Державний вищий навчальний заклад



Сторінка26/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір4,44 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   305
Заброда Анна

студентка 3 курсу філологічного фак-ту

Наук. кер.: к. пед. н., доц. Слижук О.А.
ВНЕСОК ОЛЕКСАНДРИ МИХАЙЛІВНИ БАНДУРИ У РОЗВИТОК МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЯК НАУКИ

Бандура Олександра Михайлівна – український педагог і літературознавець, методист української літератури, кандидат педагогічних наук.

Народилася 7 листопада (25 жовтня за старим стилем) 1917 року в селі Гамівка Бердянського повіту Таврійської губернії, нині Приазовського району Запорізької області. Українка. Учасниця Великої Вітчизняної війни. У 1945 році закінчила Київський університет.

Після закінчення університету працювала викладачем у школі. У 1951-1991 роках працювала в Інституті педагогіки Міністерства освіти УРСР молодшим науковим співробітником, в 1956-1987 роках - старшим науковим співробітником відділу методики викладання історії української літератури.

Премії та звання: Відмінник народної освіти УРСР, Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1977).

Важливим здобутком у розвитку теорії та історії навчальної книжки з літератури стали її праці "Наукові основи підручника з літератури (4-10 класи)" (К., 1978 р.) та "Шкільний підручник із української літератури" (К., 2001 р.).

Спираючись на основні дидактичні принципи навчання, а також на багаторічний власний досвід педагогічної праці, вона висунула ідею "наскрізних ліній", які об'єднують підручник в одне ціле. О.М.Бандура стверджує: "Усі підручники мають забезпечувати єдину, чітку систему роботи з усіх питань, які в своїй сукупності становлять процес вивчення літератури в середній школі"

Провідними "лініями" дидактичного характеру, на думку авторки, є: 1)засвоєння учнями найважливіших фактів з життя письменника; 2) виклад найхарактерніших особливостей літературного процесу висвітлюваного періоду; 3) аналітико-синтетична робота над текстом художнього твору; 4)формування в учнів доступних умінь шкільного аналізу; 5) розвиток художнього та логічного мислення; 6) збагачення усного мовлення; 7) система письмових робіт; 8) засвоєння школярами найпростіших і найнеобхідніших відомостей із теорії виразного читання і вироблення на їх основі відповідних умінь і навичок; 9) виклад елементів теорії літератури, формування в учнів системи цих знань і вмінь користуватися ними у своїй мовній практиці; 10)усвідомлення учнями доступних старшокласникам основних закономірностей і перипетій розвитку літератури як словесного мистецтва; 11)зв'язок літератури з життям; 12) зв'язки викладання літератури із сучасністю; 13) внутрішньопредметні та міжпредметні зв'язки; 14) формування в учнів уміння самостійного набуття знання; 15) система завдань додому; 16)позакласна й позашкільна робота з літератури.

О.М.Бандура розкриває зміст кожної з "ліній" на прикладах різних типів навчальної книжки в середніх і старших класах. Так, зокрема, зупинившись детально на можливому змісті підручника-хрестоматії для 8 класу, вона подає систему вимог до методичного апарату підручника-хрестоматії, справедливо наголошуючи, що на нього покладаються основні освітньо-виховні завдання курсу літератури, бо саме через нього створюються умови для забезпечення чіткої системи роботи з усіх питань.

Спираючись на досягнення у галузі психології й дидактики російських вчених П.Я.Гальперіна, Л.С.Виготського, А.Н.Леонтьєва та ін., О.М.Бандура реалізує теорію поетапного формування розумових дій учнів, які проходять у навчанні ряд періодів у своєму становленні та розвитку.

На підставі аналізу та синтезу здобутків науки дослідниця визначила основні мислительні операції під час вивчення літератури: зіставлення; розмірковування; виділення головного; класифікація і систематизація відібраних фактів; обґрунтування, доведення і заперечення; виведення часткових висновків; узагальнення, синтез; формування правил і визначень; оцінювання.

У роботі О.М.Бандури на рівні кожної паралелі у 5-11 кл. детально розглядається науково-теоретичний зміст завдань і вправ, що подаються у певній класифікації як елементи дидактичного апарату. Зрозуміло, що для укладачів посібників і підручників, кількість яких із кожним роком зростає, ця праця є непересічно важливою.

Одним із досягнень дослідниці є вперше сформульовані в методиці української літератури вимоги до методичного апарату підручників із літератури. Ось головні з них:

- виходити з логіки навчального процесу й самого предмета;

- ураховувати особливості сприймання школярами відповідної вікової групи різного навчального матеріалу (художнього, логічного);

- спонукати учнів виконувати різноманітні розумові операції;

- активізувати уяву й фантазію школярів, збагачувати їхні емоції;

- відповідати рівню розвитку інтелектуальних можливостей учнів, бути посильними їм, ураховувати вже засвоєні вміння і навички здобувати знання;

- визначати кількість запитань і завдань відповідно до кількості часу, відведеного на вивчення даного матеріалу;

- становити частину єдиної системи роботи, що забезпечується в усіх шкільних підручниках із усіх питань, сукупність яких становить процес вивчення літератури в середній школі;

- забезпечити формування в учнів чіткої, достатньо повної системи добре усвідомлених і міцно засвоєних знань, що стає основою естетичного й морального виховання молодого громадянина незалежної України, її трудівника й оборонця.

Цей комплекс вимог до найважливішої складової частини будь-якої навчальної книжки з літератури – методичного апарату – є критеріальною базою успішної побудови завдань, запитань, і, продовжуючи цей ряд, – тестів, які сьогодні успішно знаходять місце в навчальному процесі через засоби комп'ютерних технологій.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка