Державний вищий навчальний заклад



Сторінка54/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,71 Mb.
1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   ...   305
Новосьолова Альона

студентка 2 курсу філологічного фак-ту

Наук. кер.: к. філол. н., доц. Стовбур Л. М.
ПОХІДНІ КОНФІКСАЛЬНІ NOMINA ABSTRACTIA В СЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКИХ ПАМ’ЯТКАХ

Систематизоване вивчення словотвірних проблем почалося лише з кінця XIX - середини XX віків. Першими, хто почав розглядати питання дериватології, були вчені


І. О. Будуен де Куртене, В. О. Богородицький, Л. А.Булаховський, Г.О.Винокур,
В. О. Виноградов, Ф. Ф. Фортунатов та інші.

Словотвір – це розділ науки про мову, що вивчає творення нових слів на основі наявних у словниковому складі, які мотивують похідні утворення; це вчення про будову похідних слів, про засоби і способи їх творення; творення від існуючих у мові слів та їх форм нових слів або форм з новим значенням чи відтінками значень за допомогою відповідних лексико-граматичних засобів [1, 273].

В українській морфології поряд з іншими морфологічними способами творення слів вагоме місце посідає конфіксальний спосіб (одночасне приєднання до твірної основи префікса і суфікса). Уперше Є. Тимченко – в «Українській граматиці» (1918) – звертає увагу на деривати, що утворені шляхом одночасного приєднання до твірної основи префікса і суфікса.

Уже в середньукраїнських пам’ятках середини XVI – початку XVIII століть знаходимо яскраво виражені конфіксальні утворення.

Кожний дериват має свою смислову навантаженість, тому не дивно, що новотвори, похідні утворюють нове лексичне значення, або видозмінюють його. Проблема лише в тому, що дериватологія як наука була обґрунтована науковцями пізніше, ніж це явище з’явилось, але підсвідомо наші предки вже мали уявлення про можливість утворення нових слів, з новими значеннями лише за допомогою приєднання до базової основи певних елементів. Проте недостатність виявлення проблеми місця конфікса в абстрактних назвах давньоруської мови зумовила вибір теми дослідження: «Похідні конфіксальні nomina abstractia в середньоукраїнських пам’ятках».

Мета статті – виявити місце конфіксальної морфеми в середньоукраїнських пам’ятках, представити і описати приклади для підтвердження, що такі новотвори мали місце в давньоруській мові, розкрити значення двохелементних структур.

Фунціонування єдиної двохелементної морфеми ще в часи середньоукраїнського етапу розвитку мови дає підставу говорити про збагачення лексичного складу мови, а також збагачення і в самій системі дериваційних засобів.

Похідні nomina abstractia (абстрактні іменники – іменники на позначення якостей, властивостей, дій, які людина не сприймає безпосередньо органами чуття) фіксуються в середньоукраїнських пам’ятках із рядом конфіксальних дериватів. Розглянемо деякі з них:



  • формант по-…-ок служить для творення похідних, що описують стан місцевості: «Я емъ Бг̃ъ,…што емъ світъ учинивъ и радивъ потемокъ.» (Укр.лекс., сер. XVII) ;

  • формант по-…-ø утворює похідні, що описують психічний стан людини: «…покрикъ учинили» (Сел.рух., 1572 р.), «… дочки на свою похоть…» (Софон., 1680-1688);

  • формант без-…-j утворює похідні, що описують психічний стан людини: безоуміє, безпечаліє, безхваліє (Укр.лекс., сер. XVII);

  • формант не-…-j служить для творення похідних, що описує якість або властивість чого-небудь : нечестие, незлобие (СУМ 16-п.п.17);

  • формант без-…-ств(о) служить для утворення похідних, що описують психічний стан людини: безуменъство, безчинство (СУМ 16-п.п.17);

  • формант без-…-иц`(а) служить для утворення похідних, що описують опредметнену дію: безълепица (СУМ 16-п.п.17);

  • формант по-…-иц`(а) служить для утворення похідних, що описують те, що названо мотивувальним словом (людина не сприймає органами чуття): пословица (СУМ 16-п.п.17);

  • форманти з постпозитивними -енн-j(a) служать для творення похідних – носіїв абстрактної процесуальної ознаки: неболєньє (Бер, 5), нерадєніє (СУМ 16-п.п.17).

Афікси з постпозитивними компонентами -j(a), -ость, -ство(-ствіє), приєднуються найчастіше до іменникових основ (рідше -j до прикметникових та дієслівних), які мають абстрактне значення, і утворюють похідні з абстрактною семантикою [3, 88].

При творенні похідних з абстрактною семантикою за допомогою конфіксальної морфеми можемо спостерігати ряд фонетичних змін: 1)чергування голосних у корені, I палаталізацію (в окремих випадках): дім – бездомок (Син., 99); чоловік – безчловечіє (СУМ 16- п.п.17); 2) чергування приголосних, I палаталізація: гріх – безгрішность (СУМ 16- п.п.17), бог – безбожность (СУМ 16-п.п.17).

Наголос як морфонологічне явище в конфіксальних похідних має місце здебільшого в утвореннях з матеріально не вираженим другим компонентом: хотіти – похоть (Виш., к.16-п.17, 215), кричати – покрик (Сел.рух, 1572, 47), тиснути – утиск (ПФ, 1575, 26) і т.ін.. [3, 89]

Nomina abstractia з перерахованими дериватами найчастіше є словотвірними типами середнього роду. Менш представлені утворення чоловічого і жіночого родів. Двохелементні морфем (по-…-ок, по-…-ø, без…-j, не-…-j, без-…-ств(о), з постпозитивними -енн-j(a) тощо), які використані для утворення абстрактних іменників є продуктивними, але нерегулярними. Трапляються й такі конфіксальні деривати, які служать для творення лише поодиноких іменників: формант по-…-иц`(а): пословица (СУМ 16-п.п.17).

Конфікси nomina abstractia ввійшли до складу словотвірних засобів української мови на початку XVI століття.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка