Державний вищий навчальний заклад



Сторінка86/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,71 Mb.
1   ...   82   83   84   85   86   87   88   89   ...   305
Турик Анна

студентка 3 курсу філологічного фак-ту

Наук. кер.: к. філол. н., доц. Стовбур Л. М.
СИНОНІМІЧНЕ БАГАТСТВО У ДОРОБКУ О. ОЛЕСЯ

Вивчення мови художніх творів видатних українських письменників завжди було й залишається актуальним. Особливо увагу дослідників привертає вивчення синонімів, їх складу, функцій та емоційної насиченості.

Вагомий внесок у вивчення явища синонімії зробили Л.А. Булаховський, В.В. Виноградов, М.П. Коломієць, М.О. Костенко, М.П. Кочерган, В.І. Масальський, О.О. Новикова, І.Й. Ощипко, Л.С. Паламарчук, В.М. Русанівський, О.О. Ткаченко та інші вчені.

Лексична синоніміка є одним з словесно-художніх засобів поетичної мови Олександра Олеся. Письменник старанно добирав смислові відтінки та експресивну силу кожного слова, досягаючи цим надзвичайної виразності й чудової простоти своїх творів.

У творах О. Олеся наявні загальномовні синоніми: «З криками, галасом / Всі познімалися…» [2, с.90]; «Чом ці щедроти не розлиті / По всій землі, по цілім світі?» [2, с.261]; «Я ні швець, / ні кравець…» [2, с.154]; «Не встиг заснути, задрімати, / А двері: рип! Хтось вийшов з хати…» [2, с.224].

Проте найбільшу групу складають контекстуальні синоніми: «Тануть, / В’януть / Сніги… » [2, с.47]; «Наші друзі по тюрмах гниють, / Наші друзі в Сибіру конають…» [2, с.55]; «І знов наш народ у владі катів, / І знов наш народ в сітках павуків, / Що кров його теплу віки випивають, / Тіла розпинають» [2, с.57]; «І щебечуть, і співають, / І з весною світ вітають» [2, с.93]; «Він не мине, не перестане, / Аж доки журиться коханий» [2, с.267].

У поетичних творах письменника трапляються семантичні (поняттєві) синоніми, які відрізняються лише відтінками значення [3, с.182]: «Не світять ті зорі, що гріли життя, / Не сяють в нескінченнім бої» [2, с.43]; «Кличе він і зве до бою / Битись з царською ордою / І тепер» [2, с.45]; «Мені однаково ‒ хай знають, / Сміються, кплять, ‒ мені дарма!» [2, с.249].

У творах О.Олеся виявлені конотативні (емоційно-оцінні) синоніми, які відрізняються ставленням мовця до названого ним явища [3, с.182] : «Матір свою рідну, неньку свою бідну обікрав» [2, с.72]; «Потік століття зносив гніт, / Терпів ярмо й сваволю...» [2, с.41]; «Доне, донечко, з тобою / Хтось навік розлучить нас…» [2, с.281]; «Лишенько, горенько чайці-небозі… / Сльози, як перли, горять на морозі!» [2, с.187].

О.Олесь використовував стилістичні (функціональні) синоніми, які відрізняються сферою вживання, але називають той самий предмет, явище [3, с.182]: «Жита з волошками, і луки, і гаї, / І всі розкоші весняні, / Всю вроду, всю красу безкраю, / Як втілити її,— не знаю, / В слова, в пісні мої» [2, с.122]; «Лечу на дикому коні / В краї таємні і незнані…» [2, с.124].

Найбільшу группу складають семантико-стилістичні синоніми, які відрізняються водночас і відтінком значення, і емоційним забарвленням, і сферою вживання [3, с.182] : «Прийшла мати до Івашечка, / Голодная стала, / До вікна припала, / Плакала, ридала, / Руки свої схудлі простягала [2, с.73];

« Та знай: над нас — боги скупі, / Над нас — глухі й нечулі...» [2, с.39]; «…Чи мало легінів в селі?! / В кресанях файних, з топірцями, / З палкими, буйними серцями!» [2, с.242].

Найчастіше у поезіях письменника в синонімічні відношення вступають дієслова: «А мій дужий спів лунає / І гуде над шумом хвиль» [2, с.50], прикметники: « Дайте сліпим, дайте незрячим, / Дайте » [2, с.74], рідше ‒ іменники: «Аж ‒ революція! Керенський, / І чорт, і д’явол-більшовик, / І все, чого язик рутенський / Казати голосно не звик» [2, с.153].

Синоніми у творах О. Олеся зазвичай різнокореневі: «Хай з нас хто-небудь догорить і згасне: йому позаздре небо!» [2, с.208]; « Встав з коня, обняв, як зараз, / Ти тремтиш, як і тепер, / Сонце, співи, крики, галас… / Степ простори нам простер» [2, с.167]. Однак трапляються пари, які мають спільний корінь: «О ніч чудовна і чудова!» [2, с.36].

Дуже часто компонентами синонімічного ряду є перифрази та евфемізми: «Народ не вмер, народ живе…»[2, с.84]; «В моїй душі гримлять Перуни, / Мій мозок ріжуть блискавки…»[2, с.115]; «Як солодко віддати душу! Як радісно умерти в щасті!» [2, с.207].

Для посилення певних ознак автором використовується нанизування синонімів ‒ ампліфікація: «Ой ще гори у темряві спали, / Та не спали тумани на них ‒ / Голосили, тужили, ридали, / Припадали до скель кам’яних…» [2, с.120]; «І порубаний, побитий, / Переможений в бою» [2, с.150]; «Ще не вмерла пісня, ще живе в мені, / Борсається в крові, корчиться в огні, / І кричить, і тужить, і кляне, і зве…» [2, с.165].

Синоніми є важливим складником системи образності О. Олеся. Вони дають можливість повніше відтворити картину зображуваного, відобразити суть явища чи поняття, передати найтонші почуття автора.







Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   82   83   84   85   86   87   88   89   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка