Державний вищий навчальний заклад



Сторінка42/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,71 Mb.
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   305
Ленок Марія

студентка 2 курсу філологічного фак-ту

Наук. кер.: к. філол. н., ст. викл. Процик І. В.
СПЕЦИФІКА КОМПОЗИЦІЇ РОМАНУ В. ШКЛЯРА «МАРУСЯ»

Сучасний український прозаїк Василь Шкляр презентував новий твір – «Маруся», який здобув славу «найочікуванішого роману 2014 року».

У центрі уваги митця – повстанська боротьба українців проти мовсковсько-більшовицьких окупантів. Для автора «повстанський рух – одна із найцікавіших і найдраматичніших сторінок української історії» [1, с. 37], а побудова твору, що дає змогу відтворити канву протистояння всередині однієї сили, і зумовлює нашу увагу до щораз нової композиції його романів, зокрема «Марусі».

У літературознавчій енциклопедії подано таке трактування поняття композиція: «Композиція (лат. compositio: складання, створення) – побудова твору, доцільне розташування та поєднання у художньо-естетичну цілісність всіх його компонентів, послідовне їх розгортання, зв’язок між мотивами (логіка відтворення задуму, світоглядна позиція, естетичний ідеал, рівень таланту автора, жанрові завдання) і нормативною схемою жанрово-архітектонічної конструкції» [2, с. 510]. Композиція акумулює змістову значущість, скріплює елементи форми, підпорядковує їх авторському задуму. Проблему композиції висвітлювали у своїх працях К. Бартошинський, Т. Денисова, В. Жирмунський, В. Кайзер, В. Лесин, П. Поспєлов, Л. Тимофєєв та інші.

Мета цієї статті полягає в дослідженні особливостей композиції роману «Маруся»
В. Шкляра.

Поверхово можна зазначити, що роман має всі риси для того, щоб визначити його композицію як концентричну («…Я за отамана!.. Мене звуть Маруся… Тепер я за нього (за брата Василя Соколовського)» [4, с. 21]), але в основу сюжету покладені не тільки події, які пов’язані з головною героїнею, але й переважно боротьба стрільців Галицької армії, тому можемо говорити лише про частковість концентричної композиції.

В. Шкляр – це неперевершений творець авантюрно-пригодницького роману. У своїх творах «батько українського бестселеру» вирішує часткові завдання істориків і письменників, оскільки кожен його твір має двопланову композицію: (документальна лінія та художня мозаїка подій), а відповідно – відтворює боротьбу українців-патріотів. Роман «Маруся» є яскравим того прикладом. Документальна лінія характеризується історичною площиною достовірності оповіді «…про воєнну тематику з часів національно-визвольних змагань українців 1917–1921 років» [3], хронологією, хоча й скупою на дати: експозиція починається з квітня 1937-го, а потім фрагмент із вересня 1964-го, далі подається уривок із грудня 1988-го рр., проте автор не залишає на цьому читача, а повертає його до 1919 р.; підтверджується фактичними матеріалами (переказами, листами до автора з Житомирщини, Київщини, Вінниччини, фрагменти з яких він залучив до тексту твору) існування загону Олександри-Саші Соколовської. А тому можемо з упевненістю сказати, що «історична правда накінець пробила собі дорогу зусиллями свідомості й таланту В. Шкляра» [3].

Друга лінія композиції відкриває нові грані творчої манери письменника, адже однією з особливостей роману є яскраві образи, кожен із яких наділений характерною рисою, що проводиться від початку й до кінця твору, як-от образ Марусі на початку («…Проклянімо смиренність тих, хто, сидячи на печі, вигріває рабську сподіванку, що біда обійде його стороною, – сказало це жовтороте пташеня, яке невідь у кого вдалося. Та в кого ж? Бабуня у неї була відунею, мати ворожить, а воно, хоча й гімназію вже закінчує, і собі туди само» [4, с. 29]), а наприкінці: «Я Маруся. Хіба не видно? І раптом засміялася вголос, аж коса її затріпотіла, немов на вітрі. Він (москалюга Мозолін) десь чув, що сила відьом найчастіше схована у їхньому волоссі…» [4, с. 239]. Життєпис сім’ї Соколовських дає поняття про чітко сформовану систему персонажів та їх полярність: свої–чужі (підступні повстанці – Тиміш Корч, Матей Мазура, ідеалізовані повстанці – Лесик, Дмитро, Василь і Саша Соколовські, Мирон Гірняк, Санько Кулібаба, Осип Станімір та ін.). Кожен рядок пісні, з якої розпочинаються розділи, потім стає девізом цілої частини, як-от: «Буде нам з тобою що згадати / Після довгих збавлених ночей. / Вивчив я далекий звук гармати / І тривожний блиск твоїх очей. Пісня» [4, с. 3]. Художня лінія надає простір і для зображення «…життя й боротьби Марусі…» [3], а також «її інтимних стосунків з Мироном Гірняком» [3]. Доповнює площину символічність – «Це соколине око…» [4, с. 79], яке Маруся дарує Мирону як символ запобігання небезпеці, порятунку, повстанської боротьби. Ця нібито незначна деталь повсякчас допомагає коханому Марусі. Отже, опоетизовується боротьба повстанців і досягається жанрова оригінальність твору.

Варто зазначити, що для роману характерне й поступальне зображення («Квітень 1937-го. Того весняного дня, коли вдарив грім на голі дерева – так ніби десь на Дівич-горі впало гарматне стрільно, – у селі Горбулів сталася дивовижа. Заговорила німа Явдоха Соколовська…» [4, с. 3]), і «стрибки» назад у минуле («1919-й. 16 липня 1919 року Галицька армія після тяжких боїв із поляками перейшла Збруч і з’єдналася з Дієвою армією Української Народної Республіки…» [4, с. 10]) з тим же послідовно-поступальним зображенням подій до точки ретроспективної і подальшим продовженням у дійсному художньому часі («Бачили… три твої могили. А якщо є три могили однієї людини, то вже постає запитання: чи цю людину взагалі ховали? Я розумію твоїх рідних, котрі гріли в серці надію, що їхня Сашуня не загинула, що вона перейшла кордон…» [4, с. 246–247]). Загалом композиція надає фабульну основу, що вкладається у схему наративної послідовності роману, стає однією зі сторін змістовної форми.

І тому, зважаючи на предмет дослідження, різноплановість і багатоаспектність зображуваних В. Шклярем подій, зазначимо, що композиційні особливості роману «Маруся» можуть стати предметом більш ґрунтовних досліджень.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка