Державний вищий навчальний заклад



Сторінка3/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,71 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   305
ХУДОЖНЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

ЗБІРКИ «МЕСОПОТАМІЯ» С.ЖАДАНА

Останні роки в українській літературі з’являються оригінальні твори, що презентують постмодерний художній напрям. Збірка «Месопотамія» С.Жадана, яку через своєрідність композиції і використаних автором художніх прийомів називають романом-новелою, є одним з таких оригінальних літературних явищ. Привертає увагу нестандартна композиція збірки (перша частина містить 9 прозових історій, друга складається з віршів-уточнень), автор сміливо експериментує з формою художнього викладу, поєднуючи прозову і віршовану, адже вірші є органічним доповненням новел, сприймаються як невід’ємна складова прозових творів.

Літературознавці ще не приділили належної уваги збірці «Месопотамія», хоча вона отримала схвальні відгуки й рецензії, зокрема І.Бондаренка-Терещенка, О.Вишні, І.Славінської, О.Телипської тощо. Рецензенти відзначили нестандартну форму твору, харківську тематику, а також своєрідну філософію С. Жадана, однак цілісний художній аналіз збірки ще не зроблено. Метою статті є проаналізувати збірку «Месопотамія» С. Жадана, використані автором художні прийоми, його роздуми на тему життя і смерті.

Прикметною ознакою даної збірки є інтертекстуальність, що простежується в назві книги, іменах героїв (Ромео, Фома, друзі Іван, Матвій, Лука). Як зауважив О. Галич, «застосування інтертекстуальності здійснюється через використання інформації, вже використаної у минулому семіотичному культурному досвіді» [4, с.309]. Обрана С. Жаданом ремінісценція імені шекспірівського героя, біблійних апостолів, одразу дає нам уявлення про характер персонажів, особливий зв'язок між друзями.

Першочергово привертає увагу назва збірки, зокрема підтекст назви. Історична Месопотамія, або ж Межиріччя – регіон в Азії між річками Тигр та Євфрат на території сучасних Іраку та Сирії. Саме там у 5 тисячолітті до нашої ери виникли перші міста-протодержави, зародилася писемність і було здійснено безліч винаходів. Література починає свій шлях саме з Месопотамії. Месопотамія Жадана – це Харків, який теж лежить між двома ріками (грец. Μεσοποταμία – земля між ріками). Як зазначає автор, у нього була мета привернути більше уваги до цього міста, «тому що Харкова у літературі, на жаль, не так багато» [3]. Зіставлення цих назв дає можливість задуматись читачеві про незвичайне у звичайному на перший погляд місті.

Історичне Межиріччя постійно переслідує дійових осіб роману. Юрі до рук потрапила стаття з описом Месопотамії [2, c.179], Соня бачила у снах шумерських рабів: «… мені сняться невільники, сняться їхні тюремні співи, сняться їхні плачі. Сняться, як вони тяжко працюють, як ранять пальці, як виконують накази, як відпочивають по праці, як помирають. Потім лежать у тісних могилах, присипані вапном, і тяжко скриплять зубами ― від люті й безсилля» [2, c.112], – зараз немає рабства, проте розпорядок дня багатьох пересічних українців одноманітний: робота-дім-робота, це коло затягує, у ньому люди живуть роками, втрачаючи щось важливе (себе, відчуття світу), і не помічають цього. Матвієві снилися ландшафти Межиріччя: «…снились піщані дюни, вони перетікали моїм життям, не лишаючи по собі нічого, крім спеки й задухи» [2, с.237], – автор наче застерігає читача не марнувати життя на дрібниці, у кожного є своє призначення, яке потрібно реалізувати.

У цьому творі Харків виступає у ролі своєрідного українського Вавилона, персоналії якого всі так чи інакше пов’язані між собою, і закінчення однієї історії несе за собою початок іншої. Наприклад, весілля Сєні та Соні відбувалося або фрагментарно згадувалося в усіх інших частинах книги. Або ж показується одна подія з різних поглядів: «власник щоранку ходить вулицею в рожевому кімоно й говорить із кимось по дамському мобільнику» («Ромео») [2, c.70], «бачив власника, що ходив вулицею в рожевому кімоно, говорячи при цьому по дамському мобільнику» («Фома») [2, c.204]. Таким чином автор поєднує різні історії в одну масштабну історію міста, показує, що одна подія може мати безліч трактувань залежно від кута зору. У світовій літературі такий прийом успішно використовував Оноре де Бальзак, який написав серію романів під загальною назвою «Людська комедія», але в українській літературі С.Жадан перший спробував зробити щось подібне. Через те, що персонажі постійно мігрують розділами, деякі критики називають «Месопотамію» не збіркою оповідань, а «ніби романом» [5].

У тексті помітний його безпосередньо тісний зв’язок із Біблією. Починаючи з того, що саме з літератури давнього Шумеру, а саме «Сказання про Гільгамеша», до наших днів дійшли згадки про всесвітній потоп, описаний у Біблії. Кожен розділ твору ознаменований іменем його головного героя, а герої твору (Матвій, Іван, Лука, Фома) мають імена апостолів. У цій ремінісценції з одного боку вказано на зв'язок між персонажами, а з іншого, шляхом зіставлення життя апостолів і пересічних харків’ян, автор використовує іронію. С.Жадан у збірці «Месопотамія» змушує читача замислитись над сенсом життя, над його плинністю, над можливістю змарнувати його, так і не пізнавши, не зрозумівши свого призначення. Апостоли були звичайними людьми, але свого час зробили вибір, який увіковічив їхні імена. У кожного з нас є можливість бути корисними, пізнавати, творити, але часто ми відмовляємося від цього, виконуючи соціальні ролі за інерцією, а не за покликанням, адже для того, щоб знайти свій шлях, потрібно докласти зусиль і мати відвагу.

Трьох волхвів, що несли дари новонародженому Ісусу, звали Каспар, Бальтазар та Мельхіор. Жаданівський Бальтазар – грізний пес, що будь-якої миті готовий уп’ястися в горлянку. Варто звернути увагу і на цифри: у збірці 39 творів (9 оповідань і 30 віршів). У Біблії це число також згадується, але завуальовано: у 2-му Посланні апостола Павла до Коринтян пишеться: «Від євреїв п’ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного» [1, с.583]. До того ж у Старому Завіті нараховується 39 канонічних книг. У «Божественній комедії» Данте Аліг’єрі саме 9 кіл пекла.

Червоною ниткою через весь роман проходить тема життя та смерті. Автор пояснює це таким чином: «Смерть робить прозорими й очевидними багато речей, вона висвітлює ті кутки наших помешкань, куди ми, як правило, не зазираємо» [3]. Смерть з’являється в романі в різних образах. У розділі «Фома» – це господарка бездомних псів [2, с.232], у розділі «Матвій» – це митарі.[2, с.267]. Деякі літературознавці критикують С.Жадана за відсутність кульмінації – смерть одного персонажа означає лише народження іншого і не є чимось драматичним та болючим, смерть не дихає холодом в потилицю, не нависає моторошно над своєю жертвою з косою, а просто стається. Таке сприйняття смерті є цікавою особливістю творчості автора.

Значну увагу письменник приділяє темі любові: «Ми усі у цьому місті є митарями любові» [2, с.267], «Там, де я живу, – сказав він, – стільки любові, що чоловікам немає сенсу кидати своїх жінок: усе одно рано чи пізно вони закохаються в них знову» [2, с.296]. У філософських роздумах про значення любові автор дає зашифровану підказку читачеві: у розділі «Ромео» міститься її перша частина: «Любові стане на всіх, – додавала. Цього останнього я не зрозумів» [2, с.96], але не дарма друга частина книги називається «Уточнення та узагальнення», у віршах автор продовжує тезу: «Любов дістанеться лише найсміливішим!» [2, с.348].

У новій збірці С.Жадана наявні ремінісценції з Біблії, класичних творів, філософські роздуми про призначення життя, вартість любові, неминучість і буденність смерті. Збірка «Месопотамія», наче головоломка, містить у собі безліч загадок та таємних шифрів, які поступово відкриваються читачеві.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка