Державний вищий навчальний заклад



Сторінка25/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,71 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   305
Заболотня Олена

студентка магістратури філологічного фак-ту

Наук. кер.: к.філол.н., доц. Ніколаєнко В. М.
ПРОБЛЕМАТИКА РОМАНУ І. РОЗДОБУДЬКО«ОДНОГО РАЗУ»

Роман І. Роздобудько«Одного разу», який вийшов у 2014 році,  відкритий для досліджень. Метою нашої статті є виявлення та аналіз порушених у творі проблем, що дає більш детальне уявлення як про особистість авторки, так і творчість, зокрема її цінність для читачів.

У аналізованому романі письменниця порушує проблеми морально-етичного, філософського, суспільно-політичного, соціального та психологічного характеру.

І. Роздобудько найбільше уваги приділяє осмисленню морально-етичної та філософської проблематики, які є взаємопов'язаними. Порушуючи вічну проблему життєвого й морального вибору, авторка бачить вихід у тому, аби не зрадити собі, залишитися вірним до кінця, не зважати на труднощі, які неодмінно постануть на шляху. На її думку, якщо є хоч крапля сумніву, то краще обрати іншу дорогу: «Певною мірою свої ролі та свій шлях у житті ми обираємо самі. І якщо ти напевно знаєш, що він ‒ твій, варто йти ним до кінця. Навіть якщо тебе лупцюватимуть ланцюгом. Якщо ж ти вагаєшся ‒ розвертайся і йди геть!»[1, c. 88]. З проблемою вибору органічно пов'язана проблема «простих людей», які зайняли у житті пасивну позицію і навіть не намагаються щось змінити для того, щоб розвиватися і прожити життя гідно: «...Але прості люди не часто поглядають на три метри далі від носаків своїх чобіт. Інакше вони б перестали бути простими» [1, c. 155]. І. Роздобудько показує таких людей безмовними ляльками, якими керують, а вони і не проти: «...Але те, що їм необхідно, мов повітря  це КЕРІВНИЦТВО. Тобто та сила, котра скаже їм, що добре, а що погано. Вони не стануть вимагати перевірки  так воно чи ні. Адже КЕРІВНИЦТВО завжди має рацію!» [1, с. 154]. Письменниця закликає отямитися, адже, не думаючи, суспільство невдовзі деградує повністю, чого допустити не можна ні в якому разі.

Авторка порушує й проблему марних сподівань, які шкодять людині, інколи ламають усе життя. Вихід І. Роздобудько вбачає в зміні ставлення до ситуації, у примиренні з тим, що в твоєму життя може щось не збутися, щось пройти повз: «Люди нервують, божеволіють, втрачають здоровий глузд і гідність через свої невиправдані сподівання...якщо замислитися, жодна людина в цьому світі не має ніякої індульгенції, котра б відкрила їй прямий і безхмарний шлях до раю. І тому варто бути готовим до всього. Абсолютно до всього. До того, що тебе любитимуть, ‒ і до того, що цього може не статися... Що в тебе будуть діти (багато веселих малюків!) ‒ і до того, що їх НЕ БУДЕ...Жодного»[1, c. 93].

Наявна у романі проблема власної гідності. І. Роздобудько надає перевагу такому життєвому правилу «Ніколи нічого не проси. Самі прийдуть, і самі все дадуть». Для впевненості, що воно діє, письменниця наводить приклади з життя. Читачам вона радить: «Це може здатися дивним, але почуття власної гідності починається з саме цих простих істин, котрі починаються з частки "не": не плач, не бійся, не проси! А за великим рахунком ‒ не нарікай на життя, не принижуйся. Отримаєш ‒ на копійку, втратиш ‒ на мільйон»[1, c. 127].

Без друзів наше життя не було б повним. А хто вони  справжні друзі? Авторка, осмислюючицю вічну проблему, наштовхує читачів на думку, що друг у будь-якій життєвій ситуації тебе не покине, завжди підтримає і допоможе, інакше бути не може: «Буває, буває таке: ти потрапляєш у тупу безвихідь, лякаєшся, блукаєш і застрягаєш у ній, як комаха в патоці. Поруч стоять друзі й спостерігають за тобою, співчувають і жаліють, доки в них вистачає терпіння. А потім ідуть у своїх справах...»[1, c. 84].

У творі осмисленой актуальну проблему сьогодення  самотність у мережі, поглинання Інтернетом усе більшої кількості людей, що втрачають смак реального життя через віртуальне. Письменниця б'є на сполох, адже через Інтернет-залежністьжиття може пройти повз.

В аналізованому романі наявна також суспільно-політична проблематика, зокрема у главі«Я їхав їх мочити»[1, c. 147] висвітлюються події Євромайдану, який у 20132014 роках сколихнув українське суспільство.І. Роздобудько пропонує читачам історію свідків подій 14 грудня 2013 року, проливаючи світло на ті події.

На нашу думку, однією з найважливіших проблем, порушених у романі, є проблема творчості. Авторка акцентує увагу на природному обдаруванні, таланті митця, вона вважає, що першочергове значення має покликання: «Початковий інструмент»  те, з чим народжуєшся на світ. Які в тебе руки, до чого вони пристосовані  вправно тесати каміння, тримати пензля чи смичок, ручку чи відбійний молот»[1, с. 200]. На думку письменниці, кожен новий твір необхідно писати як перший: «Він [поет] мусить починатися  наново, з кожної нової книжки, закреслюючи всі попередні. Забуваючи про них. Вважаючи, що нічого не написав» [1, с. 205]. І. Роздобудько впевнена, що тільки час може підтвердити справжню цінність творів: «Усіх письменників визначають два "ч": Читач і Час. Читач може помилятися ‒ тому його рішення ‒ тимчасове, сьогоденне. Час підтверджує цінність творчості»[1, c. 204].

Отже, у романі І. Роздобудько «Одного разу» проблематика є актуальною та багатогранною. Важливо, що письменниця не дає єдино правильного вирішення тієї чи іншої проблеми, вона допомагає читачеві глибше усвідомити їх, залишає можливість вибору.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка