Державний вищий навчальний заклад



Сторінка269/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,71 Mb.
1   ...   265   266   267   268   269   270   271   272   ...   305
Федун Олександра

студентка 2 курсу фармацевтичного фак-ту

ДОННМУ ім. М. Горького

Наук. кер.: викладач Шундель Т.О.


ДО ПИТАННЯ ПРО НЕВІДПОВІДНІСТЬ ПОНЯТТЄВОЇ БАЗИ

СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ

Незважаючи на велику кількість наукових праць, в яких була здійснена спроба уточнювання поняттєвої бази та семантичної структури складного речення, це питання залишається досі проблемним у загальній лінгвістиці.

Треба зазначити, що у мовознавстві складне речення характеризується невизначеністю синсематичності значення та структури цієї моделі, як наслідок невідповідності вчення складного речення з існуючими тенденціями в граматиці сьогодення. Таким чином, мета статті полягає у системному аналізі структурно-семантичної організації складного речення та визначеності його трактування.

У лінгвістиці інтенсивне дослідження складного речення висвітлюється в працях В. Виноградова, Н. Поспєлова, Е. Гулиги, С. Ільєнко, С. Крючкової, Л. Максимової, В. Белошапкової, В. Адмоні, Е. Шендельса, Е. Розенталя, Б. Ільїша, А. Загнітко, О. Пешковського, М. Петерсона, В. Жельвіса, Ю. Гепнера, Л. Іофика, Є. Ширяєва, Я. Биренбаума, Н. Бушуєва, І. Вихованця, М. Поспєлова, К. Шульжука К. Германа Н. Гуйванюк та ін.

На сьогодні основна увага приділяється тому факту, що, безперечно, вихідними, базовими структурами в системі складного речення є поєднання елементарних речень. На думку А. Загнітко, вони тільки «певною мірою сполучуються і функціонують на текстовому рівні як відносне формальне їх об'єднання. У цьому розрізі надзвичайно суттєвою постає думка щодо заперечення вживання терміну «складне речення», пропонується варіант цього поняття – «об'єднання речень» [2, с. 17]. Ми вважаємо, причина цього викликана існуванням різноманітних підходів до класифікації складних речень та наявністю неусталених підходів до аналізу складного речення як одиниці смислової і формальної цілісності. З іншого боку, складне речення – не просто арифметичний підрахунок усіх його компонентів, а одиниця більш високого порядку, компоненти якої представляють собою перехідну ланку між семантичною структурою та структурою поверхневою. Велике значення мають слова ученого Б. Гаспарова з приводу функціонування складного речення в історичному аспекті, частини якого «піддаються всіляким усіченням, нарощуванням, аналогічним підмінам одних компонентів в їх складі іншими, контамінаціям, метатезам ... редукуються до ледве намічених мерехтливих натяків» [1, с. 14]. Ці процеси можна знайти і в простому реченні, але рівень складного речення масштабніший, таким чином, данні явища доволі розповсюджені. В результаті цього виникає безліч виключень, які більшість учених визнають перехідними, синкретичними між простим та складним реченнями.

Створення складного гіпотактичного речення полягало не в простій демонстрації складності думки, яка відбивається в ньому, а в граматичному відношенні. При цьому складне речення (далі СР) – синтаксична модель, централізованою ознакою якої є повідомлення якого-небудь факту дійсності в умовах комунікативної ситуації. Формальна відмінність складного речення від простого полягає в співвідношенні предикативних одиниць у його складі та відношенні перетворення окремих мало пов'язаних між собою синтаксичних груп в єдине речення за умови урахування конститувальної ознаки – показника зв'язку частин. Суть цього поняття відбита і в дефініції СР у лінгвіста Л. Максимова, який вказує, що СР – це синтаксична, комунікативна одиниця вищого, у порівнянні з простим реченням рівня, яка може бути інтерпретована як функціонально і структурно оформленне об’єднання моделеформ простих речень, які призначаються для вираження специфічних граматичних відношень між відповідними єднальними сенсами [3, с. 48].

Досліджуючи термінологічну базу СР, ми зустрічаємося з фактом протиставлення СР простому в більшості синтаксичних описів. Помітною особливістю є те, що у сучасних дефініціях СР знаходиться певна доля протиріччя: реченням вважається і все складне утворення і його складені компоненти. Як свідчить «Російська граматика – 80», «складне речення – граматично оформлене поєднання речень, так або інакше пристосованих один до одного…» [4, с. 461].

Однак, за розумінням Д. Таджиєва, СР за своєю суттю не є універсальною моделлю. Складові одиниці СР (підрядні частини) відрізняються від простих речень тим, що зовсім не мають самостійної комунікативної спрямованості, хоча при цьому і зберігають предикативність [5, с. 44].

Таким чином, поглиблений аналіз СР дає підстави вважати, що семантично-обтяжене СР може мати або не мати співпадіння з формально-синтаксичними СР. Це, очевидно, пояснюється тим фактом, що просте речення за умови наявності кількох предикатів може бути семантично складним.

Література

1. Гаспаров Б. Н. Язык, память, образ. Лингвистика языкового существования / М. : Новое литературное обозрение, 1996. – 352 с.

2. Загнітко А. П. Закономірності формальної і смислової організації складного речення /


А. П. Загнітко // Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць. – Донецьк : ДонНу, 1996. – С. 17-27

3. Крючков С. Е., Максимов Л. Ю. Современный русский язык. Синтаксис сложного предложения / С. Е. Крючков, Л. Ю. Максимов. – М., 1977. – С. 48-50

4. Русская грамматика / Т. 2. – Синтаксис. – М. : Наука, 1980. – 709 с.

5. Таджиев Т. Д. Проблемы изучения сложноподчинённого предложения / Т.Д. Таджиев. – Вопросы языкознания. – 1977. – №5. – С. 43-53.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   265   266   267   268   269   270   271   272   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка