Державний вищий навчальний заклад



Сторінка243/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір4,44 Mb.
1   ...   239   240   241   242   243   244   245   246   ...   305
Корнєєва Аліна

студентка 4 курсу фак-ту іноземної філології

Наук. кер.: к.філол.н., доц. Василина К.М.
ОСОБЛИВОСТІ ХАРАКТЕРОТВОРЕННЯ У РОМАНІ А.КРІСТІ «ДОЧКА Є ДОЧКА»

Однією з основних категорій естетики є художній образ. Образність характеризує спосіб відображення і перетворення дійсності в мистецтві.

Літературно-художній образ — 1) естетична категорія, що характеризує особливий, притаманний мистецтву спосіб творення уявного світу; сформований фантазією письменника світ, тією чи іншою мірою співвідносний зі світом реальним на рівні суспільних, культурних, історичних, психологічних та інших явищ. Розуміння категорії літературно-художнього образу розробив ще Аристотель в своєму труді «Поетика»: "Мистецтво є наслідуванням і художнім відтворенням не лише того, що є, і того, що було, але в однаковій мірі й того, що може бути з вірогідністю або ж з необхідністю» [1, с.32].

"Проблемою визначання художнього образу займалися такі науковці як Г. Поспєлов, А. Єсін, М. Гуляєв, О. Потебня та інші. Проте єдиної класифікації літературно-художнього образу немає. За предметним принципом можна визначити ряд образних шарів, які накладаються один на одного:

-образи-деталі (від найдрібнішої художньої деталі до таких розгорнених описів, як пейзаж, портрет, інтер'єр і т.п.), що є статичними, фрагментарними;

-динамічні образи-персонажі (образи подій і вчинків, думок, настроїв і переживань, що мають місце у просторі і часі, сукупний, збірний образ, в якому зосереджується увага на тому, що гуртує людей в одне ціле). Очевидно, що специфіка образності у художньому тексті визначається різними факторами (від соціокультурних обставин буття до персональних преференцій автора).

Для того, щоб скласти адекватне уявлення про літературно-художній образу у діахронічнії, необхідно звернутися до вивчення конкретних текстів, що знаменують певні віхи в історії літератури. До числа таких можна віднести роман « Дочка є дочка» Агати Крісті, який на сьогодні виявляється недостатньо дослідженим. Отже, мета цієї роботи у тому, щоб вивчити специфіку структурування жіночих образів одного з лірико-психологічних романів А. Крісті «Дочка є дочка».

Події роману змальовуються автором з фемінної точки зору, всі переживання ніби пропускаються через фільтр жіночого сприйняття – звідси надмірна емоційність та певна екзальтованість любовних перепитій. Центральною темою цього твору є тема кохання, яке у ліро-епічних романах письменниці позначено жертовністю. При цьому, автор вельми скептично ставиться до кохання - самопожертви, адже молода і все ще приваблива вдова Енн кладе на вівтар материнської любові власне жіноче щастя. Її дочка, яку жінка обожнює, перетворюється на деспотичну особу. Не будучи в змозі протистояти егоїстичним примхам дочки, Енн відмовляється від щастя подружнього життя із коханим чоловіком. Однак, ця жертва стала марною, адже призвела до нещасливого сімейного життя її єдиної дитини.

Жіночі образи представлені автором у декількох інваріантах. Перший тип – мати, яка є засліпленою власною любов’ю до дочки, кладе на вівтар сімейного благополуччя своє щастя. Енн – це персонаж, який замальовується письменницею через низку портретних характеристик, а також крізь ряд саморефлексій. Її дочка Сера – це інший жіночий тип, який викликає скептичне ставлення Крісті. Авторка також використовує портретні описи, звертаючи особливу увагу на ексцентричну поведінку молодої жінки у суспільстві, її егоїстичне ставлення до матері. Третій жіночій типаж – Дейм Лора, якій Дама Агата,вочевидь, симпатизує, адже надає їй право виголошувати іронічні ремарки та вкладає в її вуста жіночу мудрість. Зокрема, тільки Лора спроможна дати адекватну оцінку вчинкам Сери та засудити істеричні випади юної особи. Саме вона вказує Енн на надмірну м’якість та, певною мірою, слабохарактерність по відношенню до дочки.

Варто відзначити, що хоча ліро-психологічні романи А. Крісті є своєрідним естетичним антиподом раціоцентрованих детективів, втім, досвід, набутий майстринею слова у сфері детективної прози, невідворотно відбився на особливостях структурування системи образів персонажів. По-перше, всі герої виконують конкретні функції та виявляють окремі типізовані риси і є статичними. Наприклад, любляча мати не змінює свого ставлення до дочки, хоча вона руйнує її стосунки та не залишає Енн шансу на щасливе подружнє життя. По-друге, вони всі є учасниками вельми обмеженого кола персонажів та їхня присутність у певному наративному фрагменті завжди є чітко мотивованою. Водночас, надмірна емоційність Енн та черствість і байдужість її дочки виступають своєрідними полюсами образної системи, яка, за вимогами детективної літератури, має бути чітко розмежованою на «плюс» і «мінус».

Таким чином, можна стверджувати, що аналіз образної системи лірико-психологічних романів А. Крісті має завжди проводитися на тлі її попереднього літературного досвіду. У царині детективу саме таки підхід уможливлює більш адекватну оцінку специфіки творчої еволюції Дами Агати.

Література



        1. Гуляев Н. А. Теория литературы в связи с проблемами естетики/ Гуляев Н. А., Богданов А. Н., Юдкевич Л. Г. — М.: Высш. школа, 1970.— 379 с.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   239   240   241   242   243   244   245   246   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка