Державний вищий навчальний заклад



Сторінка231/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір4,44 Mb.
1   ...   227   228   229   230   231   232   233   234   ...   305
Вергун Леся

студентка 5 курсу фак-ту іноземної філології

Наук. кер.: к.філол.н., доц. Шама І.М.
ПОЕТИЧНИЙ ПЕРЕКЛАД ЯК СПЕЦИФІЧНА ТРАНСЛЯТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Як відомо, переклад поетичного твору є дуже складним процесом, адже поетичний текст потребує певного специфічного, особливого способу перекладу. Перекладач повинен докласти багато зусиль для того, щоб досягти успішного результату, а його головне завдання – створити адекватний переклад, який не допускає порушення норм чи узуса мови перекладу, дотримується жанрово-стилістичних вимог до текстів даного типу та відповідає загально визнаній конвенційній нормі перекладу [4, 233].

Поетичний переклад є найоригінальнішою, але в той же час і найскладнішою формою художнього перекладу, адже головне у поетичному перекладі – це справити адекватне враження на читача, а не просто покірно дотримуватися слова оригіналу або його формального змісту. Специфіка поетичного перекладу полягає у тому, що перекладач має ніби перетворитися на автора, приймаючи його манеру і мову, інтонацію та ритм, встановити функціональну еквівалентність між структурою оригіналу та перекладу, відтворити в перекладі єдність форми та змісту, під якою розуміється художнє ціле, тобто донести до читача тонкі нюанси творчого задуму автора. Отже, для створення поетичного перекладу перекладачеві потрібні особливі засоби, які б в інших сферах не знайшли застосування. Покладаючись на це, ми можемо виділити поетичний переклад як окремий, специфічний вид транслятивної діяльності.

Поетичний переклад вважається видом художнього перекладу, функція якого передбачає естетичний та емоційний вплив на читача. Під поетичним перекладом ми розуміємо відтворення поетичного тексту, який був написаний однією мовою, іншою мовою. Перекладач відтак створює цільовий поетичний текст, що еквівалентний оригіналу за естетичною і концептуальною інформацією, використовуючи за потребою й інші мовні і мовленнєві форми. Фактична інформація відтворюється лише в тій мірі, яка не шкодить передачі інформації естетичної і концептуальної.



Багато вчених, таких як Л.С. Бархударов, В.Н. Коміссаров, Ю.М. Лотман та ін., займалися проблемами перекладу поетичних текстів, проте, кожен з них ставив собі за мету різні завдання, а отже і їх вимоги часто були протирічливими. Відтак, на сьогоднішній день не існує спільного переліку вимог до створення поетичного перекладу, тому ми розглянули декілька поглядів з цього приводу.

Захисники творчої індивідуальності впевнені, що перекладач має право відступати від оригіналу – інакше він перетвориться на механічного копіїста [3]. Відома перекладачка Нора Галь також говорить про те, що перекладачу необхідна так звана «міра свободи» [2, 21]. Але в той же час деякі мовознавці вважають недоліком те, що перекладач деяким чином змінює зміст оригіналу, додаючи щось від себе, або щось вилучаючи. Як бачимо, перекладач може обрати два шляхи перекладу поетичних рядків: дослівно перекласти їх або ж піти шляхом інтерпретації, щоб зробити їх більш зрозумілими. Але на цьому останньому шляхові його підстерігає небезпека відхилитися від оригіналу [5, 198].

Перекладачу потрібно пам’ятати, що кожен твір має власні індивідуальні особливості. Існують твори, у яких головне – зміст, а не форма. При відтворенні такого вірша може бути використаний відмінний від оригіналу віршований розмір, може не дотримуватись складова довжина вірша, застосовуватися інша форма римування. Але існують також і такі твори, у яких головне – не зміст, а форма, заради якої і були написані ці вірші. Для того, щоб створити аналіз поетичного твору, перекладачеві необхідно визначити, до якого з цих двох типів належить даний цільовий текст і таким чином зрозуміти, у якому напрямку рухатися далі.

Говорячи про інші особливості поетичного тексту, треба також пам’ятати, що важливе значення для правильної інтерпретації такого тексту має сприйняття образності. Дослідники вважають, що слово в художньому творі образне не тільки тому, що воно обов’язково метафоричне: «Річ не тільки в образних виразах, а в неминучій образності кожного слова, оскільки воно подається з художньою настановою в плані загальної образності» [1, 84].

Надзвичайно важливо відтворити у перекладі і жанрово-стилістичні особливості оригінального віршованого твору. Окрім того, перекладаючи поетичний текст, перекладачеві потрібно бути не лише справжнім майстром своєї справи, але й також бути надзвичайно обізнаним в особливостях культури та історії країни, з оригіналу мови якої робиться переклад.

Таким чином, говорячи про поетичний переклад, можна виділити основні правила віршованого перекладу, а саме: 1) переклад повинен справляти таке ж враження на читача, як і оригінал, тобто викликати такий самий настрій, ті ж думки та почуття; 2) при перекладі віршів, у яких головне – не форма, а зміст, треба користуватися правилами віршування мови перекладу, незалежно від розміру, будови строфи, способу римування чи довжини віршу; 3) при перекладі віршів, де головне – не зміст, а форма, яка є загальною для обох мов, цієї форми треба дотримуватися; 4) образи, метафори, порівняння та інші тропи як засоби виразу (а не як мета) можна замінити іншими, якщо мовою перекладу вони слабше впливають на читача або незручні внаслідок різниці у граматичній та стилістичній будові обох мов.

Роблячи висновок, можемо сказати, що існує декілька різних підходів до перекладу віршів, і кожен з них по-своєму правильний. Але в ідеалі перекладач повинен не перекрутити смисл, і в той же час зберегти по можливості в повній мірі поетичне звучання оригіналу.

Література



  1. Вавринюк Т.І. Поетичний текст в аспекті лінгвістичного аналізу / Т.І.Вавринюк // Філологічні студії : Науковий вісник КДПУ: зб. наук. праць. – Вип. 3 . – Кривий Ріг : Видавничий дім, 2009. – С.8286.

  2. Галь Н.Я. Слово живое и мертвое: Из опыта переводчика и ред. [4-е изд., доп.] – М: Книга, 1987. – 272 с.

  3. Карельский А.В. Творческая индивидуальность переводчика и его «стилистический слух» // Иностранная литература – 1994. - №6. – с. 237-247

  4. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. - М.: Высш. шк., 1990. - 253 с.

  5. Суньига Х. Э. Заметки о трудностях переводчика // Поэтика перевода. – М., 1988.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   227   228   229   230   231   232   233   234   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка