Державний вищий навчальний заклад



Сторінка70/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір4,44 Mb.
1   ...   66   67   68   69   70   71   72   73   ...   305
Прокопенко Тетяна

студентка магістратури філологічного фак-ту

Наук. кер.: к. філол. н., доц. Горбач Н. В.
КНИЖНИЦТВО ЯК ФЕНОМЕН ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ

В РОМАНІ ВАЛ. ШЕВЧУКА «ТРИ ЛИСТКИ ЗА ВІКНОМ»

Філософія книжництва, переосмислюючи символи язичництва та надаючи їм більш досконалої письмово-образної форми, виконує важливу функцію. У творах Х. Л. Борхеса зустрічаємо образ Книги як культурний знак, який створює ілюзію безкінечності й різноманітності буття, його домінантами є онтологія та гносеологія Книги. У М. Павича «Хозарський словник» виступає єдиною реальністю для всіх, хто причетний до його створення, видання чи дослідження. В романі «Ім’я троянди» У. Еко використовує образ Книги античності, середньовіччя і бароко як поєднання буття і культури: вчинками героїв рухають книги, в них – загадка життя і смерті кожного.



У літературі Київської Русі філософами-книжниками були ченці, які не сприймали язичництво і зваби мирського життя. Тому з книжницької творчості було вилучено теми осмислення природи, еросу, світського героїзму тощо. Вал. Шевчук уособлює той напрям у прозі «шістдесятників», який тяжіє до книжності, культурництва. Його ліричний герой є інтелігентною, високоінтелектуальною людиною, яка тяжіє до культурних сфер життя («На полі смиренному», «Дім на горі», «Три листки за вікном» тощо). Автор наділяє своїх героїв приналежністю до культури, а ще більше – книжної творчості. Він має необмежені можливості спостерігати сферу людського духу, а не конкретну історичну дійсність, вивчати духовне зростання людини. Такі герої є «носіями культурного коду свого народу» вони «зберігають культуру своєї епохи, мислять її категоріями» [1, с. 190], і сприймають світ крізь призму своєї освіченості, інтелігентності, прагнення до самопізнання й саморозвитку.

Герой-книжник, з одного боку, намагається пізнати світ, символом якого є Книга, а з іншого – сам творить Книгу, записуючи в ній те, що є найважливішим для нього, для передачі наступним поколінням: «Писання оце чи й дійде до тебе; можливо, воно, як промова рицаря перед бур’янами з притчі, що її маю складати далі? (…) Суть навіть не в глибинах нашого марнолюбства, а в потребі сказати своє Слово» [1, с. 55].

Книжники є головними героями роману Вал. Шевчука «Три листки за вікном» – роману, в першій частині якого зустрічаємо Іллю Турчиновського, автора своєрідної автобіографії, у другій – Петра Турчиновського і Стефана Мавича, які писали свої «Книжиці», в останній частині роману ми знайомимося з Киріяком Сатановським, який пише «Чорну книгу».

Неоднозначність Шевчукової інтерпретації Книги у триптиху «Три листки за вікном» втілюються на рівні ідеї про барокову книгу-сад та її жанрову антитезу. Так, образ саду, винесений у назву (автор обігрує значення: листок – рукопис і листок дерева), постає як знак ціннісних уявлень культури, що містить цілий комплекс значень та асоціацій, втілених контекстом бароко: сад – душа, віра, творчі здобутки, людське життя, Біблія, Всесвіт; книга-сад як своєрідний жанр барокової літератури («Сад, позбавлений плоту, є нещаслива душа» [2, с. 138]), широко представлений у східнослов’янській традиції.

Залишаючись вірним собі, Вал. Шевчук веде інтелектуальну гру з читачем. Якщо твір втілює ідею барокової книги-саду, то третя його повість «Ліс людей» є протиставленням цій ідеї: герой створює свою «Чорну книгу», куди записує усі недоліки і злочини людей. Він намагається пізнати зло в інших і в такий спосіб вберегтися від нього самому. Це є виразною антитезою книзі-саду.

У творах Вал. Шевчука книга перебуває у постійному процесі створення, русі, відтак книготворчість – це засіб духовного самозростання, самостворення, самовдосконалення, самовираження єдності й різноманітності буття у внутрішній культурі героя. Праця над книгами є справою життя цих малопомітних у соціально-історичному сенсі людей, вона наповнює їх життя змістом і вагою, нею вони вирізняються серед мільйонів тих, які розтанули в темряві століть безслідно.

Книжна творчість – це засіб лишити слід свого існування для нащадків, це одна з форм змагання смертної людини з часом. Книга, що лишається після людини – завжди гарантія безсмертя для її автора.

Книжництво – прикмета інтелігентності, відбиток того чи іншого персонажа в культурі, знак, символ культури, а герої Вал. Шевчука уособлюють саме приналежність до культури свого часу, є зберігачами культури своєї епохи, бачать світ крізь призму культурних категорій. Життя цих людей минає частіше на периферії суспільства. Вони не впливають на визначні історичні чи політичні події, навіть не беруть участі в них, зате вони нерідко виявляються пророками і провидцями порівняно з історичними постатями. У романі «Три листки за вікном» створений автором образ Іллі Турчиновського – це уособлення життя в культурі, яке в творчості письменника опонує реальному історичному існуванню. Саме життя в культурі є однією з ідей, що відстоює Вал. Шевчук. Саме в такому житті людина може досягти повноти і щастя існування.

Отже, одним із провідних мотивів роману «Три листки за вікном» є творчість у всій багатовимірності й багатозначності цього поняття. Вал. Шевчук послідовно відстоює думку, що саме творчість, зокрема літературна, є найважливішим засобом людського буття й існування.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   66   67   68   69   70   71   72   73   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка