат із дитячих оповідань митця «Малий Мирон», «Олівець», «Грицева шкільна наука», «Микитичів дуб» тощо.

Із великою увагою Л. Різник поставився до духовного життя історичної особи. Вміло розкрито внутрішній світ персонажа, його почуття: «… та хто ж ти, сину людський, супроти попівни? Ніхто! Голодранець! Навіть якщо би таке чудо звістилося ..! – то кого ж ти приведеш «на оглядини», представити родителів, що стоять за тобою зі всякими добрами-маєтками? Вітчима й мачуху? – що заледве самі кінці з кінцями… На встид… Ти ж сам-самотній, як палець, тріска в житейському морі…» [2, c. 91]. Неодноразово автор наголошує на самотності «дивакуватого хлопчика»: «Допитливий Іваник – через тоту Богом дану допитливість – був сам, був самотній – і не лише в самоті, – в лісі чи над річкою в прибережних лопухах підбілу; він був самотній і в найгаласливішій забаві, забавляючись зі всіма; самотній був і в школі, серед школярів, а тим паче – коло професора Адрасевича…» [2, c. 53]. Автор повсякчас опікується психологічною переконливістю образу.

Отже, у романі Л. Різника «Самотність пророка» зосереджено увагу на реалістичному відтворенні життя конкретної історичної постаті. Події твору зображені у хронологічній послідовності, із залученням документальних джерел, листів, спогадів. Образ головного персонажа розкривається через пряму, опосередковану, внутрішню характеристики та художні деталі.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   84   85   86   87   88   89   90   91   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка