Державний вищий навчальний заклад



Сторінка32/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір4,44 Mb.
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   305
Кардинал Лілія

студентка 4 курсу філологічного фак-ту

Наук. кер.: к. філол. н., доц. Горбач Н. В.
ХУДОЖНЯ РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ МИНУЛОГО
В ПОВІСТІ М. МАТІОС «ЧЕРЕВИЧКИ БОЖОЇ МАТЕРІ»

Прозові твори М. Матіос, що торкаються буковинської історії, являють собою своєрідну епічно-міфологічну сагу. Долучається до цієї саги і останняповість письменниці «Черевички Божої Матері». Говорити про належність твору до єдиного циклу дозволяє і тема буковинської історії, показана крізь призму життя одного села, і спосіб художньої репрезентації минулого, пропущеного через свідомість життя головної героїні, і, врешті, його інтертекстуальні зв'язки через образи головної героїні та цілительки Северини з повісті«Москалиця».

Героїнею свого твору письменниця робить дванадцятирічну дівчинку Іванку Борсукову, що в силу свого віку та оточення зберегла здатність нетрадиційно сприймати навколишній світ, очуднюючи його. До того ж, як це часто буває у творах М. Матіос, головна героїня страждає від невиліковної хвороби, тому дивакуватість дитини можна пояснити й епілепсією.

Релігійність середовища, в якому зростала Іванка, позначається й на її власному світогляді – свою хворобу дівчинка вважає божим покаранням за якісь гріхи, а одужання пов'язує з чудодійною квіткою черевички Божої Матері, яку прагне знайти в лісі. Але ні магічна рослина, ні навіть старання Северини не приносять дитині тривалої перемоги над хворобою, оскільки на її долю випадає низка потрясінь, з якими дитяча психіка не здатна впоратися.

Найбільшим випробуванням для Іванки, як і для усього населення, стає прихід в село чужих армій, що намагаються насадити власні порядки. Обіцяна радянською владоюрівність на ділі обертається розкуркуленням і виселенням у віддалені райони«неблагонадійних» – «социальноопасних і соціально врєднихелємєнтов із чіслакулаков, члєновнационалістіческіх організацій просвіта, січ, допомоґове товариство, а такжечлєновконтрєволюционних партій цараністов, социалістів і компартії западной України...» [1, с. 142].До числа тих, хто підлягає виселенню, потрапляє й Іванчин дід Іван, та лише чудом рятується.Облудність обіцянок радянської влади передано через образ красного комісара, яким він постає в уяві дівчинки: «...вона добре чула, як він тепер говорив з людьми – ще вчора добрий чоловік, з якого сьогодні зробився звір. ... майський мед діда Івана не такий солодкий, як була торішня бесіда красного комісар. А тепер з тої бесіди потекло саме трійло...» [1, с. 150].

Історичнетло в повісті зациклюється на зображенні підступного проникнення війни у тихе буковинське село через лихі підступи, зраду, страх. Авторка наголошує, що наслідки війни лишаютьрубці не тільки на тілі поранених, але й на серці живих. Лише картина розправи над єврейською частиною жителів села, свідком якої стала й Іванка, залишить невимовний слід на серці кожного, а тим більше,такої вразливої дитини, як Іванка. ЇЇ стан авторка передає досить лаконічно, але від того не більш влучно: «Іванка осліпла і оглухла. Умерла разом з усіма» [1, с.199].

Як влучно підкреслив Д. Дроздовський, «художній простір повісті, по суті, апокаліптичний (і апофеоз настає з приходом Совєтів, а згодом і нацистів)» [2].Відчуття апокаліптичності історії періоду ІІ світової війни максимально загострюється в сцені передсмертної молитви євреїв: «А по тому гул, що надзусиллями виривався з ослаблих грудей, нібито із-зі ґрат, перейшов у останні слова. Їх спромоглися в один голос і одним диханням казати ті, хто вже стояв над занедбаним сільським урвищем, на дні якого ще зеленіла трава і копошилися невтомні комахи, де під травою і дерном тліли кістки здохлої чи дорізаної худоби, а зверху, ніби із самого неба, на дно того пекла лилася остання прижиттєва молитва юдеїв – приречених іншими нещадними людьми і вибраних божевільним часом: – Шма, Ісроель! Адоной – Елогейну, АдонойЕхад! Борухшемкводмалхуселе-олом во-ед! (Слухай, Ізраїль. Господь – Бог наш, Господь – Один! Благословенне ім'я славного царства Його вовіки віків!)»[1, с. 198–199].Драматизм наведеного уривку, натяк на обраність єврейського народу, символ віри іудеїв надаєкартині значення символічного конфлікту між Добром і Злом.

Примітно, що навіть у круговерті кровопролиття і жорстокості, якою позначене минуле буковинського села, авторка подає ситуації, що здатні служити моральним, духовним дороговказом. Найпромовистішимє епізод порятунку отцем Онуфрієм у стінах православного храму іудейки Хаї, яка, будучи вагітною, рятується від заслання. Нетрадиційність цього вчинку передається через реакцію малої Іванки: «Хая ... ос-ось увійде в царську браму,і уведе її туди панотець Онуфрій, що колись дуже сердився на Іванку, коли вона питала його про рай. ... А тепер панотець не сердиться на нехрещену Хаю і навіть сам показує їй дорогу у вівтар» [1, с. 139]. Визнання важливості позаконфесійних, загальнолюдських цінностей, найважливішою з яких є життя, вселяє віру в людство на трагічних перехрестях історії.

Трагізм життя як окремо взятої дитини, так і всього села підкреслюється фінальною сценою твору, коли Іванка «стискає в руці червоний черевичок із плямами бурої крові – і чує, що вона вже стара, як ті, хто чекає смерті. І вирваним із самого серця голосом кричить на весь ліс, звівши голову в небо: Отче наш, єжи єси на небесі, да святиться ім'я твоє, да прийде царство твоє... » [1, с. 206]. За іронією долі, дитяча мрія Іванки про черевички Божої Матері розбивається об трагічну реальність буковинської історії І пол. ХХ ст., де символом новітньої трагедії стає закривавлений черевик єврейської жінки.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка