Державний вищий навчальний заклад



Сторінка31/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,71 Mb.
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   305
Камінська Олександра

студентка 5 курсу Інституту філології

Бердянського Державного педагогічного університету

Наук. кер.: к. філол.. н., доц. Табакова Г.І.


КОМІКО-СТИЛІСТИЧНА СВОЄРІДНІСТЬ РОМАНУ В.ТЕККЕРЕЯ
«ЯРМАРОК МАРНОСЛАВСТВА»

Класична література не потребує перевірки часом, оскільки вона вже стала маніфестом демонстрації вад, недоліків, а також просто закономірностей того часу, в межах якого вона розвивалася, а нерідко стала пророчою і на наступні кілька поколінь. Нею захоплювалися колись і зараз, вона матиме ключове значення в розвитку будь-якої сучасної літератури і надалі.

Роман В. Теккерея «Ярмарок марнославства» якраз і є одним із найдовершеніших здобутків світової літературної класики, увійшовши в сотню найкращих художніх творів всіх часів і народів за численними переліками і класифікаціями літературних джерел. Саме тому і було прийняте рішення зупинитися на проблематиці лінгвістичного дослідження цього твору [1, с. 17].

Актуальність роботи обумовлена ​​інтересом до іронії як логічної операції і мовною об'єкту міждисциплінарного вивчення. Вона входить в поле дослідження філософії, психології, культурології, риторики, семіотики, літературознавства та лінгвістики. Незважаючи на багатовікову, з античних часів історію дослідження іронії, в сучасній науці так і не вироблена єдина система підходів до даного культурного явища як культурологічному концепту і ключовим словом культури сучасності. Важливість дослідження іронії в лінгвокогнітивному аспекті обумовлена ​​тим, що іронія є найважливішим способом афективного мовного впливу, що пов'язано з двоїстим ставленням іронії до явищ дійсності: вона містить в собі значуще протиріччя між планом вираження і планом змісту і сприяє активному формуванню відносини комунікантів до предметів комунікації. В іронії, з її полівалентністю щодо критерію істинності висловлюваного, створюється унікальне діалогічне полісемантіческого поле, в якому можливо твердження взаємовиключних висловлювань, що «працюють» на створення унікального епістемологічного досвіду. Гносеологічна мета іронії – зробити доступним усвідомленню те, що ще не актуалізовано людиною в його мовній картині світу – обумовлює актуальність когнітивного дослідження іронії як лінгвістичного явища [1, с. 27].

В якості об'єкта дослідження в статті розглянуті процеси репрезентації світу в авторському діалогічному дискурсі.

Метою цього дослідження є вивчення лінгво-когнітивних структур комічного в авторському діалогічному дискурсі художнього тесту.

Для досягнення поставленої мети в дослідженні поставлені наступні завдання: розглянути іронію як об'єкт міждисциплінарних наукових досліджень, приділяючи особливу увагу лінгвістичним аспектам її вивчення; визначити умови реалізації іронії, а саме позначити роль контексту як засоби вираження іронії в письмовій мови і інтонації як фону розпізнавання іронії в усному мовленні; характеризувати когнітивну структуру іронії як сегментного концепту, розглядаючи іронічну концептуалізацію як результат взаємодії лінгвоментальних структур; розглянути поняття «дискурс», покладене в основу лінгвістичних досліджень і виділити його основні відмінні риси у співвідношенні з категорією тексту; розкрити специфіку діалогічного дискурсу в художньому мовленні на основі філософії діалогізма М. Бахтіна; виділити і проаналізувати в романі «Ярмарок марнославства» У.М. Теккерея ряд дискурсивних маркерів авторського діалогу; виявити основні способи іронічної концептуалізації в авторському діалогічному дискурсі досліджуваного роману.

Творчість Теккерея-романіста характеризується певними обставинами. Художньої вершиною письменника, безумовно, є «Ярмарок марнославства». Його велич і значення настільки велике, що вони кілька затуляють обставина, що і до, і після «Ярмарку марнославства» Теккерей зумів залишити істотний слід в багатьох аспектах мистецтва XIX століття [3, с.12]. У «Баррі Линдоне» і «Кетрін» він вдало наслідував плутовскому роману і пародіював таке суто англійське явище, як «Ньюгейтської» роман; «Пенденніс», «Ньюкоми» та «Пригоди Філіпа» – плідні досліди Теккерея в жанрі роману виховання; «Генрі Есмонд» і «Вірджинці» – зразки історичного роману, відмінні від вальтескоттовского типу. Теккерей називає свою розповідь комічною послідовністю подій і «людську комедію» розігрує в балагані з вивіскою «Ярмарок марнославства». Зниження уявлень про людину і життя – характерне явище реалістичної літератури Англії аналізує верхні шари буржуазно-аристократичного суспільства. Знижені подання позначалися зокрема в характері традиційних порівнянь життя з театром людини з лицедієм. Співвітчизник і сучасник Теккерея проникливий і оригінальний критик буржуазної дійсності свого часу.

Метод Теккерея-реаліста та сатирика досягло повної зрілості саме в «Ярмарку марнославства». Сатира в романі зображена найбільш гостро, що підкреслює пік майстерності письменника. Сміх ніколи не звучить тут весело та доброзичливо, ніби то порівнюючи читача з персонажами та явищами. Домінуюча інтонація в романі – це інтонація відчаю. Інколи відвертого, але частіше приглушеного.

Основою мовного вираження замислу автора роману є іронія, яка є художнім вираженням авторського сприйняття, продемонстрованого у вигляді контекстуальної і текстової категорій. У романі історія спустилась з суспільної платформи до рівня людських, сімейно-особистісних відносин, де особливо чітко проглядається етичний аспект буття. Іронічні етичні оцінки письменника, а саме неприйняття будь-яких проявів позерства, фальші, штучності допоможуть читачам виокремити власні критерії добра і краси. Так і в наш час роман В. Теккерея «Ярмарок марнославства» не втратив гостроти свого звучання.

Автор охоче користується прийомом іронічних афоризмів. У напівжартівливій, на перший погляд, але напрочуд їдкі за змістом зауваження він змушує читача краще вдивлятися в такі життєві прояви, котрі є типовими, але не в їхньому реальному значенні. Так, бажаючи зайвий раз вказати на безглуздість снобізму, письменник, говорячи про дитинство Доббіна, каже, що його мати, «як не дивно, любила його, хоча й була лише дружиною торгаша»… [4, с. 275].

Розвиток майстерності Теккерея у створенні реалістичних портретів було зумовлено не простим накопиченням творчих навичок. Бездоганність зовнішніх портретів було результатом змін у свідомості самого автора, яка робилася все більш гострою до суспільних недоліків, які були в основі людської поведінки, людських характерів.

Стиль Теккерея-реаліста та сатирика відрізняється лаконізмом і художнім тактом, яких дуже ясно виступає при переходах письменника від комедійного до трагічного, від смішного к сумному. Автор зовсім не використовує мелодраматизм, яких був типічним для більшості англійських художників-реалістів XIX століття.

Теккерей не змінив своєму правилу говорити правду не побоюючись того що «на світ божий повинно вийти стільки неприємних речей що й не приведи бог». Він висловив свою ненависть до тих хто її заслужив з усією силою заразливого і лікувального сатиричного сміху. Він відчував глибокі і похмурі почуття самотності, але не втратив віри в людину, підтримував і підкріплював у ній думки і почуття гідні поваги.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка