Державний вищий навчальний заклад



Сторінка28/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,71 Mb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   305
Ісачук Настасія

студентка 2 курсу філологічного фак-ту

Наук. кер.: к. філол. н., доц. Стовбур Л. М.
МІСЦЕ КОНФІКСАЛЬНОГО СПОСОБУ ТВОРЕННЯ ПОХІДНИХ В АФІКСАЛЬНІЙ СИСТЕМІ СЛОВОТВОРЕННЯ

Постійне поповнення словникового складу мови забезпечується різними шляхами, особливе місце серед яких належить способам словотворення. Питома вага кожного з них в окремі періоди історії української мови різна. Афіксальне словотворення було і є в сучасний період досить активним процесом. Різну продуктивність мають окремі афікси, у тому числі й конфікси.

Останнім часом у лінгвістиці відбулася зміна поглядів на префіксально-суфіксальний спосіб творення слів, який став визначатися дериватологами як конфіксація – творення слів за допомогою функціонально єдиної двоелементної морфеми – конфікса (а не комбінації префікса і суфікса), який оточує твірну основу в похідному слові і має єдине словотвірне значення. Таке переосмислення теорії привело до появи нових важливих теоретичних і практичних завдань в галузі конфіксації.

Виконанням деяких з них у східнослов’янському мовознавстві займалися П. Білоусенко, Л. Стовбур, А. Амінова, Е. Балаликіна, А. Бартошевич, Л. Владимирова, І. Іншакова, Е. Казанська, К. Качайло, Н. Клименко, Чекменьова, В. Марков, Г. Ніколаєв, С. Одинцова, М. Пишкало, В. Старинін, М. Черепанов. Недостатня розробленість цієї проблеми зумовила вибір теми цієї розвідки.

Мета нашої статті – з’ясувати особливості та розкрити значення конфіксального способу творення похідних в афіксальній системі словотворення.

Конфіксальний спосіб словотворення – це результат розвитку словотвірної системи української мови. Цей спосіб творення нових слів вніс кардинальні зміни до інвентаря дериваційних морфем кожної частини мови, походження й функціонування яких ще належить дослідити фахівцям з історії української мови [1, с. 22].

Формування конфіксального способу словотвору було викликане різними причинами: зміною словотвірних відношень у певних типах у зв’язку з розвитком дієслівно-іменних і субстантивно-ад’єктивних відношень в українській мові, калькуванням іншомовних похідних утворень та становлення конфіксації як формування її на базі суфіксації й префіксації; утворення дериваційних значень за допомогою конфіксів має досить специфічний характер [3, с. 14]. Як стверджує І. Ковалик, на відміну від префіксів та суфіксів, комплексні мовні засоби здатні за один прийом реалізувати великі обсяги значень, що відповідає раціональному характеру системи мови [4, с. 20].

Кожен період розвитку української мови характеризується появою нових префіксів, які разом з суфіксами могли брати участь у конфіксальному творенні прикметників. Так, в ХІ-ХІІІ ст. нараховується всього 8 таких формантів, у XIV-XVIII ст. їх кількість збільшується до 13, у ХІХ-ХХ ст. – 19.

Не всі конфікси характеризуються однаковою продуктивністю. Крім цього, кожен з них відзначається різною продуктивністю на різних етапах розвитку мови. До продуктивних у всі часи належать типи з першим компонентом без-, за-, на-, при-. Конфікси з першим компонентом до-, по-, под- (сучасний під-) збільшують свою продуктивність у період розвитку середньоукраїнської мови; межи- (сучасний між-), який розвинувся в XIV-XVIII ст. і характеризувався низькою продуктивністю, у період розвитку нової української мови стає активним і продуктивним типом творення. Подібне стосується і над-, який протягом ХІ-XVIII ст. був непродуктивним і неактивним, а у ХІХ-ХХ ст. став однією з основних структурних моделей творення конфіксальних ад’єктивів [5, с. 15].

Сучасна словотвірна система характеризується наявністю великої кількості розгалужених у семантичному та структурному плані конфіксальних дериватів. Однак треба зазначити, що на початку ХХ століття досить велика кількість конфіксальних «nomina instrumenti» вживалася в термінологічній лексиці різних виробничих галузей.

У сучасній українській мові високою активністю характеризуються конфікси під-...-ник, під-...-ок, при-...-ок, на-...-ник, на-...-ок, за-...-ник, за-...-ок, по-...-ник, по-...-ок, па-...-ок, без-...-j(a), о-...-ник, о-...-ок, пере-...-ок, пів-...-ок, які творять велику кількість дериватів з широким діапазоном словотвірної семантики. Кожен формант служить для реалізації певного словотвірного значення. Проте інколи для вираження того самого словотвірного значення використовуються різні морфеми. Конфікси різняться на рівні лексико-словотвірної семантики, використання їх зумовлене традиційною закріпленістю деяких формантів за певними твірними основами, сполучуваністю з певним частиномовним або лексичним типом твірних, активністю використання в тому чи іншому значенні, комунікативною сферою вживання [2, с. 12].

Конфіксальна іменникова деривація, розпочавши своє становлення в дописемний період, упродовж століть сформувалася в українській мові як потужний засіб афіксального словотворення. Склад конфіксальної підсистеми постійно поповнювався новими двокомпонентними афіксами, а їхні функції, що почали розвиватись у праслов’янську добу, остаточно закріпилися в писемний період розвитку мови [1, с. 4].

У словотвірній системі сучасної української мови конфікси посідають важливе місце. Функціонуючи поряд з іншими морфемами, конфіксальні форманти належать до активних словотворчих засобів. Реалізуючи за один словотворчий акт великі обсяги значень, конфікси не переобтяжують мовну модель, а раціонально й точно формують словотвірну семантику.

Конфіксальна деривація є потужним засобом продукування нових слів із широким діапазоном словотвірних значень, а отже, вона має значний вплив на розвиток усієї афіксальної системи та залишається надзвичайно продуктивним способом творення слів.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка