Державний вищий навчальний заклад



Сторінка21/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір4,44 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   305
Дудніченко Віталіна

студентка 2 курсу філологічного фак-ту

Наук. кер.: к. філол. н., доц. Бойко Л. П.
ТЕРМІНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКА В ПОЕЗІЇ ЄВГЕНА ГУЦАЛА

Для текстів художньої літератури характерна міжстильова взаємодія. Міжстильова взаємодія є прикметною рисою й поетичних творів Євгена Гуцала. Вона полягає в тому, що мова поезій письменника насичена не тільки традиційними тропами, без яких не обходиться художній стиль, а й термінами, галуззю реалізації яких є власне науковий стиль.

У поезії Є. Гуцала терміни виявляють свої функціональні можливості і використовуються, як правило, в переносному значенні, у ролі складників тропів – епітетів, порівнянь, метафор, що зумовлює “часткову або повну їх семантичну детермінологізацію, яка полягає в розширенні або звуженні значення слова, проекції його на нову площину” [2, с. 123 ].

Дослідженням термінології окремих галузей наук займалися М. Гінзбург, І. Кочан, Л. Петрух, Л. Полюга, Є. Регушевський, Л. Симоненко, Л. Туровська, Н. Яценко та ін. На переосмислення терміна в художньому тексті звертали увагу Н. Бойко, Л. Бублейник, Г. Городиловська, В. Карпова, М. Кожина, Ю. Лазерник, Н. Непийвода, С. Шуляк, В. Ярмак та ін.

Євген Гуцало в поетичних творах використовує різноманітні стилістичні засоби, поетичні прийоми для увиразнення й образності мовлення. Одним з таких засобів є використання термінологічної лексики, яка у Євгена Гуцала є досить різноманітною.

Метою нашої розвідки є виявлення термінологічної лексики в поезії Є. Гуцала та з’ясування її функцій у тексті.

У поезії Є. Гуцала представлена зоологічна лексика. Письменник переосмислює зоологічні терміни, надаючи їм нового семантичного навантаження. Зокрема, лексема вовк зазвичай пов’язана з конотацією сем “злість”, “ненажерливість”, “лиходійство”, натомість у Є. Гуцала ця міфологема набуває значення “страждання, мука”: Заворожили ворожбити,/ зачаклували чаклуни/ колись мене у цьому світі,/ таки вони,/ таки вони; Щоб ми були у шкурах завше,/ щоб вовчий звікували вік,/ щоб я не грав на скрипці, знавши,/ лиш вовчий рик,/ лиш вовчий рик [1, с. 180]. У “Баладі про вовка” поет створює художній образ нареченої, жениха і скрипаля: Постали з вовчих шкур скажених,/ постали з вовчих шкур отих:/ з одної шкури – наречена, / зі шкури другої жених; Між молодої й молодого / зі шкури вовчої постав / скрипаль – на грудях скрипка в нього, / скрипаль в руці смичок тримав [1, с. 179].

У поезії Є. Гуцала функціонують назви рослин, дерев, кущів, які входять до складу порівнянь (Де ти, хато, польовий причілку,/ в жовту глину вмазане вікно,/ у яке ясна вербова гілка,/ наче пташка, билася давно [1, с. 57]), метафоричних конструкцій (Сосни гудуть на шоломі піщаного згірка [1, с. 89]) і виконують функцію опоетизації краси української природи. Трапляється такий художній прийом, як паралелізм: Весна. Розквітнув ломикамінь. М’ята./ Розквітла заполоч. Нечуй – вітри цвітуть./ Зацвів камин…І зацвіли дівчата./ Про їхній цвіт сьогодні тільки й чуть [1, с. 74]. Флоризму папороть поет присвячує вірш “Папороть”, у якому ця рослина постає символом щастя, безсмертя, надії: Шукаєм папороть – в житті, немов у пісні./ Шукаєм цвіт. Шукаєм віщий знак./ Десь тут росте. Десь тут росте у лісі безсмертя цвіт і долі зодіак [1, с. 95], а також створює індивідуально-авторські назви рослин, зокрема, звіробій він називає буйван, дерево адамове, діробій, дровник та ін. Ботанічні терміни в поезії Є. Гуцала використовуються як у прямому значенні, так і з певною стилістичною метою.

Серед музичних термінів, які використовує письменник, найчастіше трапляються назви музичних інструментів: гуслі, цимбали, сопілка, флейта, бубни, балалайка, скрипка, ліра та ін., які набувають нового смислового забарвлення: На древніх гуслях грають дерев’яних,/ б’ють у цимбали і гудуть в гудок/ ці скоморохи, зіткані з туманів,/ змережені із сонячних ниток [1, с. 169]; Дзвенять сухі сопілки очерету,/ погойдуються флейти осоки… [1 c. 169]. Музичні терміни в поезії Є. Гуцала вміло вплітаються в загальне полотно твору, сприяють асоціативним перенесенням в уяві читача, розширюють образне мислення, підкреслюють внутрішні переживання головного героя. Є. Гуцало вміло поєднує музичні терміни з елементами різних тематичних груп лексики, зокрема, з інтимною лексикою, внаслідок чого виникають метафоричні утворення, які конотують значення “святості”, “урочистості”: У лавці юність – наче інструмент смичковий./ Ось скрипка серця, опинилась тут давно,/ В скрипковому ключі мелодії любові – / як павутиння, що покрилось порохном [1, c.194].

Використовує письменник і наукову термінологію, де за допомогою термінів передає зв’язок людини та Всесвіту, показує людину як частину космосу: В епіцентрі буття, в епіцентрі безмежного світу,/ у космічній імлі, на крутих галактичних шляхах,/ ми народжені сонячним вітром./ І сонячний вітер віє в наших думках, віє в наших речах і ділах [1, с. 29] або ж використовує терміни для відтворення внутрішнього душевного стану головного героя: І кров моя в аорті щебетала,/ мабуть, на всі пташині голоси [1, с. 128].

Трапляється в поезії митця й медична термінологія: Осінь ходить на милицях, дзвонить медалями./ І протези погупують так, наче яблука [1 с. 95]. Тут терміни входять до складу метафори, увиразнюючи текст.

Суспільно-політична термінологія хоч і виступає у своєму прямому значенні: Я знов сьогодні археолог. /Уранці в сивий степ прийшов [1 с. 120], але підсвідомо ніби налаштовує читача на тематику вірша.

Отже, Є. Гуцало широко використовує в поезії термінологічну лексику в складі порівнянь, метафор та інших стилістичних фігур, художньо переосмислюючи лексичні значення термінів, надаючи їм нових смислових та стилістичних відтінків, уміло поєднує різні групи термінологічної лексики.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка