Державний вищий навчальний заклад



Сторінка60/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,71 Mb.
1   ...   56   57   58   59   60   61   62   63   ...   305
Паршакова Альона

студентка 3 курсу філологічного фак-ту

Наук. кер.: к. пед. н., доц. Слижук О. А. 
ФУНДАТОР ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО УРОКУ А.М.ФАСОЛЯ

Постановка проблеми. Особистісно-зорієнтоване навчання та виховання як нова парадигма освіти починає утверджуватися в українській шкільній практиці на початку ХХІ століття. З’являються нові наукові дослідження, що розглядають як загальнометодичні аспекти, так і проблеми викладання окремих дисциплін. Однак багато теоретичних та практичних питань залишаються ще не з'ясованими. Серед них — специфіка, структура, проведення особистісно зорієнтованого уроку літератури. [1] Одним з найяскравіших представників, що розробили концепцію цього підходу до навчання в українській освіті є Анатолій Миколайович Фасоля.

Аналіз останніх джерел та публікацій. У дослідженні використано матеріали з монографій, посібників та наукових публікацій з педагогіки та методики викладання української мови та літератури. Найважливішим матеріалом слугували роботи як вітчизняних, так і закордонних дослідників та науковців, серед яких Пушко В. Ф., Акбашева Р. Ш., Соболь Л. М, Клокар Н.І., Слободянюк Н.Г. та Стаднюк І.І.

Мета статті полягає розгляді особистісно зорієнтованого уроку, впровадженого


А. М. Фасолею у теорію та практику викладання української літератури в сучасній школі.

Виклад основного матеріалу. Актуальністю впровадження особистісно-зорієнтованого підходу навчання у систему загальної середньої освіти є потреба сучасної української держави в освічених, активних і творчих громадянах, а, отже, в ХХІ столітті головним завданням учителя став розвиток учня як компетентної особистості. На думку І.С.Якиманської, в технології особистісно-зорієнтованого навчання особливе значення надається такому фактору розвитку, який у традиційній педагогіці майже не враховувався, ігнорувався – суб’єктному досвіду життєдіяльності, набутому дитиною до часу навчання у школі в конкретних умовах сім’ї, соціокультурного оточення, у процесі сприйняття і розуміння нею світу людей та речей [7]. Поєднання виховання і освіти в єдиний процес допомоги та підтримки розвитку дитини, її підготовки до життєтворчості – головна мета особистісно-зорієнтованого підходу навчання.

На сьогодні існують різні концепції визначення завдань особистісно зорієнтованого навчання, проте найголовнішим повинен бути результат – формування у школярів специфічної ознаки відповідно до власних інтересів, цінностей, психофізіологічних особливостей. А.М.Фасоля розробив та виокремив основні ознаки, які повинен враховувати кожний педагог, що практикує особистісно зорієнтоване навчання. Виділимо найголовніші:

1. Повідомлення учням завдань заняття, орієнтованих на конкретний результат. Зазвичай вони формулюються вчителем. Але, якщо учні мають навички визначати очікувані результати, то в таких класах практикується визначення завдань заняття самими учнями. У їх визначенні учитель виходить лише зі змісту навчального матеріалу, загальної мети уроку, враховує суб’єктний досвід школяра, для якого вони мають бути особистісно значущими. Важливим принципом роботи вчителя на особистісно орієнтованому занятті має стати такий підхід: там, де можна промовчати, учитель мовчить, там, де можна запитати, запитує, а не розповідає сам.

2. Стиль спілкування, стосунки «учитель – учень» ґрунтуються на педагогіці співробітництва.

3. Створення позитивного настрою на уроці, відповідної мотивації, ситуації успіху, взаємопідтримки, переважання діалогічної форми спілкування, індивідуальної, парної та групової роботи.

4. Заняття будується на діяльнісній основі: учень активно працює (самостійно, в парах, групах, кооперативно) на всіх етапах, навчаючись самостійно здобувати знання і застосовувати їх у різних видах діяльності.

5. Учень постійно знаходиться в ситуації вибору (змісту освіти, темпу, виду завдань, способу опрацювання матеріалу).

6. Оволодіння навичками цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінки, корекції є обов’язковою складовою заняття. Наприклад, учні усно або письмово відтворюють хід міркувань, практичних дій, аналізують їх. Може також застосовуватись анкетування.

7. Особистісно-зорієнтоване заняття ґрунтується на врахуванні психофізіологічних особливостей школяра, його інтересів, ціннісних орієнтацій. [3]

На думку А. М. Фасолі, особистісно зорієнтований підхід дає змогу легше засвоїти особливості нового матеріалу для учня без появи складнощів у розуміння. Учитель не застосовує прямі підказки, що гальмують мислення учня, а використовує інструмент, що підводить учня до правильного рішення, тим самим здійснює навчальний процес. [6] Щоб навчальний процес не стояв на місці, а розвивався, учителю необхідно знаходити суперечності в ньому та вміти їх розв’язувати.

Висновки. Майбутнє навчального процесу, що формує в учня нові здібності та вказує шлях до успіху, саме за особистісно зорієнтованим підходом. Особистісно зорієнтоване навчання дає змогу сформулювати відповідь на питання, для чого учневі література. На уроках літератури діти вчаться бути успішними, розуміти та пізнавати себе, відкривати нові здібності. Поступово вони вчаться розуміти красу слова, тобто – бути справжніми читачами. 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   56   57   58   59   60   61   62   63   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка