Державний вищий навчальний заклад



Сторінка237/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір4,44 Mb.
1   ...   233   234   235   236   237   238   239   240   ...   305
Дрюченко Катерина

студентка 6 курсу фак-ту іноземної філології

Наук. кер.: к.філол.н., доц. Шама І.М.
СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ЛІТЕРАТУРНИЙ ПОРТРЕТ

Проблема створення образу персонажа одна з головних у літературній творчості. Портрет персонажа належить до основних засобів створення образу і може розглядатися як один з аспектів цієї проблеми. Проте літературний портрет - досить складне явище, яке не має однозначного трактування.

Етимологічно слово «портрет» походить від старофранцузького «portrait» - зображення оригіналу «риса до риси». Коріння слова сягають лат. дієслова «protrahere» - «вилучати назовні, виявляти», а пізніше воно набуло ще й значення «змальовувати, портретувати» [1, 13]. Під портретом розуміється зображення або опис певної людини (групи людей). Спочатку портрет виник як жанр образотворчого мистецтва в живописі, графіці, скульптурі і поширився на інші види художньої творчості.

Феномен «портрету» є міждисциплінарним, оскільки він є предметом уваги не тільки літератури, а й інших мистецтв таких як образотворче мистецтво, фотомистецтво, скульптура, психологія. В образотворчому мистецтві портрет - це самостійний жанр, метою якого є відображення візуальних характеристик моделі. Цікавим є й підхід психологів до феномену. Так у психології «портрет - це комплексна психологічна характеристика людини, що містить опис його внутрішнього складу і можливих вчинків в певних значущих обставинах» [5]. В рамках фотомистецтва основною функцією портрета є зображення глибини внутрішнього світу і переживань людини, відображення повноти її особистості, відбиття в миті нескінченного руху людських почуттів і дій [5]. У скульптурі, як зауважує Н. Байор [2], «портрет – це зображення людини або групи людей, що дає уявлення про зовнішність, внутрішній світ портретованого».

Найбільш повне і вагоме відображення цей феномен знайшов у літературі, адже є засобом художньої характеристики, який полягає у тому, що «письменник розкриває типовий характер своїх героїв і висловлює своє ідейне ставлення до них через зображення зовнішності героїв» [4]. Як слушно підкреслює Ю.В. Ведищева, певну складність і термінологічну подвійність представляє сама назва «літературний портрет», адже цей термін вживається у двох абсолютно різних значеннях. З одного боку, це - опис персонажа в художньому творі. З іншого боку, портрет може виступати як самостійний жанр літературної критики. В останньому випадку під портретом розуміють «документальний нарис про письменника, художника, видатного громадського діяча, створений на основі співбесіди з «героєм», або короткий мемуарний нарис про такого героя» [3, 230-234].

Дослідження функціонування літературного портрета в основних жанрах художньої літератури та у творах мемуарної літератури - ведеться в трьох основних напрямках: 1) портрет як найважливіша складова художнього образу, спосіб характеристики персонажа; 2) портрет як частини знакової системи; 3) портрет як форма психологічного аналізу.

Таким чином, науковці натепер намітили підходи до вивчення взаємозв'язку портрета як частини художнього цілого з літературним жанром. Поняття «літературний портрет» може розглядатися як у вузькому, так і в широкому значенні. У вузькому значенні «літературний портрет» – це змалювання зовнішності персонажа. А у широкому – зображення не лише зовнішності людини, але й всього того, що обумовлене соціальним середовищем та культурною традицією.

Взагалі, «літературний портрет» - досить складне й маловивчене явище, яке не має однозначного трактування. Так, у зарубіжному літературознавстві поняття портрета взагалі не відокремлюється від поняття персонажа. Поняття «портрет» та «персонаж» є абсолютно тотожними. Серед вітчизняних науковців найбільш повне визначення досліджуваному феномену дає В.Є. Халізев [6, 218]: «Портрет персонажа – це опис його зовнішності …, а також всього того в зовнішності людини, що сформовано соціальним середовищем, культурною традицією, індивідуальною ініціативою. Портрет може фіксувати характерні для персонажа рухи тіла та пози, жести й міміку, вираз обличчя та очей. Всім цим він створює стійкий, стабільний комплекс рис людини».

Отже, портрет - це складова частина структури персонажа. Літературний портрет - поняття об'ємне. В нього входять не тільки внутрішні риси героя, що складають суть характеру людини, а й зовнішні, що доповнюють, втілюють в собі типове, характерне й індивідуальне.

Література



  1. Андронникова М.И. От прототипа к образу: К проблеме портрета в литературе и в кино / М.И. Андронникова. - М.: Наука, 1974. – 200 с.

  2. Байор Н. Скульптура [Электронный ресурс] // Энциклопедия Кругосвет - Режим доступа: http://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/izobrazitelnoe_iskusstvo/SKULPTURA.html?page=0,2

  3. Ведищева Ю.В. О современном состоянии теории жанра литературного портрета / Ю.В. Ведищева // Вестник Тамбовского университета. – 2011. - №10 (102). – С. 230-234.

  4. Портрет [Электронный ресурс] // Литературная энциклопедия - Режим доступа: http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_literature/3762

  5. Психологический портрет личности [Электронный ресурс] // Википедия - Режим доступа: https://ru.wikipedia.org/wiki/Психологический_портрет_личности

  6. Хализев В.Е. Теория литературы / В.Е. Хализев. – М.: Высшая школа, 2002. – 437 с.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   233   234   235   236   237   238   239   240   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка